38. Мирне співіснування: еволюція політичного змісту.

Мирне співіснування, тип стосунків між державами з різним суспільним устроем який передбачає: відмова від війни як засобу вирішення спірних питань між державами, дозвіл шляхом переговорів ; Рівноправ’я, взаєморозуміння між державами, облік інтересів один одного: невтручання у внутрішні справи , визнання за кожним народом права обирати своїх лідерів. Строга пошана суверенітету і територіальної цілісності всіх країн; Розвиток економічного і культурного співробітництва на основі повної рівності та і взаємної вигоди.

Мирне співіснування є формою класової боротьби між соціалізмом і капіталізом на міжнародній арені (допомогло зупинитися під час Карибської кризи), але формою специфічною. Тому що, по-перше, боротьба ведеться між управляючими класами, кожен з яких маж в своєму розпорядженні повноту державної влади, а по-друге антагоністичною в своїй основі конфлікт двох протилежних соціально-економічних систем.

Мирне співіснування та міжнародна співпраця тісно взаємопов’язані між собою, позаяк перше є мінімальною необх. умовою другого.

Варто зазначити що мирне співіснування можливе у двох випадках:

Сторони не мають між собою принципових суперечностей, оскільки їх інтереси не є взаємовиключними. Тоді незастосування сили випливає із загального стану відносин і є їх логічним наслідком.

Між сторонами існують серйозні суперечності, але з тих або інших причин вони відмовляються від застосування воєнної сили, що не випливає зі стану відносин між ними, а є результатом прагнення урядів держав ухилятись від загострення стосунків та потенційного зіткнення.

Тобто у перщому випадку сторони не мають потреби вдаватися до сили, і такий стан стосунків між ними є тривалим і стабільним. У другому випадку мирне співіснування є певною мірою вимушеним, таким, що може бути порушене настільки швидко, наскільки швидко загострюються їхні відносини.

Цілком очевидно що принципи мирного співіснування ґрунтується на дотриманні сторонами принципів міжнародного права, які також можна назвати принципами міжнародного співісн-я.

39. Міжнародні відносини сучасної доби.

Міжнародні відносини — сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та інших зв'язків між державами й системами держав, між головними соціальними, економічними, політичними силами, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені.

Міжнародні відносини є особливим різновидом суспільних відносин. Вони характеризуються взаємодією таких суб'єктів політичного життя, як держави, народи, політичні й громадські організації, рухи і навіть окремі особи різних країн. Забезпечують інтереси соціальних груп за межами національних держав, відносини між державами, міждержавними організаціями, партіями, компаніями, приватними особами різних держав, інтеграційні зв'язки, які формують людське співтовариство.

Формуються вони під впливом зовнішньої політики країн світу, певною мірою регулюючись багатьма міжнародними нормами і цінностями, виробленими людством упродовж його історичного розвитку.

Стрижневим елементом міжнародних відносин є політичні відносини, які, взаємодіючи з іншими відносинами, своєрідно спрямовують їх. Головним суб'єктом міжнародних відносин є держава. За сучасних умов на міжнародній арені все активніше виступають і недержавні, неурядові організації, суспільно-політичні рухи, але їхню роль не можна порівнювати з роллю держав в міжнародних відносинах, особливо у політичних.

Нині більшість фахівців поділяє міжнародні відносини на два типи: 1) відносини, які ґрунтуються на балансі сил;

2) відносини, що спираються на баланс інтересів.

Види міжнародних відносин розрізняють також:

- за сферою суспільного життя (економічні, політичні, військово-стратегічні, культурні, ідеологічні);

- за суб'єктами взаємодії (міжнародні, міжпартійні, відносини між різними неурядовими асоціаціями тощо);

- за ступенем їх розвитку (високий, середній, низький).

Рівні розвитку міжнародних відносин іноді визначають через такі поняття: “регіональні”; “субрегіональні”; “глобальні”.

Нарешті, з точки зору міри напруженості розрізняють різні стани міжнародних відносин:

- нестабільності, - суперництва, - ворожнечі, - конфлікту, - війни, - мирного співіснування, - довіри, - співробітництва, - політичного вирішення проблем на основі цивілізованого узгодження державами своїх інтересів.

У просторі міжнародних відносин відсутнє центральне ядро влади, рішення якого були б обов'язковими для всіх держав, інших суб'єктів міжнародного політичного життя. Тому світовий політичний процес певною мірою є стихійним, хоча в останні десятиліття простежуються спроби його впорядкування, зміцнення миру і стабільності у світі. На перебігу світового політичного процесу позначаються як раціональні, виважені з точки зору інтересів людства політичні дії і рішення держав і міждержавних об'єднань, так і спонтанні, ірраціональні, непередбачувані дії. Поряд з прогресивними інституціями на міжнародній арені діють і реакційні, екстремістські сили.