90. Типологія партійних систем

Партійна система — це сукупність партій (правлячих та опозиційних), які тісно пов'язані між собою та з державою і які беруть участь у здійсненні державної влади.

Найбільш поширена типологія партійних систем ґрунтується на кількісному критерії. Відповідно вирізняють: однопартійну, двопартійну та багатопартійну системи. Ця типологія належить М. Дюверже.

Типологія партійних систем Дж. Сарторі базується на якісних критеріях і охоплює:

1. Однопартійну систему, що має такі ознаки:існування тільки однієї легальної партії та заборона утворення інших;зрощення партійного апарату з державним;тоталітарний політичний режим.

2. Систему з гегемоністською партією — існує декілька партій, але одна є постійним політичним гегемоном.

3. Систему домінуючої партії — домінуюча партія демократично співіснує з іншими партіями.

4. Двопартійну систему, яка характеризується такими рисами:

наявністю кількох політичних партій;існуванням двох партій, значно пріоритетніших за інші;формуванням складу уряду однією з двох партій, яка перемогла на виборах;впливовою опозиційною партією, яка програла вибори;демократичним політичним режимом.

5. Систему поміркованого (обмеженого) плюралізму:наявність у країні багатьох політичних партій; репрезентація в парламенті лише кількох партій;

відсутність позасистемної опозиції; демократичний політичний устрій.

6. Систему крайнього (поляризованого) плюралізму:наявність багатьох політичних партій;гострота ідеологічного розмежування між ними; присутність серед опозиційних партій позасистемних; формування уряду партіями центру; демократичний політичний режим.

7. Атомізовану партійну систему: - система крайнього плюралізму — уряд формується або на широкій коаліційній основі, або за позапартійними критеріями;

— авторитарна псевдопартійність — багато партій ведуть боротьбу, але реальна влада і контроль над ситуацією в країні перебуває в руках військової верхівки.

91.Типологія політичних режимів

Політичні режими можна pозpізнити за двома головними кpитеpіями: джеpелом влади та межами цієї влади. 

За джеpелом (підгpунтям) деpжавної влади політичні режими можна розподілити на демократичні та автоpитаpні. 

Демократичний режим – це така форма державно-політичного устрою суспільства, в якій народ виступає джерелом влади на принципах рівності, свободи і солідарності. Зовнішніми ознаками демократичного режиму є багатопартійність, наявність представницьких органів, формальне визнання народу джерелом влади, визнання права всіх громадян на участь у формуванні органів державної влади, контроль за їхньою діяльністю, вплив на прийняття спільних для всіх рішень на засадах загального, рівного виборчого права і здійснення цього права у процедурах виборів, референдумів тощо, переважне право більшості при прийнятті рішень, чітке регламентування політичних процедур та процесів. 

Автоpитаpний режим – це спосіб правління, оснований на владі авторитету, політико-правовій нерівності соціальних груп та прошарків суспільства, використанні насильства. Втім, автоpитаpні режими можуть будуватись як на базі авторитету звичаю, традиції (монархії), так і на авторитеті сили (диктатури). Зовнішніми ознаками автоpитаpних режимів є відсутність або формальний характер представницьких органів влади, відмова від принципу поділу влади, різний політико-правовий статус окремих соціальних груп, і в зв’язку з цим – нерівність (або взагалі відсутність) виборів, інколи – посилення pолі армії та інших силових структур. Різновиди авторитарних режимів: традиціоністські та модернізаторські; популістські, націоналістичні, корпоративістські, військові, авторитарно-бюрократичні. 

За ознакою меж політичної влади політичні режими розподіляються на ліберальні та тоталітарні. 

Ліберальний режим – це така організація політичної системи, в якій влада держави обмежена сферою невід’ємних прав і свобод особистості. Це pежим, в якому досить розвинутим є громадянське суспільство, різні самодіяльні громадянські ініціативи, тобто організації, які незалежні від держави, гарантуються основні права та свободи громадян. 

Тоталітарний режим (від лат. total – цілісність, ціле) – така політична система, яка намагається – заради тієї чи іншої мети – повністю (тотально) контролювати все життя суспільства в цілому і кожної людини окремо. Поняття тоталітарна держава вперше було застосоване італійським диктатором Б.Муссоліні, причому в позитивному контексті. Активно вивчались тоталітарні режими після другої світової війни – на прикладах фашизму та сталінізму.