96. Форми правління

Форма державного правління – це організація верховної державної вдади, механізм взаємодії її структурних елементів. Розрізняють 2 форми правління: Монархія, Республіка

Монархія – форма держ правл., за якою вища держ влада нал. одн. особі, яка займає престол спадково або обирається. Види: 1. Абсолютна - це форма державного правління, при якій влада монарха є необмеженою, монарх очолює всі гілки державної влади, має виключні повноваження щодо її здійснення. 2. Обмежена - це форма державного правління, при якій влада монарха є обмеженою парламентом або конституцією. Сформувалась в результаті еволюції абсолютної монархії, коли влада монарха була обмежена і визначалась конституцією, де, крім того, закріплювався порядок престолонаслідування.  3. Дуалістична - подвійність (дуалізм) вищих органів державної влади: глава держави — монарх, здійснює найвищу виконавчу владу, а парламент — законодавчу; монарх має право розпуску парламенту, його рішення мають силу закону, монарх займає центральне місце у механізмі держави, формує уряд, який відповідає перед парламентом і монархом (Марокко,Йорданія).

Республіка - це форма державного правління, за якої всі органи держ влади обираються. Види: 1. Президентська – президент є одночасно головою держави і виконавчої гілки влади. Президент обирається заг. голосуванням і не зал. від парламенту, сам формує виконавчу гілку влади і не має права розпускати парламент ( США, Аргентина, Бразилія, Мексика...).  2. Парламентська – уряд формується парламентом із числа депутатів, що перемогли на виборах; уряд очолюється прем’єром, який обирається парламентом; уряд не відповідальний перед парламентом, який може виразити недовіру; посада президента існує, але функції його виключно представ. ( ФРН, Італія, Туреччина...) 3. Змішана – уряд формується за участю президента і парламента. В президентсько – парламентській президент пропонує кандидатуру прем’єра, а парламент її затверджує. А в парламентсько – президентській парламентська більшість обирає прем’єра, а президент формально виставляє цю кандидатуру на голосування. Президент має розпустити парламент; президент і парламент обираються всенародно.

97. Концепція політичного лідерства

Лідерство – це пост., пріорит. і легітимний вплив однієї чи декількох осіб, які мають владні статуси, на все сусп.-во, організацію чи групу. Більш повна характеристика лідерства міститься у ряді теорій і концепцій, які розкривають його окремі специфічні риси.

Теорія рис ґрунтується на з΄ясуванні якостей, властивих ідеальним, героїзованим лідерам. У цій теорії феномен лідерства поясн. неординарними особистісними якостями лідера. Набір якостей об΄єктивно висувають певну особу на авансцену політ. життя.

У факторно-аналітичній концепції диференціюються індивідуальні якості лідера і його особливості поведінки, пов΄язані з досягненням політ. цілей. Лідер розглядається з двох точок зору – з побутової і політ.; аналіз взаємодії його якостей з його цілеспрям. діяльністю дозволяє з΄ясувати другу природу лідера, його стильові особливості, що важливо для практичної політики.

Найбільш прагматичною є ситуаційна концепція лідерства. Її суть полягає в тезі – «лідер є функція певної ситуації». Тут індивідуальні якості лідера відходять на другий план, а визначним чинником постають конкретні обставини: політична кон΄юнктура, національно-державна специфіка, тип політичної системи і культури тощо. В цій концепції пріоритетом є обставини, а лідерські якості відносні. Недолік – приниження ролі активності лідера і його вміння зорієнтуватись у певній ситуації і виявити себе в ній з кращого боку.

Теорія конституентів розглядає феномен лідерства через оточення, його послідовників і конституентів (усіх тих, хто взаємодіє з лідером і здійснює на нього вплив). Відносини між лідером і конституентами постають у вигляді ланцюжка взаємопов΄язаних елементів: конституанти – послідовники – активісти – лідер. Вони становлять єдину систему, яка зазнає впливу обставин.

Психологічні концепції дають психологічне пояснення лідерства. Згідно з Фрейдом, в основі лідерства лежить пригнічене лібідо – переважно несвідомий потяг сексуального характеру. В процесі сублімації він виявляється в прагненні до творчості, в тому числі і до лідерства.

Інтерактивний аналіз є спробою здійснення комплексного дослідження лідерства, він передбачає врахування чотирьох головних аспектів лідерства: рис лідера, його цільових настанов, конституентів лідера і системи його взаємодій з конституантами.