Семінарське заняття 7

Історія української культури

АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ДОБИ БАРОКО

1. Архітектура українського бароко.

Загальнонародне піднесення після визвольної війни 1648-1654 років виявилося в тому, що козацькі й міщанські «громади» поспішають споруджувати у своїх маєтках і селах стрункі й урочисті храми.

Першою особливістю барокового храмового будівництва є те, що храми мають вигляд кількох веж («бань»), згрупованих за певною системою ( 3, 5 і 9 «бань»).

Друга особливість: храми не мають ні головних, ні другорядних фасадів. Вони, як скульптура, мають розглядатися з усіх боків. Українські храми вражають дивною гармонією, зачаровують інтимністю і задушевністю.

Третьою особливістю храмів є велика кількість сполучень і варіацій нижніх, середніх і верхніх частин споруди.

Оригінальними є інтер’єри храмів, бо це місце спілкування людей з Богом і поміж собою. Характерно, що після середини ХVІІ ст.. світло у новозбудованих церквах вже не мерехтіло слабкими відблисками на позолоті іконостаса ( бо проходило через маленькі віконця ), а цілими потоками вливалося, сяючи в іконостасах, посилюючи урочистий і радісний настрій.

Блискучими пам’ятками козацького бароко в архітектурі стали кам’яні церкви. Пафос боротьби й перемоги викликав до життя справжні архітектурні шедеври. Українських архітекторів вабили декоративні можливості бароко, єдність споруди з довкіллям. Козацький собор однаковий з усіх чотирьох боків. Пластика стає основним засобом художньої виразності, створює неспокійну гру світла і тіні, панують криволінійні обриси, стати стичність ренесансних композицій змінюється бурхливою динамікою форм. Фасади та інтер’єри насичуються скульптурами. Широко вживається позолота, ліпнина, різьблення, мальовничі плафони.

До перехідного етапу ( від пізнього Ренесансу – до бароко ) відносять Іллінську церкву в Суботові ( 1653 ), скромну, невелику споруду оборонного характеру. Суворість вигляду пом’якшує вибаглива форма фронтону фасаду. Піднесеність, схвильованість, фольклорна життєрадісність, але й загадковість, незрозумілість характерні також для таких шедеврів барокової архітектури, як Троїцька церква в Густині (1671), Миколаївський собор у Ніжині (1668), Преображенський собор в Ізюмі (1684), Всехсвятська надбрамна в Києво-Печерській лаврі (1696-1698), Вознесенський собор у Переяславі (1700), Георгіївська церква Видубицького монастиря в Києві (1696—1701), Воскресенська — у Сумах (1703), Катерининська — у Чернігові (1710), Спасо-Преображенський собор у Прилуках ( 1720), церква Преображення в Сорочинцях (1732), Покровська церква у Києві (1776—1772) та ін.

Преображенська церква у Великих Сорочинцях збудована місцевими майстрами водночас з гетьманським палацом Данила Апостола. Спочатку мала 9 верхів, фасади пишно оздоблені декоративними рельєфами, в інтер’єрі – збережений давній іконостас.

В історії України до найвидатніших меценатів належав І.Мазепа. У 1687-1706 рр. власним коштом збудував такі церкви: Миколаївську на Печерську, Троїцьку і Головну церкву Лаври. Братську на Подолі, Всіх Святих над Економічною брамою Лаври, Вознесенську в Переяславі, розбудував 5 храмів старокняжої доби, Софія зміцнила свій зовнішній вигляд, Михайлівський, Успенський Печерської Лаври розбудував.

Шедевром українського бароко вважається дзвіниця Далеких печер Києво-Печерської лаври. Керував будівництвом талановитий український народний зодчий С. Ковнір, а проект, очевидно, розробив І. Г. Григорович-Барський, який багато років займав посаду головного архітектора київського магістрату. У внутрішній оздобі храмів, особливо у виготовленні різьблених дерев´яних іконостасів, проявилося блискуче мистецтво народних майстрів. Крім нового будівництва, у XVII ст. на кошти козацької старшини були перебудовані у новому бароковому стилі древні Софійський і Михайлівський золотоверхий собори, церкви Києво-Печерської лаври. Фасади були оштукатурені та декоровані, іншої, більш складної форми набули куполи соборів. Будівництво досягло особливого розмаху при гетьмані І. Мазепі. За словами Ф. Прокоповича, Київ стараннями І. Мазепи перетворився в новий Єрусалим.

У XVIII ст. в Києві видатні архітектурні споруди були створені за проектами іноземних архітекторів. Йоган Шедель (1680—1752) на запрошення Києво-Печерської лаври керував будівництвом великої дзвіниці, яка згодом стала називатися дзвіниця Шеделя. На той час вона була найвищою спорудою в Російській імперії (висота — 96, 52м ). Він же добудував верхні поверхи Софійської дзвіниці. Творіння Й. Шеделя оцінюють як програмні для подальшого розвитку архітектурного вигляду Києва.

У Києві працював молодий Бартоломео Растреллі (1675—1744). Всесвітньо знаменитою стала його Андріївська церква ( 1747-1753 ), яка завершувала перспективу головної вулиці Києва над Подолом і прилеглими дніпровськими схилами. Церкву вирізняє дивовижно святковий вигляд, вертикальність, що підкреслено колонами. Місце для будівництва було обране так вдало, що невелика за розмірами, легка і витончена церква зайняла домінуюче положення. Цей ефект архітектор посилив, спроектувавши високий підмурівок. Улюблені кольори Растреллі — блакитний, білий і золотий роблять церкву чепурною і гармонують з київським небом.

Ним же був створений Імператорський палац у Києві, пізніше названий Маріїнським, який нині використовується для урочистих президентських прийомів. Він вирізнявся багатством форм та органічним зв’язком із парком. Палац має П-подібну форму, збагачений ризалітами та боковими одноповерховими флігелями.Фасад прикрашають білі колони, білі наличники і тяги та карнизи, які виділяються на блакитно-зеленуватому тлі стін.

В архітектурі Західної України переважала загальноєвропейська стилістика, національне начало було виражено відносно слабко. До 4 шедеврів бароко Галичини належать Домініканський костел у Львові, Домініканський костел у Тернополі й Успенський собор Почаївської Лаври та собор Святого Юра у Львові, автором всіх споруд був архітектор Бернард Меретин, з походження і біогр. факти маловідомі( німець). До входу останнього ведуть двомаршеві сходи, декоровані скульптурою, якою прикрашений собор в інтер’єрі й екстер’єрі. Вона належить до найкращих рококових храмів Східної Європи.

У XVIII ст. починає активно розвиватися палацова архітектура. Зводяться палаци гетьмана К.Розумовського в Батурині та Глухові; у Ляличах на Чернігівщині будується маєток графа Завадовського та ін.

2. Розвиток образотворчого мистецтва