
- •Усна народна творчість (загальна характеристика)
- •Усна народна творчість
- •Усна народна творчість
- •Усна народна творчість
- •Усна народна творчість
- •Усна народна творчість
- •Усна народна творчість
- •Усна народна творчість
- •Давня українська література
- •Іван Вишенський
- •Історія русів •••••••••••
- •Григорій Сковорода (1722-1794)
- •Література кінця XVIII - початку XX ст.
- •Іван Котляревський (1769-1838)
- •Тарас Шевченко (1814-1861)
- •Література кінця XVI» - початку XX ст.
- •Пантелеймон Куліш (1819-1897)
- •Панас Мирний (1849-1920)
- •Іван Карпенко-Карий (1845-1907)
- •Література кінця XVIII - початку XX ст.
- •Михайло Старицький (1840-1904)
- •Іван Франко (1856-1916)
- •Ольга Кобилянська (1863-1942)
- •Леся Українка (1871-1913)
- •Література кінця XVIII - початку XX ст.
- •Михайло Коцюбинський (1864-1913)
- •Література кінця xvi11 - початку XX ст.
- •Василь Стефаник (1871-1936)
- •Література кінця XVIII - початку XX ст.
- •Володимир Винниченко (1880-1951)
- •Література кінця XVIII - початку XX ст.
- •Література кінця XVIII - початку XX ст.
- •Микола Вороний (1871-1938)
- •Олександр Олесь (1878-1944)
- •Література XX століття
- •Література XX століття
- •Павло Тичина (1891-1967)
- •Література XX століття
- •Максим Рильський (1895-1964)
- •Література XX століття
- •Володимир Сосюра (1898-1965)
- •Література XX століття
- •Юрій Яновський (1902-1954)
- •Література XX століття
- •Микола Хвильовий (1893-1933)
- •Література XX століття
- •Григорій Косинка (1899-1934)
- •1920 Р. Вступив до Київського інституту народної освіти (кіно), який згодом дове-
- •Микола Куліш (1892-1937)
- •Література XX століття
- •Остап Вишня (1889-1956)
- •Література XX століття
- •Валер'ян Підмогильний (1901-1937)
- •Богдан-Ігор Антонич (1909-1937)
- •Іван Кочерга (1881-1952)
- •Олександр Довженко (1894-1956)
- •Андрій Малишко (1912-1970)
- •Олесь Гончар (1918-1995)
- •Павло Загребельний (нар. 1924 р.)
- •Література XX століття
- •Іван Драч (нар. 1936 р.)
- •Дмитро Павличко (нар. 1929 р.)
- •Борис Олійник (нар. 1935 р.)
- •Василь Стус (1938-1985)
- •Григір Тютюнник (1931-1980)
- •Іван Багряний (1906-1963)
- •Українські письменники-емігранти
- •Василь Барка (1908-2003)
- •Улас Самчук (1905-1987)
- •Українські письменники-емігранти
- •Євген Маланюк (1897-1968)
- •Сучасний літературний процес
- •Сучасний літературний процес
- •Сучасний літературний процес
- •Сучасний літературний процес
- •Сучасний літературний процес
- •Сучасний літературний процес
- •Теорія літератури
- •Композиція художнього твору
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Види комічного шшШтШШтШшЕїтШіШй
- •(А. Бобенко)
- •Теорія літератури
- •Поетичний синтаксис
- •Теорія літератури
- •(Леся Українка)
- •2) Неточна рима, в основі якої співзвучність наголошених голосних звуків.
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •(А Бобенко)
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Роди і види літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
- •Теорія літератури
Усна народна творчість
В
центрі історичної пісні — драматична
подія, яка проливає світло на характер
певної історичної епохи. В історичних
піснях яскраво виявилась народна
свідомість: у них даються засновані на
принципах народної моралі характеристики
подій та особистостей, висловлюється
критичний, оціночний погляд на соціальні
процеси. Тематично історичні пісні
пов'язані з різними епізодами боротьби
народу проти чужоземної експансії та
з громадянськими процесами в українському
суспільстві.
Думи та історичні пісні відіграли помітну роль у процесі становлення національної самосвідомості українців. Вони фіксували й поширювали колективний досвід, який сприяв утвердженню в народній пам'яті уявлення про спільну історичну долю етнічної спільноти. Ці твори відчутно вплинули на розвиток художньої літератури, постачаючи теми, мотиви та образи з українського історичного життя.
Народні балади ••••••••••••• Народна балада — це ліро-епічний твір з драматичним напруженим сюжетом, у якому розповідається про події з особистого, родинного та громадського життя. Нерідко в баладі наявні елементи фантастики та героїка. У баладному творі дійсність постає переважно крізь призму драматичних і трагічних подій з особистого життя персонажів. Сюжет балади несе в собі повчальну, моралізаторську настанову. Нерідко вона посилюється окремими повчальними узагальненнями (частіше кінцівками, рідше зачинами). Оповідь у баладі динамічна, драматизована, зосереджена на розвитку подій, психологічні характеристики персонажів досить стислі, економні. Значну роль в художній організації балади відіграє діалог, який сприяє повнішому розкриттю характерів персонажів. У баладних творах яскраво представлена народна символіка, нерідко зустрічаються міфологічні мотиви (найчастіше — метаморфоза, перетворення людини на об'єкт природного світу). Для балади характерне також використання прийому гіперболи, особливо в творах на історико-героїчну тематику, коли виникає потреба підкреслити незвичайні фізичні чи
духовні властивості героя, посилити драматизм ситуації.
Українські народні балади мають давнє походженні. Вони виникли шляхом трансформації та синтезу елементів інших фольклорних жанрів — календарно-обрядових та родинно-обрядових пісень, казок, легенд, замовлянь. Найбільш сприятливим і продуктивним періодом для розвитку української балади були XV-XVII ст. У сучасному значенні термін балада використовується з початку XIX ст. На сьогодні відомо близько трьохсот сюжетних типів українських балад.
Українські балади різноманітні за тематикою. Вони об'єднують твори про трагічні випадки з особистого й родинного життя та про драматичні суспільні й історичні події. Значна частина балад змальовує дошлюбні взаємини і драматичні епізоди, пов'язані з коханням. Родинно-побутові балади розкривають традиційну сферу сімейних відносин з її моральним устроєм та стереотипами. Балади на історичну тематику близькі до історичних пісень, однак вони не ставлять за мету відобразити певну подію, а зосереджуються на вираженні емоцій, викликаних цією подією. Окремі балади звертаються до соціальних сторін народного життя. За своєю внутрішньою організацією вони наближаються до соціально-побутових пісень.
Українські балади передають багатий колективний моральний досвід, розкривають спектр народних поглядів на кохання та дошлюбні взаємини, в лірико-драматичному ключі осмислюють усі етапні моменти людського життя. Не дивно, що баладний матеріал знайшов широке використання в художній літературі. Митці слова звертаються до балад не лише за темами, сюжетами й мотивами. Балади приваблюють значним духовним і пізнавальним потенціалом, оскільки несуть чимало цінної інформації про своєрідність національного характеру українців.
Ліричні пісні ••••••••••••• Ліричними піснями називають фольклорні твори, які віддзеркалюють психоемоційну сферу народного життя. Генетично вони пов'язані з обрядовою лірикою, однак
10