3. За способом функціонування: авторитарні, демократичні.

Демократичною вважається партія, яка: дозволяє своїм членам вільно висловлювати погляди; сприяє членству жінок; підтримує залучення до роботи всіх членів; є терпимою до різних ідей; дотримується узгоджених правил та процедур прийняття рішень; робить лідерів підзвітними членамми партії та їх прихильників. Авторитарні – це зовсім протилежні до демократичних партій, що функціонують на принципі вождізму.

4. За ідеологією: ідейно-політичні, прагматичні, харизматично-вождистські.

Ідейно-політичними є партії більш-менш чітко визначеної ідеологічної спрямованості: комуністичні, соціал-демократичні, ліберальні, консервативні, фашистські, християнські, ісламські тощо.

Прагматичні - це такі партії, які орієнтуються не на певну ідеологію, а на широкий спектр ідей і суспільних проблем з метою залучення на свій бік якомога більше виборців. Це інтеркласові партії, або партії виборців.

Харізматично-вождистські партії формуються навколо особи конкретного політика і діютьяк групи його підтримки. Ці партії також мають певну ідеологічну спрямованість, але вона визначається не стільки їхньою соціальною базою, скільки лідерами.

5. За ставленням до характеру перетворення в суспільстві: революційні, реформістські, консервативні, реакційні.

революційні – такі, що відкидають існуючий суспільний устрій і що ставлять своєю метою його якісне, радикальне, перетворювання; реформістські –такі, що орієнтуються на значне перетворення існуючого лаву, поліпшення життя громадян, але за умови збереження фундаментальних основ даного суспільного устрою; консервативні –такі , що прагнуть до стійкого збереження форм суспільного життя, які склалася, і зміни лише того, що дійсно дозріло до зміни; реакційні – виступаючі за часткове або повне повернення до суспільних порядків, що раніше існували.

6. За місцем у спектрі політичних сил: ліві, центристські, праві.

“Ліві” це прихильники прогресивних суспільних змін, принципів рівності і справедливості; вони схильні до радикально-революційних методів діяльності. "Праві” це партії, що орієнтуються на збереження стабільності і що негативно відносяться до революційних потрясінь; вони допускають можливість лише самих необхідних змін. А центр виступає як помірні партії, які, ніби, завжди представляють правильний політичний курс.

7. За соціальними інтересами: робітничі, селянські, між класові.

Тобто інтереси яких класів, соціальних груп або шарів вони виражають і захищають. Це партії монополістичної буржуазії, партії середніх і дрібних підприємців, робочі, селянські. Сюди ж відносяться партії в залежності від соціальних (аграрні), етнічних (ультраліва партія в Іспанії “Eppi батасуна”), демографічних(жіночі партії в ряді європейських країна), культурологічних та інш. Основ їх утворення. Однак в останні роки для багатьох партій стало очевидним: щоб досягнути успіху на чергових виборах, необхідно спиратися не тільки на один клас або який-небудь соціальний шар, а враховувати інтереси цілих блоків соціальних сил. Звідси, на зміну соціально-класових партій все частіше приходять “загальнонародні” партії, партії “для всіх”, які враховують корінні зміни, що відбулися в соціальній структурі суспільства.