Усна народна творчість

В центрі історичної пісні — драматична подія, яка проливає світло на характер пев­ної історичної епохи. В історичних піснях яскраво виявилась народна свідомість: у них даються засновані на принципах народної моралі характеристики подій та особистос­тей, висловлюється критичний, оціночний погляд на соціальні процеси. Тематично іс­торичні пісні пов'язані з різними епізодами боротьби народу проти чужоземної експансії та з громадянськими процесами в українсь­кому суспільстві.

Думи та історичні пісні відіграли поміт­ну роль у процесі становлення національної само­свідо­мості українців. Вони фіксували й поширювали колективний досвід, який сприяв утвердженню в народній пам'яті уявлення про спільну історичну долю етніч­ної спільноти. Ці твори відчутно вплинули на розвиток художньої літератури, постачаючи теми, мотиви та образи з українського історичного життя.

Народні балади ••••••••••••• Народна балада — це ліро-епічний твір з драматичним напруженим сюжетом, у якому розповідається про події з особис­того, родинного та громадського життя. Не­рідко в баладі наявні елементи фантастики та героїка. У баладному творі дійсність по­стає переважно крізь призму драматичних і трагічних подій з особистого життя пер­сонажів. Сюжет балади несе в собі повчаль­ну, моралізаторську настанову. Нерідко вона посилюється окремими повчальними узагальненнями (частіше кінцівками, рід­ше зачинами). Оповідь у баладі динамічна, драматизована, зосереджена на розвитку подій, психологічні характеристики пер­сонажів досить стислі, економні. Значну роль в художній організації балади відіграє діалог, який сприяє повнішому розкриттю характерів персонажів. У баладних творах яскраво представлена народна символіка, нерідко зустрічаються міфологічні мотиви (найчастіше — метаморфоза, перетворення людини на об'єкт природного світу). Для балади характерне також використання прийому гіперболи, особливо в творах на історико-героїчну тематику, коли виникає потреба підкреслити незвичайні фізичні чи

духовні властивості героя, посилити драма­тизм ситуації.

Українські народні балади мають давнє походженні. Вони виникли шляхом транс­формації та синтезу елементів інших фоль­клорних жанрів — календарно-обрядових та родинно-обрядових пісень, казок, легенд, замовлянь. Найбільш сприятливим і про­дуктивним періодом для розвитку українсь­кої балади були XV-XVII ст. У сучасному значенні термін балада використовується з початку XIX ст. На сьогодні відомо близь­ко трьохсот сюжетних типів українських балад.

Українські балади різноманітні за тема­тикою. Вони об'єднують твори про трагічні випадки з особистого й родинного життя та про драматичні суспільні й історичні події. Значна частина балад змальовує дошлюбні взаємини і драматичні епізоди, пов'язані з коханням. Родинно-побутові балади роз­кривають традиційну сферу сімейних відно­син з її моральним устроєм та стереотипами. Балади на історичну тематику близькі до історичних пісень, однак вони не ставлять за мету відобразити певну подію, а зосеред­жуються на вираженні емоцій, викликаних цією подією. Окремі балади звертаються до соціальних сторін народного життя. За своєю внутрішньою організацією вони наближа­ються до соціально-побутових пісень.

Українські балади передають багатий колективний моральний досвід, розкрива­ють спектр народних поглядів на кохання та дошлюбні взаємини, в лірико-драматичному ключі осмислюють усі етапні моменти людського життя. Не дивно, що баладний матеріал знайшов широке використання в художній літературі. Митці слова зверта­ються до балад не лише за темами, сюжета­ми й мотивами. Балади приваблюють знач­ним духовним і пізнавальним потенціалом, оскільки несуть чимало цінної інформації про своєрідність національного характеру українців.

Ліричні пісні ••••••••••••• Ліричними піснями називають фольк­лорні твори, які віддзеркалюють психоемо­ційну сферу народного життя. Генетично вони пов'язані з обрядовою лірикою, однак

10