
- •«Залізний закон олігархічних тенденцій» р.Міхельса.
- •2 Політичні альтернативи марксизму.
- •3 Авторитарний режим.
- •4. Аналітична модель «поле політики».
- •5. Концепція "змішаного державного устрою" Арістотеля.
- •6. Багатопартійність як проблема теорії та практики.
- •7. Сучасні виборчі системи
- •8. Політичний аспект глобалізації
- •10. Політична філософія і.Канта
- •11. Державні проекти Платона.
- •12 . Розвиток ідеї "середн. Устрою" Полібієм та Цицероном.
- •13.Г.Гегель про державу та громадянське суспільство.
- •14. Системний аналіз д.Істона.
- •15. Демократичний режим
- •16. Лібера́льна демокра́тія
- •17. Нормативні та емпіричні визначення демократії.
- •18. Етико-патерналістська теорія Конфуція.
- •19 Етнополітика
- •20. Держава в світовій політичній думці.
- •21. Еволюція форм демократії.
- •22. Теорія суверенітета ж.Бодена
- •23. Закон «малих чисел» Вебера
- •24. Закон «соціального ілюзіонізму» п.Сорокіна.
- •25. «Закон циркуляції еліт» в.Парето.
- •М.Грушевський про державний суверенітет.
- •Зовнішня політика - зміст, принципи, функції
- •Геополітика — розвиток теоретичних уявлень.
- •29. Політика як соціальний феномен.
- •30. Політична влада.
- •31. Політична система суспільства
- •32. Кирило-Мефодіївське товариство про державно-політичний устрій
- •33. Колективістська демократія як теорія та практика.
- •34. Передумови та шляхи демократизації.
- •35. Межі політики в суспільстві.
- •36. Криза влади
- •37. Політична творчість Макса Вебера
- •38. Мирне співіснування: еволюція політичного змісту.
- •39. Міжнародні відносини сучасної доби.
- •Мораль і політика.
- •41 Суперечлива сутність демократії.
- •42. Ідеологічні течії в сучасному світі.
- •43. Поняття "політична людина"
- •44. Політична державна влада
- •Парламентська республіка.
- •Плюралістична демократія: переваги та суперечності.
- •Сучасний католицизм та політика.
- •49. Типологія політичних культур
- •50. Політична легітимність
- •51. Політична модернізація
- •52. Політична соціалізація
- •54. Політичне лідерство
- •55. Політичний процес
- •56. Політична еліта
- •57. Політичний конфлікт - сутність, функції, типологія.
- •58. Політичні концепції в Києво-Могилянській академії.
- •59. Політичні партії в Україні
- •60. Політичні погляди в Київській Русі.
- •61. Групи тиску.
- •62. Політологічна проблематика в сучасній Україні.
- •63. Ліва партія в спектрі політичних сил
- •64. Права партія в спектрі політичних сил
- •65. Політична ідеологія.
- •66.Політична культура як соціальний феномен
- •67. Державна бюрократія як суб’єкт політики
- •68. Суспільні рухи в сучасному суспільстві
- •69. Політична партія як суб'єкт політики.
- •70 Правова держава та громадянське суспільство.
- •71. Предмет та метод політології
- •72. Президентська республіка
- •73. Республіка змішаного типу
- •74. Парадигми політології
- •75. Технології в міждержавній політиці.
- •76. Аристотель про політичну справедливість.
- •77 Місцеве самоврядування
- •78. Cоціальна держава
- •79 Соціальна політика
- •80. Іслам та політика.
- •81. Типологія політичних партій.
- •1. За організаційною структурою: кадрові, масові, а деякі дослідники додають ще партію виборців.
- •3. За способом функціонування: авторитарні, демократичні.
- •4. За ідеологією: ідейно-політичні, прагматичні, харизматично-вождистські.
- •5. За ставленням до характеру перетворення в суспільстві: революційні, реформістські, консервативні, реакційні.
- •6. За місцем у спектрі політичних сил: ліві, центристські, праві.
- •7. За соціальними інтересами: робітничі, селянські, між класові.
- •8. За статусом у політичній системі:правлячі, опозиційні, системні, несистемні.
- •9. За правовим становищем: легальні, напівлегалтьні, нелегальні.
- •82. Політичні рішення
- •83. Теоретична парадигма держави
- •84. Сучасна соціал-демократія.
- •85. Т. Гоббс і д. Локк про державу – дві моделі держави.
- •86. Політичний екстремізм.
- •87. Політичний маркетинг та політичний менеджмент.
- •88.Типи політичної соціалізації.
- •89. Типологія політичних систем
- •90. Типологія партійних систем
- •91.Типологія політичних режимів
- •92. Тоталітарний режим.
- •93. Україна в світовій політиці
- •94. Політичний центризм
- •95.Форми територіального устрою держави
- •96. Форми правління
- •97. Концепція політичного лідерства
- •98. Цілі та засоби в політиці
- •99. Теорія розподілу влади ш. Монтеск'є
- •100. Неопатримоніальна система
- •101. Політична культура західного та східного типів
- •102. Переваги та недоліки біпартизму
- •103. Політичний спектр: «лінійне» уявлення.
- •104. Порівняльна політологія
- •105. Змі та політика
71. Предмет та метод політології
Політологія – це наука про політику і про людей у політиці.
Предметом П є феномен політичної влади, закономірності її формування і розвитку, форми і способи її функціонування й використання в державно-організованому суспільстві; + політичні системи, партії, історія політичних вчень, вивчення ЗМІ, ідеології.
Методи П – Загальнотеоретичні: соціологічний, культурологічний, нормативний підходи; системний (аналіз політики як складного організованого, саморегульованого механізму, який взаємодіє з навколишнім середовищем) Загальнологічні: аналіз, синтез, індукція і дедукція, абстрагування та конкретизація, моделювання, прогнозування та інші. Емпіричні: ґрунтуються на отриманні початкової інформації про політичні явища та інститути, суб’єкти політики, політичний процес; проводяться за допомогою статистики, аналізу документів, спостереження. Порівняльно-історичний метод.
Функції П: 1) пояснювальна – робить можливим перехід від спостереження політичних явищ до з’ясування їх причин; 2) прогностична – дає змогу спрогнозувати розвиток політичних процесів у найближчій та довгостроковій перспективі; 3) інструментальна –пошук відповідей на питання політичної практики – обґрунтування технології дій, матеріалізації прогнозів; 4) ідеологічна – висування, обґрунтування та захист певного політ.ідеалу як основної орієнтації суб’єктів політики; 5) світоглядна – допомагає формувати загальні принципи, цінності, утверджувати їх; 6) методологічна – створення конкретних засобів та прийомів дослідження явищ і процесів у політичній сфері; 7) організаційна – розробка рекомендацій діяльності політичних інститутів та організацій; 8) описова функція – полягає у констатації фактів політичного життя; 9) політична соціалізація – кожна людина на протязі всього життя засвоює знання, норми, цінності, того суспільства в якому живе.
Категорії П в узагальненій формі виражають основний зміст та ознаки політичних явищ і виступають результатом пізнання політичної сфери соціального життя. Основною категорією політології є «політична влада» - найповніше виражає зміст та суть феномена політики. Категорія «політика» — друга за значенням, хоча справедливо вирівняти «в правах» з першою. Інші категорії: демократія, п. свідомість, п. система, п. відносини, п. інститут, держава, п. партія, , п. ідеологія, п. культура, п. процес, п. конфлікт, п. лідерство, п. соціалізація, п. режим та ін.
Закони П: з. структури(визначає способи взаємодії в суспільстві), З. функціонування (направлені на встановлення зв’язків між політ. суб’єктами), З розвитку (перехід від одного порядaку взаємовідносин до іншого).
Структура П: історія політичної думки, політична філософія, соціологія, психологія, історія, географія, антропологія, теорія держави і права, теорія міжнародних відносин, теорія управління соц-політичними процесами.
72. Президентська республіка
Президентська республіка характеризується значною роллю президента в системі державних органів, поєднанням в його руках повноважень глави держави і глави уряду. Її також називають дуалістичної республікою, підкреслюючи, тим самим, факт чіткого розподілу двох влад: зосередження сильної виконавчої влади в руках президента, а законодавчої - в руках парламенту.
Відмінні риси президентської республіки
Позапарламентський метод обрання президента (або населенням — Бразилія, або колегією виборців — США),
Позапарламентський метод формування уряду, тобто його формує президент. Президент є і формально і юридично головою уряду (пост прем'єр-міністра відсутній як, наприклад, у США), або він призначає голову уряду. Уряд несе відповідальність тільки перед президентом, а не перед парламентом, тому що тільки президент може відправити його у відставку,
В цілому, за такої форми правління президент має набагато більші повноваження порівняно з парламентською республікою (є головою виконавчої влади, затверджує закони шляхомпідписання, має право відправити уряд у відставку), але в президентській республіці президент позбавлений права розпуску парламенту, а парламент позбавлений права висловитинедовіру уряду, але може змістити президента (процедура імпічменту).
До президентських республік відносять США, більшість республік Латинської Америки та Африки.
Класичною президентською республікою є Сполучені Штати Америки. В основі Конституції США лежить принцип поділу влади. Згідно з цією конституцією, законодавча влада належитьКонгресу, виконавча — президенту, судова — Верховному Суду. Президент, що обирається колегією виборців, формує уряд з осіб, що належать до його партії.
Президентські республіки поширені в країнах Латинської Америки. Ця форма правління зустрічається також в деяких країнах Азії та Африки. Правда, часом в цих країнах влада глави держави на ділі виходять за конституційні рамки, і, зокрема, латиноамериканські президентські республіки неодноразово характеризувалися дослідниками як суперпрезидентські.