62. Політологічна проблематика в сучасній Україні.

Демократичний транзит.

Перебудова 85 р – відмова від авторитаризму, розбудова власної державності, розробка принципів.

Були і є змішаною республікою, але уже за 20 років незалежності були спочатку през-парл, потім парл-презид, а в 2010 знову през-парл республікою, тобто відбувається пошук найбільш оптимальної форми державного правління.

Загальна тенденція – федералізація ще 50 років. Пошук державної форми устрою.

63. Ліва партія в спектрі політичних сил

Класифікація партій зліва направо веде свою історію від засідань Французької національної асамблеї 1789 р.; на них по різні боки від спікера розміщались консерватори, які виступали за збереження монархії (справа), і радикали, які відстоювали ідеї загальної рівності (зліва); помірні займали місця в центрі. Традиція віднесення прибічників прогресивних соціальних змін до лівих зберігається до цього часу.

Приналежність партії до того чи іншого флангу визначається її ставленням до обсягу державного втручання в економічні процеси, до ринку і соціальних програм.

Ліві партії роблять акцент на "соціальній" ефективності, шлях досягнення якої вони бачать в обмеженні стихійних проявів ринку, в активному державному регулюванні економічних процесів, в зменшенні соціальної нерівності через розширення соціальних програм. У сфері влади ліві притримуються моделей колективного самоуправління на виробництві і демократії участі. До лівого флангу традиційно відносять партії соціал-демократичні і помірних комуністів. Ліві партії є прихильниками радикальних перетворень і надають перевагу не реформам, а якісним змінам соціальних структур; вони є прихильника­ми адміністративно-розпоряджувальної економіки та зрівняльно-розподільчих відносин у суспільстві.

У політології існує уявлення про крайньо лівий фланг, до якого відносять партії, які мають особливі радикальні програми. Західноєвропейська традиція відносить до крайньо лівого флангу радикалів, комуністів і анархістів.

Отже, базовими цінностями лівих політичних сил є атеїзм, заперечення традицій, інтернаціоналізм, космополітизм, колективізм, державне регулювання, високі податки, централізація і розбудова державного апарату, контроль держави за поширенням інформації, сім’я як спільнота рівних, пацифізм, мирне співіснування, антимілітаризм.

64. Права партія в спектрі політичних сил

Класифікація партій зліва направо веде свою історію від засідань Французької національної асамблеї 1789 р.; на них по різні боки від спікера розміщались консерватори, які виступали за збереження монархії (справа), і радикали, які відстоювали ідеї загальної рівності (зліва); помірні займали місця в центрі. Традиція віднесення прибічників прогресивних соціальних змін до лівих зберігається до цього часу.

Приналежність партії до того чи іншого флангу визначається її ставленням до обсягу державного втручання в економічні процеси, до ринку і соціальних програм.

До правих відносять партії, які орієнтовані на досягнення економічної ефективності шляхом стимулювання "вільної гри" суб'єктів ринку при мінімальному втручанні держави в економіку, на більш економну державу, що може бути досягнуто методом упорядкування соціальних виплат і допомоги, обмеженням кількості отримувачів соціальної допомоги (тільки найбільш слабкі і знедолені групи населення). Для правих партій також характерне підозріле ставлення до будь-яких альтернативних форм колективного управління.

Партії правого флангу захищають існуючі, сталі суспільні порядки; вони ратують за еволюційний шлях соціально-економічного розвитку; ці партії є апологетами ринкового підприємництва і ревними захисниками інституту приватної власності і суверенних прав особистості.

У політології існує уявлення про крайньо правий фланг, до якого відносять партії, які мають особливі радикальні програми. Під крайньо правими, як правило, розуміють націоналістів і релігійних фундаменталістів.

Отже, базовими цінностями правих політичних сил є релігія, моральність, традиції, патріотизм, національні цінності, персоналізм, вільний ринок, суспільна ієрархія, елітаризм, низькі податки, децентралізація, обмеження ролі держави, інформаційний плюралізм, сім’я з авторитетом батьків, культ сили, агресивність зовнішньої політики.