
- •«Залізний закон олігархічних тенденцій» р.Міхельса.
- •2 Політичні альтернативи марксизму.
- •3 Авторитарний режим.
- •4. Аналітична модель «поле політики».
- •5. Концепція "змішаного державного устрою" Арістотеля.
- •6. Багатопартійність як проблема теорії та практики.
- •7. Сучасні виборчі системи
- •8. Політичний аспект глобалізації
- •10. Політична філософія і.Канта
- •11. Державні проекти Платона.
- •12 . Розвиток ідеї "середн. Устрою" Полібієм та Цицероном.
- •13.Г.Гегель про державу та громадянське суспільство.
- •14. Системний аналіз д.Істона.
- •15. Демократичний режим
- •16. Лібера́льна демокра́тія
- •17. Нормативні та емпіричні визначення демократії.
- •18. Етико-патерналістська теорія Конфуція.
- •19 Етнополітика
- •20. Держава в світовій політичній думці.
- •21. Еволюція форм демократії.
- •22. Теорія суверенітета ж.Бодена
- •23. Закон «малих чисел» Вебера
- •24. Закон «соціального ілюзіонізму» п.Сорокіна.
- •25. «Закон циркуляції еліт» в.Парето.
- •М.Грушевський про державний суверенітет.
- •Зовнішня політика - зміст, принципи, функції
- •Геополітика — розвиток теоретичних уявлень.
- •29. Політика як соціальний феномен.
- •30. Політична влада.
- •31. Політична система суспільства
- •32. Кирило-Мефодіївське товариство про державно-політичний устрій
- •33. Колективістська демократія як теорія та практика.
- •34. Передумови та шляхи демократизації.
- •35. Межі політики в суспільстві.
- •36. Криза влади
- •37. Політична творчість Макса Вебера
- •38. Мирне співіснування: еволюція політичного змісту.
- •39. Міжнародні відносини сучасної доби.
- •Мораль і політика.
- •41 Суперечлива сутність демократії.
- •42. Ідеологічні течії в сучасному світі.
- •43. Поняття "політична людина"
- •44. Політична державна влада
- •Парламентська республіка.
- •Плюралістична демократія: переваги та суперечності.
- •Сучасний католицизм та політика.
- •49. Типологія політичних культур
- •50. Політична легітимність
- •51. Політична модернізація
- •52. Політична соціалізація
- •54. Політичне лідерство
- •55. Політичний процес
- •56. Політична еліта
- •57. Політичний конфлікт - сутність, функції, типологія.
- •58. Політичні концепції в Києво-Могилянській академії.
- •59. Політичні партії в Україні
- •60. Політичні погляди в Київській Русі.
- •61. Групи тиску.
- •62. Політологічна проблематика в сучасній Україні.
- •63. Ліва партія в спектрі політичних сил
- •64. Права партія в спектрі політичних сил
- •65. Політична ідеологія.
- •66.Політична культура як соціальний феномен
- •67. Державна бюрократія як суб’єкт політики
- •68. Суспільні рухи в сучасному суспільстві
- •69. Політична партія як суб'єкт політики.
- •70 Правова держава та громадянське суспільство.
- •71. Предмет та метод політології
- •72. Президентська республіка
- •73. Республіка змішаного типу
- •74. Парадигми політології
- •75. Технології в міждержавній політиці.
- •76. Аристотель про політичну справедливість.
- •77 Місцеве самоврядування
- •78. Cоціальна держава
- •79 Соціальна політика
- •80. Іслам та політика.
- •81. Типологія політичних партій.
- •1. За організаційною структурою: кадрові, масові, а деякі дослідники додають ще партію виборців.
- •3. За способом функціонування: авторитарні, демократичні.
- •4. За ідеологією: ідейно-політичні, прагматичні, харизматично-вождистські.
- •5. За ставленням до характеру перетворення в суспільстві: революційні, реформістські, консервативні, реакційні.
- •6. За місцем у спектрі політичних сил: ліві, центристські, праві.
- •7. За соціальними інтересами: робітничі, селянські, між класові.
- •8. За статусом у політичній системі:правлячі, опозиційні, системні, несистемні.
- •9. За правовим становищем: легальні, напівлегалтьні, нелегальні.
- •82. Політичні рішення
- •83. Теоретична парадигма держави
- •84. Сучасна соціал-демократія.
- •85. Т. Гоббс і д. Локк про державу – дві моделі держави.
- •86. Політичний екстремізм.
- •87. Політичний маркетинг та політичний менеджмент.
- •88.Типи політичної соціалізації.
- •89. Типологія політичних систем
- •90. Типологія партійних систем
- •91.Типологія політичних режимів
- •92. Тоталітарний режим.
- •93. Україна в світовій політиці
- •94. Політичний центризм
- •95.Форми територіального устрою держави
- •96. Форми правління
- •97. Концепція політичного лідерства
- •98. Цілі та засоби в політиці
- •99. Теорія розподілу влади ш. Монтеск'є
- •100. Неопатримоніальна система
- •101. Політична культура західного та східного типів
- •102. Переваги та недоліки біпартизму
- •103. Політичний спектр: «лінійне» уявлення.
- •104. Порівняльна політологія
- •105. Змі та політика
96. Форми правління
Форма державного правління – це організація верховної державної вдади, механізм взаємодії її структурних елементів. Розрізняють 2 форми правління: Монархія, Республіка
Монархія – форма держ правл., за якою вища держ влада нал. одн. особі, яка займає престол спадково або обирається. Види: 1. Абсолютна - це форма державного правління, при якій влада монарха є необмеженою, монарх очолює всі гілки державної влади, має виключні повноваження щодо її здійснення. 2. Обмежена - це форма державного правління, при якій влада монарха є обмеженою парламентом або конституцією. Сформувалась в результаті еволюції абсолютної монархії, коли влада монарха була обмежена і визначалась конституцією, де, крім того, закріплювався порядок престолонаслідування. 3. Дуалістична - подвійність (дуалізм) вищих органів державної влади: глава держави — монарх, здійснює найвищу виконавчу владу, а парламент — законодавчу; монарх має право розпуску парламенту, його рішення мають силу закону, монарх займає центральне місце у механізмі держави, формує уряд, який відповідає перед парламентом і монархом (Марокко,Йорданія).
Республіка - це форма державного правління, за якої всі органи держ влади обираються. Види: 1. Президентська – президент є одночасно головою держави і виконавчої гілки влади. Президент обирається заг. голосуванням і не зал. від парламенту, сам формує виконавчу гілку влади і не має права розпускати парламент ( США, Аргентина, Бразилія, Мексика...). 2. Парламентська – уряд формується парламентом із числа депутатів, що перемогли на виборах; уряд очолюється прем’єром, який обирається парламентом; уряд не відповідальний перед парламентом, який може виразити недовіру; посада президента існує, але функції його виключно представ. ( ФРН, Італія, Туреччина...) 3. Змішана – уряд формується за участю президента і парламента. В президентсько – парламентській президент пропонує кандидатуру прем’єра, а парламент її затверджує. А в парламентсько – президентській парламентська більшість обирає прем’єра, а президент формально виставляє цю кандидатуру на голосування. Президент має розпустити парламент; президент і парламент обираються всенародно.
97. Концепція політичного лідерства
Лідерство – це пост., пріорит. і легітимний вплив однієї чи декількох осіб, які мають владні статуси, на все сусп.-во, організацію чи групу. Більш повна характеристика лідерства міститься у ряді теорій і концепцій, які розкривають його окремі специфічні риси.
Теорія рис ґрунтується на з΄ясуванні якостей, властивих ідеальним, героїзованим лідерам. У цій теорії феномен лідерства поясн. неординарними особистісними якостями лідера. Набір якостей об΄єктивно висувають певну особу на авансцену політ. життя.
У факторно-аналітичній концепції диференціюються індивідуальні якості лідера і його особливості поведінки, пов΄язані з досягненням політ. цілей. Лідер розглядається з двох точок зору – з побутової і політ.; аналіз взаємодії його якостей з його цілеспрям. діяльністю дозволяє з΄ясувати другу природу лідера, його стильові особливості, що важливо для практичної політики.
Найбільш прагматичною є ситуаційна концепція лідерства. Її суть полягає в тезі – «лідер є функція певної ситуації». Тут індивідуальні якості лідера відходять на другий план, а визначним чинником постають конкретні обставини: політична кон΄юнктура, національно-державна специфіка, тип політичної системи і культури тощо. В цій концепції пріоритетом є обставини, а лідерські якості відносні. Недолік – приниження ролі активності лідера і його вміння зорієнтуватись у певній ситуації і виявити себе в ній з кращого боку.
Теорія конституентів розглядає феномен лідерства через оточення, його послідовників і конституентів (усіх тих, хто взаємодіє з лідером і здійснює на нього вплив). Відносини між лідером і конституентами постають у вигляді ланцюжка взаємопов΄язаних елементів: конституанти – послідовники – активісти – лідер. Вони становлять єдину систему, яка зазнає впливу обставин.
Психологічні концепції дають психологічне пояснення лідерства. Згідно з Фрейдом, в основі лідерства лежить пригнічене лібідо – переважно несвідомий потяг сексуального характеру. В процесі сублімації він виявляється в прагненні до творчості, в тому числі і до лідерства.
Інтерактивний аналіз є спробою здійснення комплексного дослідження лідерства, він передбачає врахування чотирьох головних аспектів лідерства: рис лідера, його цільових настанов, конституентів лідера і системи його взаємодій з конституантами.