43. Поняття "політична людина"

Проблема участі особи у політиці є дискусійною із найдавніших часів. Одні мислителі вважали політику елітарним видом діяльності, інші притримувалися думки, що участь громадян у політиці визначена вже самою суттю людської спільноти. Бо політика пронизує всі види життєдіяльності кожного індивіда, має значний вплив на соц. Побутові умови життя людей, на їх настрій та духовність.

Людина є первинним суб’єктом політики, який характеризується:

- різною участю у політичному житті;

- різними можливостями впливу на владу;

- мірою політичної активності.

Поняття “політична людина” включає всі типи учасників політичного процесу – від пересічного виборця до керівника держави. Серед “людей політичних” можна виділити лідера, активіста, керівника професійного політика, державного урядовця, представника “маси”, учасника натовпу та ін.

У реальній дійсності можна виділити кількість її залучення у політику.

Перший – тип політичного статусу – пересічний член суспільства, який має майже включно статус об’єкта політики. Він не цікавиться політикою, не бере участі у політичному процесі, не має ніякого впливу на політичні відносини.

Другий – тип політичного статусу – пересічний член суспільства, який характеризується високим політичним інтересом і політичною активністю. Він може брати участь у політичному житті самостійно та спонтанно чи бути членом об’єднання громадян.

Третій – тип політичного статусу – політичний лідер. Він може бути формальним і неформальним, місцевого або загальнонаціонального значення та ін.

Четвертій – тип політичного статусу – професійний політик, для якого політична діяльність є не тільки головним заняття, джерелом існування, але й змістом життя.

Вдалу спробу згрупувати різноманітні підходи до визначення рівнів залучності особистості до політики й типів особистості залежно від її ставлення до політики зробили учені О.В. Лазаренко, О.О. Лазаренко.

Соц. економічні передумови пов’язані із задоволенням певних потреб людини в основних товарах і послугах, житлово-побутових умовах, отриманні політичної активності людини з рівним її благополуччя доводиться політологічними та конкретно-соціологічними дослідженнями. Зокрема американський дослідник С.Ліпсет робить висновок, що матеріально забезпечені люди є ліберальнішими та демократичнішими, а бідні – агресивнішими, менш толерантними, непарними.

44. Політична державна влада

Політична влада – форма асиметричних соціальних відносин, здатність і реальна правомочність тих чи інших соціальних суб’єктів підкорювати своїй волі діяльність інших соціальних суб’єктів за допомогою правових норм, ідеологічного впливу, партійних програм і настанов. Політична влада реалізується не лише державним апаратом, але перш за все через діяльність політичних партій, сусп.. організацій, сусп..-політ рухів та інших суб’єктів політики.

Державна влада – своєрідне ядро політичної влади, оскільки лише держава володіє монополією на прийняття законів, обов’язкових для всього сусп.-ва. Політична державна влада – загальний універсальний засіб розподілу цінностей між соціальними спільнотами.

Політична влада має наступні ознаки:

1. Легальність – політична влада відкрито застосовується в масштабі всієї держави.

2. Суверенність – верховенство влади на даній території.

3. Публічність – реалізується від імені всього суспільства і звертається до всіх громадян.

4. Моноцентричність – наявність єдиного центру прийняття рішень.

5. Різноманітність ресурсів

6. Легітимність.

Влада є складно структурованим феноменом і включає суб’єкти, об’єкти, джерела, ресурси і функції влади. Ці параметри влади виражають і визначають її функціональну динаміку – функціонування інститутів, діяльність суб’єктів політики і влади, реалізації засобів і методів, тощо.

Суб’єкт влади – безпосередній її носій, що втілює активний початок, ним може бути індивід, організація, спільнота і світове співтовариство.

Об’єкт влади. Влада завжди є двостороння, асиметрична взаємодія суб’єкта і об’єкта, вона неможлива без підкорення суб’єкта об’єкту. Відсутність такого підкорення – симптом відсутності влади.

Джерела влади – це авторитет, сила, престиж, закон, багатство, знання, харизма, таємниця, інтерес тощо.

Ресурси влади – це всі засоби, що забезпечують дієвий вплив суб’єкту на об’єкт влади.