денатурованим спиртом, 1 %-м розчином хлораміну чи 5 %-м спир- товим розчином йоду, а також заклеювання отвору дійкового кана- лу лейкопластиром чи нанесення антисептичного плівкового по- криття (В. С. Бриль).

9.5. Методи лікування маститу в інших тварин

Мастит у овець перебігає у таких самих формах, що й у корів. Тому лікують їх так само. Часто в них виникає гангренозний мас- тит. Хвору тварину треба ізолювати, часто здоювати, давати їй 2 – 3 рази на день по 1 – 2 ложки розчину метиленового синього (1 : 1000), внутрішньом’язово 2 – 3 рази на день вводити по 200 тис. ОД пені- циліну чи стрептоміцину. Можна зробити коротку новокаїнову бло- каду за Д. Д. Логвиновим, вводячи над основою вим’я 40 – 60 мл 0,5 %-го розчину новокаїну в поєднанні з внутрішньом’язовим вве- денням 600 тис. ОД біциліну-3 або біциліну-5.

При виникненні гангрени вим’я (внаслідок проникнення інфек- ції крізь пошкоджену шкіру), що супроводжується підвищенням те- мператури, втратою апетиту, сильним збільшенням ураженої поло- вини або всього вим’я, воно стає твердим, болючим, почервонілим, плямистим, на ньому виникають множинні абсцеси. У важких ви- падках вим’я може відпадати або процес поширюється на черевну стінку, кінцівки, і тварина гине.

З лікувальною метою у таких випадках застосовують антибіо- тикотерапію, сульфаніламідні, дезінфікуючі, припікаючі препарати; per os дають метиленове синє 1 : 3000 по 2 – 3 ложки двічі на день.

Мастит у свиней уражує один пакет, половину або всю залозу і перебігає у катаральній, рідше гнійній формах (дрібні гнійники, абсцеси або гангрена). Хвору свиноматку ізолюють і часто здоюють уражені пакети, краще після попереднього введення окситоцину.

При серозному та катаральному маститах роблять масаж залози із втиранням камфорного масла, іхтіолової, камфорної або інших мазей. Дають per os ртуті монохлорид (каломель), гексаметилентет- рамін, фенілсаліцилат (салол). Роблять коротку новокаїнову блока- ду нервів молочної залози, вводячи у простір між черевною стінкою і тканинами запаленого пакета 30 – 40 мл 0,25 – 0,5 %-го розчину новокаїну з додаванням 200 – 300 тис. ОД пеніциліну або іншого антибіотика. Ін’єкції можна повторити через 12 – 24 год.

Наявні гнійники розрізають і вводять у порожнину абсцесу чи каверни марлеву серветку, просочену антимікробною емульсією. Гангренозні частки необхідно ампутувати.

Внаслідок поранення вим’я зубами поросят може статися зара- ження їх на актиномікоз з появою щільних вузлів розміром від про-

235

сяного зерна до гусячого яйця, які лопаються з утворенням нориць та розростанням сполучної тканини.

Мастит у кобил трапляється рідко і переважно в катаральній або гнійно-катаральній формах або у формі ботріомікозу — хронічного запалення молочної залози з утворенням множинних неболючих ґуль, які лопаються з утворенням незагоюваних виразок, з яких ви- діляється сірий мазкий ексудат.

Треба відлучити лоша від матері і випоювати йому молоко від здорової тварини, а хвору кобилу часто здоювати, зробити їй коротку новокаїнову блокаду нервів вим’я, ін’єктуючи над основою ураженої половини 100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну з додаванням 300 тис. ОД пеніциліну чи стрептоміцину. Блокаду можна повторити 2 – 3 рази з інтервалом 48 год.

Дозрілі абсцеси можна розрізати й ввести в їх порожнину марле- вий дренаж, просочений антимікробною емульсією. При ботріоміко- зі молочної залози видаляють уражену половину або все вим’я.

9.6. Лікування інших захворювань молочної залози

Серозний набряк вим’я (oedema uberis serosa). Головними симп- томами хвороби є холодна шкіра вим’я, її тістувата консистенція, при надавлюванні на вим’я пальцем утворюється ямка, яка повіль- но виповнюється. Загальний стан тварини без змін. Через 7 – 10 діб післяродовий набряк зникає. Щоб запобігти травмуванню вим’я, тварину ізолюють від загального стада і влаштовують їй по кілька разів на день одногодинні прогулянки. Для поновлення крово- та лімфообігу і зменшення внутрішньотканинного тиску корову часто здоюють і роблять їй масаж вим’я в напрямку до його основи, на- кладають на нього припарки із сінної потерті, роблять зігріваючі спиртові компреси (60 °-й алкоголь, камфорний спирт). Можна вти- рати в шкіру вим’я нейтральні мазі, робити відволікаючі втирання в ділянці грудей, кінцівок, крупа; давати per os послаблюючі; вилу- чати з раціону соковиті корми та обмежувати водопій.

Криваве молоко як наслідок сильної гіперемії та змін стінок су- дин. Часто виникає при випасанні корів у лісистій місцевості. Мо- локо при цьому набуває рожевуватого відтінку, а то й просто стає кривавим з солонуватим присмаком, часто зсідається при кип’ятінні Для лікування таку корову ізолюють із стада і залишають у спокої, обережно здоюють (масаж заборонений), зрошують вим’я холодною водою, вилучають з раціону соковиті корми, обмежують водопій; да- ють середні послаблюючі солі, роблять відволікаючі втирання у ді- лянці підгрудка чи кінцівок, вводять внутрішньовенно 150 – 200 мл

236

1 %-го розчину іхтіолу, при значних домішках крові у молоці вво- дять внутрішньовенно розчин кальцію хлориду або кальцію глюко- нату, можна нагнітати повітря у вим’я за допомогою апарата Еверса.

Фурункульоз вим’я — гнійне запалення сальних залоз і волося- них мішечків. Спочатку на шкірі вим’я, звичайно у міжвим’яній бо- розні, з’являються поодинокі або множинні вогнища запалення розміром з сочевицю чи горошину, з волоском у центрі. Поступово їх шкіра тоншає, стає червонуватою або жовтуватою, лопається або ж обростає сполучною тканиною. Хвороба може ускладнюватися фле- гмоною або індурацією вим’я.

Для лікування хвороби за допомогою теплого антимікробного розчину старанно обмивають шкіру і виголюють коротко волосся на ураженій ділянці, протирають шкіру навколо запаленого місця роз- чином йоду в розбавленні 1 : 500 – 1000, змащують вершини визрі- ваючих карбункулів чистим іхтіолом або іхтіол-гліцерином, а дозрі- лі розрізають навхрест. Акуратно витирають спиртовим тампоном гній із карункулів, що прорвали, вкривають їх ксероформною, стреп- тоцидовою, іхтіоловою маззю або ж присипають дезінфікуючим по- рошком, застосовують кварцове опромінення, синє світло, ульт- развук, сухе тепло, вводять внутрішньовенно 200 – 300 мл 1 %-го розчину стрептоциду чи 150 мл 10 %-го кальцію хлориду; роблять автогемотерапію чи лактотерапію. При множинному фурункульозі застосовують внутрішньом’язово антибіотики, внутрішньовенно — розчин кальцію хлориду. Якщо фурункульоз став масовим у госпо- дарстві, треба звернути увагу на ветеринарно-санітарний стан гос- подарства, вітамінну повноцінність раціонів.

Віспа вим’я характеризується появою на шкірі вим’я круглих плямок розміром з просяне зерно, оточених яскраво-червоним обід- ком, що згодом перетворюється на вузлики, а потім на міхурці, на- повнені серозною або блідо-жовтою рідиною, яка з часом перетворю- ється на гній (пустула). Після лопання пустул на їх місці залиша- ються неглибокі виразки, які піддаються епітелізації та рубцю- ванню.

Хворих тварин ізолюють, змащують уражені ділянки 10 %-м спиртово-іхтіоловим розчином, легко втираючи його в шкіру. Виразки обробляють 1 – 2 %-м спиртовим розчином піоктаніну, 5 – 6 %-м роз- чином калію перманганату або присипають їх сумішшю стрептоциду та борної кислоти, взятих порівну. На ферму накладають карантин і проводять оздоровчі заходи відповідно до інструкції.

Лакторея, як ознака атрофії, слабкості чи паралічу сфінктера дійки, що виявляється в мимовільному виділенні молока у разі не- вчасного доїння, при поверненні з пасовища. Необхідно підвищити тонус сфінктера дійки. Для цього після кожного доїння масажують по 10 – 15 хв пучками пальців верхівки дійок, змащують їх після

237

вкову нитку, зволожують її 5 %-м розчином йоду і, наклавши нав- коло дійкового каналу кисетний шов, зав’язують лігатуру, трохи стягнувши дійку (рис. 129). Лігатуру знімають через 9 – 10 діб.

Молочні камені у вигляді «молочного піску» чи невеликих грудок (розміром до горошини) виникають внаслідок відкладання у молоч- них ходах солей фосфору або вапнування пластівців казеїну. Роз- минаючи між пальцями дійку, пробують видавити камінці через дійковий канал. Спочатку можна подрібнити їх за допомогою кате- тера або, вливши в цистерну теплий 1 %-й розчин поташу, видав- люють їх через деякий час, ввівши перед цим у дійку рослинну олію або вазелінове масло.

При великих каменях роблять блокаду вим’я за Б. А. Башкіро- вим, проводять поздовжній розріз цистерни і після видалення ка- менів накладають на краї рани 2 – 3 шви. Потім відпрепаровують шкіру, натягують її і закривають рану, накладають шви на шкіру. Закріплюють у дійковому каналі катетер; через 7 – 10 днів його ви- ймають і знімають шви.

Звуження дійкового каналу (важке видоювання), як наслідок уродженої або набутої гіпертрофії сфінктера дійкового каналу, пе- реродження м’язів на ґрунті запальних процесів. Намагаються ослабити тонус сфінктера дійки чи наявного тут рубця за допомогою бужів А. А. Осетрова. Для цього фіксують тварину, дезінфікують у неї дійки і, захопивши двома пальцями лівої руки кінчик дійки,

238