
- •«Залізний закон олігархічних тенденцій» р.Міхельса.
- •2 Політичні альтернативи марксизму.
- •3 Авторитарний режим.
- •4. Аналітична модель «поле політики».
- •5. Концепція "змішаного державного устрою" Арістотеля.
- •6. Багатопартійність як проблема теорії та практики.
- •7. Сучасні виборчі системи
- •8. Політичний аспект глобалізації
- •10. Політична філософія і.Канта
- •11. Державні проекти Платона.
- •12 . Розвиток ідеї "середн. Устрою" Полібієм та Цицероном.
- •13.Г.Гегель про державу та громадянське суспільство.
- •14. Системний аналіз д.Істона.
- •15. Демократичний режим
- •16. Лібера́льна демокра́тія
- •17. Нормативні та емпіричні визначення демократії.
- •18. Етико-патерналістська теорія Конфуція.
- •19 Етнополітика
- •20. Держава в світовій політичній думці.
- •21. Еволюція форм демократії.
- •22. Теорія суверенітета ж.Бодена
- •23. Закон «малих чисел» Вебера
- •24. Закон «соціального ілюзіонізму» п.Сорокіна.
- •25. «Закон циркуляції еліт» в.Парето.
- •М.Грушевський про державний суверенітет.
- •Зовнішня політика - зміст, принципи, функції
- •Геополітика — розвиток теоретичних уявлень.
- •29. Політика як соціальний феномен.
- •30. Політична влада.
- •31. Політична система суспільства
- •32. Кирило-Мефодіївське товариство про державно-політичний устрій
- •33. Колективістська демократія як теорія та практика.
- •34. Передумови та шляхи демократизації.
- •35. Межі політики в суспільстві.
- •36. Криза влади
- •37. Політична творчість Макса Вебера
- •38. Мирне співіснування: еволюція політичного змісту.
- •39. Міжнародні відносини сучасної доби.
- •Мораль і політика.
- •41 Суперечлива сутність демократії.
- •42. Ідеологічні течії в сучасному світі.
- •43. Поняття "політична людина"
- •44. Політична державна влада
- •Парламентська республіка.
- •Плюралістична демократія: переваги та суперечності.
- •Сучасний католицизм та політика.
- •49. Типологія політичних культур
- •50. Політична легітимність
- •51. Політична модернізація
- •52. Політична соціалізація
- •54. Політичне лідерство
- •55. Політичний процес
- •56. Політична еліта
- •57. Політичний конфлікт - сутність, функції, типологія.
- •58. Політичні концепції в Києво-Могилянській академії.
- •59. Політичні партії в Україні
- •60. Політичні погляди в Київській Русі.
- •61. Групи тиску.
- •62. Політологічна проблематика в сучасній Україні.
- •63. Ліва партія в спектрі політичних сил
- •64. Права партія в спектрі політичних сил
- •65. Політична ідеологія.
- •66.Політична культура як соціальний феномен
- •67. Державна бюрократія як суб’єкт політики
- •68. Суспільні рухи в сучасному суспільстві
- •69. Політична партія як суб'єкт політики.
- •70 Правова держава та громадянське суспільство.
- •71. Предмет та метод політології
- •72. Президентська республіка
- •73. Республіка змішаного типу
- •74. Парадигми політології
- •75. Технології в міждержавній політиці.
- •76. Аристотель про політичну справедливість.
- •77 Місцеве самоврядування
- •78. Cоціальна держава
- •79 Соціальна політика
- •80. Іслам та політика.
- •81. Типологія політичних партій.
- •1. За організаційною структурою: кадрові, масові, а деякі дослідники додають ще партію виборців.
- •3. За способом функціонування: авторитарні, демократичні.
- •4. За ідеологією: ідейно-політичні, прагматичні, харизматично-вождистські.
- •5. За ставленням до характеру перетворення в суспільстві: революційні, реформістські, консервативні, реакційні.
- •6. За місцем у спектрі політичних сил: ліві, центристські, праві.
- •7. За соціальними інтересами: робітничі, селянські, між класові.
- •8. За статусом у політичній системі:правлячі, опозиційні, системні, несистемні.
- •9. За правовим становищем: легальні, напівлегалтьні, нелегальні.
- •82. Політичні рішення
- •83. Теоретична парадигма держави
- •84. Сучасна соціал-демократія.
- •85. Т. Гоббс і д. Локк про державу – дві моделі держави.
- •86. Політичний екстремізм.
- •87. Політичний маркетинг та політичний менеджмент.
- •88.Типи політичної соціалізації.
- •89. Типологія політичних систем
- •90. Типологія партійних систем
- •91.Типологія політичних режимів
- •92. Тоталітарний режим.
- •93. Україна в світовій політиці
- •94. Політичний центризм
- •95.Форми територіального устрою держави
- •96. Форми правління
- •97. Концепція політичного лідерства
- •98. Цілі та засоби в політиці
- •99. Теорія розподілу влади ш. Монтеск'є
- •100. Неопатримоніальна система
- •101. Політична культура західного та східного типів
- •102. Переваги та недоліки біпартизму
- •103. Політичний спектр: «лінійне» уявлення.
- •104. Порівняльна політологія
- •105. Змі та політика
42. Ідеологічні течії в сучасному світі.
Політична ідеологія є найбільш впливовим раціоналізованим (усвідомленим) елементом політичної свідомості, що робить вплив на ту або іншу політичну силу.
Основні сучасні ідеології – лібералізм, соціалізм, націоналізм – виникли в умовах становлення і розвитку західноєвропейської цивілізації. Ці ідеології відображали реальні та багатообразні конфлікти буржуазного розвитку. У них в максимальній мірі ввійшло вираження розуміння проблем сучасного суспільства основними соціальними прошарками і класами, і саме в цих ідеологіях соціальні групи отримали ясну самосвідомість.
Лібералізм. Центральне місце ідей лібералізму займає ідея індивідуальної свободи. Лібералізм відстоював цінність людської особистості ті її права на самостійне переслідування власного інтересу.
Ліберальна ідеологія являє собою досить цілу теоретичну конструкцію, яка має ряд ознак. В економіці – це обґрунтування економічної свободи і права власності; в соціальних відносинах – рівність можливостей; у політиці – захист представницької, плюралістичної демократії; в духовному житті – свобода думки та слова: у релігії – антиклерикализм; в моралі – індивідуалізм.
Консерватизм. Консерватизм виникає як зіставлення ліберальним переконанням на природу людини, свободу, рівність і братерство, то його не вважають самостійною, «чистою» ідеологією. Консерватизм трактується як епіфеномен лібералізму, тобто явище, супутнє лібералізму, придаток лібералізму. Подібне народження консерватизму не перешкодило йому перетворити на достатньо струнку систему поглядів, яка зазнала значну еволюцію, адаптуючись до сучасного світу.
Соціалістична ідеологія Погляди теоретиків утопічного соціалізму значно різнились між собою по багатьох питаннях, але всі вони вважали, що в суспільстві вже є умови для невідкладної реформи устрою на справедливих умовах, щоб покінчити з нерівністю, бідністю і пороками. В цей період виникає і крайній прояв соціалізму – комуністична ідеологія.
Теоретики утопічного соціалізму сформулювали основні принципи організації майбутнього справедливого суспільства: від кожного по його здібностях, кожній здібності по її справам; всебічного і гармонічного розвитку особи; ліквідації відмінностей між містом та селом; різноманіття і заміни фізичної та духовної праці; вільного розвитку кожного як умови вільного розвитку всіх. Соціалісти – утопісти вважали, що або всі люди повинні бути щасливими, або ніхто.
Марксизм В 40-і роки ХІХ століття виникає марксизм як теоретичне вираження пролетарського руху. Комуністичне суспільство в розумінні марксизму – це не відкрита ідеальна модель щасливого устрою, в закономірний результат прогресу цивілізації. Капіталізм сам створює передумови для соціальної революції, ліквідації приватної власності та переходу до соціалізму. Розвиток комуністичної формації проходить, вважав Маркс та Енгельс, ряд етапів: перехідний період, соціалізм і власне комунізм.
Демократичний соціалізм. Соціал-демократи визнають основоположні вимоги політичної демократії: наявність вільних виборів; надання громадянам дійсного вибору між різними політичними альтернативами; можливість зміни уряду мирними засобами; гарантія прав особи і меншин; існування незалежної судової системи, заснованої на верховенстві закону. Держава виступає як головний орган сусп. змін і прогрес. розвитку.
Якщо в минулому ліберали виступали проти будь-якого втручання держави в економічне і соціальне життя, то неоліберали віддають державі значну роль у вирішенні суспільних проблем.
Неоконсерватизм. Соціальна політика неоконсерваторів тісно пов'язана з економічною. Три основні принципи складають суть неоконсервативної соціальної доктрини: принцип солідарності; принцип справедливості; принцип субсидіарності. Відповідно до цих принципів особи і невеликі співтовариства повинні самі вирішувати свої соціально-економічні проблеми, а державі передовіряти тільки ті питання, які неможливо вирішити так само. У політичній сфері неоконсерватори вірні старій консервативній традиції - демократія повинна бути вертикальною, елітарною.
Фашизм — ідейно-політична течія, що сформувалася на основі синтезу сутності нації як вічної та найвищої реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості; екстремістський політичний рух, різновид тоталітаризму.Історично фашизм сформувався на ідеях расової та національної винятковості, антисемітизму.