30. Політична влада.

Влада є наслідком виникнення суспільних станів, прошарків і відповідних відносин між ними. Вона необхідна для організації суспільного виробництва, для узгодження інтересів і дій різних соціальних груп, для підтримання життєздатності та збереження цілісності суспільства.

Політична влада – здатність і можливість здійснювати визначний вплив на діяльність, поведінку людей та їх об'єднань за допомогою волі, авторитету, права, насильства; організаційно-управлінський та регулятивно-контрольний механізм здійснення політики. Більшість вчених вважає, що джерелом влади є політичне панування, яке постає як панування інтересу, має багато форм, основною з яких є влада.

Основними рисами політичної влади є легальність, легітимність, верховенство, вплив, всезагальність, моноцентричність, ефективність і результативність.

Легальність влади означає її законність, юридичну правомірність. Легальна влада діє на основі чітко фіксованих нормативно-правових актів. Легітимність влади – це добровільне визнання існуючої влади громадянами, довіра до неї з їх сторони, визнання її справедливою, прогресивною. Верховенство влади – це обов'язковість виконання владних рішень (економічних, політичних, правових тощо) усіма членами суспільства. Вплив влади – це здатність суб'єкта політики здійснювати вплив у певному напрямку на поведінку індивідів, груп, організацій, об'єднань з метою сформувати чи змінити думку людей із певного питання, врегулювати політичну поведінку соціальних суб'єктів тощо. Всезагальність (тобто публічність) означає, що політична влада діє на основі права від імені всього суспільства. Моноцентричність означає існування загальнодержавного центру (системи владних органів) прийняття рішень. Ефективність і результативність влади полягає у тому, що саме в конкретних соціальних результатах реалізуються усі задуми, платформи, програми влади, з'ясовується її здатність ефективно управляти усіма сферами суспільного життя.

31. Політична система суспільства

Введення до наукового обігу категорії «політична система» означало перехід від аналізу формальної структури політ. інститутів до аналізу їх взаємодії і розуміння цілісності політики як самостійної сфери. Системний підхід в суспільствознавчих науках з’являється в 30-40 роки ХХ ст., внаслідок чого амер. політолог Д.Істон в 50-ті роки починає використовувати системний підхід в політології і 1953 р. виходить його праця «Політична система».

Політична система – сукупність взаємодій, через які здійснюється авторитетний розподіл цінностей в суспільстві і приймаються обов’язкові рішення.

Структура політичної системи: політичні інститути, політичні відносини, політичні і правові норми, політична свідомість, політична культура

Функції політичної системи: визначення мети і завдань розвитку суспільства, вироблення програми його життєдіяльності; мобілізація ресурсів суспільства для досягнення поставленої мети; Інтеграція всіх елементів суспільства, підтримання його цілісності і стабільності; Обов’язковий для всіх громадян розподіл цінностей в суспільстві.

Типологізація політичної системи:

За характером взаємодії з оточуючим середовищем: закриті, відкриті

За критерієм пануючої політичної культури: Англо-американська, Континентально-європейська, Доіндустріальні політичні системи, Тоталітарні

Найбільш поширеною є типологізація за двома критеріями:

- характер політичного режиму

- рівень розвитку громадянського суспільства

Політичний режим – засоби реалізації політичної влади.

Громадянське суспільство – автономна від держави система суспільних інститутів(родина, церква, недержавні ЗМІ, наукові, професійні, спортивні та всі інші недержавні об’єднання громадян), міжособистісних і міжгрупових зв’язків.

Політичні системи за зазначеними критеріями поділяються на:

• Демократичні – базуються на демократичному політичному режимі і розвиненому громадянському суспільстві, яке здатне контролювати державу

• Недемократичні – до 20 ст. існували у вигляді автократії.

Чистих типів політичних систем небагато. Більшість часу вони існують в умовах транзиту, тобто переходу від одного типу політичної системи до іншого.

Схема функціонування політичної системи (за Д. Істоном)

вхід

вимоги, підтримка конверсія рішення рішення

Політична система

вихід

протидія

Із середовища на вхід політичної системи надходять вимоги та підтримка. Вимоги - дії та судження індивідів і груп з приводу розподілу цінностей суспільства.

На вході політична система здійснює наступні функції:

1. Встановлення вимог (аргументація інтересів);

2. Регуляція вимог, фільтрація;

3. Скорочення вимого.

Підтримка – всі варіанти поведінки індивідів та груп які сприяють існування системи.

Істон виділив 3 типи:

А) підтримка політичної системи в цілому;

Б) підтримка політичного режиму;

В) підтримка політичних авторитетів.

Форми підтримки:

• Матеріальна підтримка(сплата податків, надання безкоштовних послуг);

• Дотримання законів;

• Участь у політичному житті;

• Шанобливе ставлення до влади, державної символіки, офіційних церемоній.

В політичній системі переробляються вимоги підтримки протидії (конверсія) переробляється в авторитетні рішення з приводу розподілу цінностей в суспільстві.

Функції виходу політичної системи:

• Нормативності

• Застосування правил

• Контроль за дотриманням правил

• Політичної комунікації