Ольга Кобилянська (1863-1942)

Ольга Юліанівна Кобилянська народила­ся 27 вересня 1863 р. у м. Гура-Гумора на Південній Буковині (нині м. Гура-Гуморулуй у Румунії) в родині службовця. У 1873— 1877 рр. О. Кобилянська вчилася в почат­ковій чотирикласній німецькій школі. Не маючи можливості вчитися далі, дальшу освіту вона здобувала самостійно. З 1889 по 1891 р. О. Кобилянська жила в с. Дим­ка Серетьського повіту. Пізніше вона разом із родиною переїхала на постійне життя до Чернівців, брала активну участь у жіночо­му русі, 1894 року виступила одним з ор­ганізаторів «Товариства руських жінок на Буковині». 1899 року О. Кобилянська по­бувала на Наддніпрянській Україні, відві­давши родину Косачів на Волині, Лисенків і Старицьких у Києві, могилу Т. Шевченка в Каневі.

Після Першої світової війни та румунсь­кої окупації Північної Буковини письменни­ці довелося жити в тяжких умовах, зазнаю­чи переслідувань з боку румунської влади. З 1927 р. в Україні було розпочато видан­ня 9-тоішого зібрання творів О. Кобилянської. Того ж року на відзначення 40-річчя літературної діяльності їй була призначена урядом УРСР пенсія, що дало письменни­ці можливість поліпшити матеріальний стан та придбати власний будинок, у яко­му письменниця прожила останні роки сво­го життя. У 1940 р. О. Кобилянська вітала приєднання Північної Буковини до УРСР,

активно виступала в пресі з публіцистични­ми статтями та спогадами. Того ж року її було прийнято до Спілки радянських пись­менників України. Померла О. Кобилянська 21 березня 1942 р. у Чернівцях.

Літературну діяльність О. Кобилянська почала в середині 1880-х рр. творами ні­мецькою мовою. Перший художній твір ук­раїнською мовою — повість «Людина», був надрукований 1895 р. у журналі «Зоря». Це була друга редакція написаного раніше німецькою мовою оповідання «Вона вийш­ла заміж». Пізніше з'явилися оповідання й повісті «Він і Вона» (1895), «Царівна»" (1896), «Що я любив» (1896), «Аристократ­ка» (1898), «Valše melancholique» (1898) та інші, позначені впливами поетики символіз­му, філософії надлюдини Ф. Ніцше та ідей жіночої емансипації.

У повісті «Земля» (1902), яка була напи­сана на основі реального братовбивства, що сталося восени 1894 р. у с. Димка, О. Ко­билянська змалювала широку картину жит­тя буковинського села з усім комплексом суспільних процесів. У цьому творі поєдну­ються елементи символічного та реалістич­ного стилів. Письменниці вдалося відтвори­ти картину селянської психології, взаємин селянства із навколишнім світом, показати злочинну, на її погляд, владу землі над се­лянином.

Одним з найпоетичніших творів О. Ко­билянської вважається лірично-романтич­на повість «В неділю рано зілля копала...» (1909), написана за мотивами відомої на­родної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

Протягом 1915—1923 рр. О. Кобилянсь­ка пише низку новел на антивоєнні теми, серед яких можна виділити такі твори, як «Лісова мати», «Василка», «Юда», «На­зустріч долі», «Сниться» та ін. Увагою до психологічних таємниць людської душі позначені новели О. Кобилянської «Огрівай сонце...» (1927), «Але Господь мовчить...» (1927).

Помітним явищем в історії української прози став роман «Апостол черні» (1926), в якому на широкому суспільно-історично­му тлі О. Кобилянська порушила проблему інтелігенції та народу, із симпатією змалю­вавши образи представників духівництва.

33

ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII - ПОЧАТКУ XX СТ.