20. Сутність роздержавлення роздержавлення і приватизації власності

Роздержавлення - це перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших (недержавних) формах власності. Воно означає істотне скорочення державного сектора економіки і масштабів державного втручання в економіку.

Роздержавлення-це загальноекономічний процес

Форми і методи роздержавлення

Роздержавлення:

• в межах державної власності,

• поза межами державної власності,

• демонополізація,

• децентралізація,

• нові види державної власності (муніципальна, комунальна).

Під приватизацією розуміють створення нових недержавних форм власності зокрема перехід власності в індивідуальне і колективне володіння. Та не слід стверджувати, що державна власність ліквідується, зникає повністю. У світі немає жодної країни де б держава не була власником. В процесі приватизації значна частина державного майна буде вилучена з державної власності.

Форми приватизації:

• продаж (аукціон, конкурс тощо),

• безплатне передавання,

• пільгова приватизація,

• оренда з правом наступного викупу,

• створення спільних і змішаних підприємств,

• дерегуляція державних підприємств (розукрупнення, спрощення взаємовідносин з державою, менш жорсткий контроль з боку держави),

• розвиток кооперативної та колективної власності на основі державної власності,

• комерціалізація державних підприємств,

• акціонування за участю державних підприємств,

• оренда, договірні, контрактні відносини, франчайзинг,

• трастові компанії, довірча власність,

• концесія,

• корпоратизація державних підприємств,

• підвищення конкурентоспроможності, мобільності, гнучкості, ефективності та самостійності державних підприємств

• розвиток конкурентного середовища, поява недержавних форм власності та суб'єктів господарювання, підвищення ефективності всієї економічної системи.

21. Загальні форми організації суспільного виробництва – натуральне і товарне

Суспільство знає два основних типи організації економіки: натуральне господарство і товарне господарство.

Това́рне виробни́цтво — виробництво, в якому продукти праці призначаються не для власного споживання, а для обміну через ринок шляхом купівлі-продажу.

Дві обов'язкові передумови необхідні для виникнення і функціонування товарного виробництва:

1. Наявність суспільного поділу праці.

2. Економічне відокремлення виробників.

Товарне виробництво буває двох видів:

1. Просте - існує поряд з натуральним.

2. Розширене - означає кінець натурального. товаром стає навіть праця.

І інших двох видів:

1. Зі стабільним набором товарів

2. З безперервно оновлюваним (більш сучасне)

Також є дві стадії обміну:

1. бартерний

2. грошовий

Основні загальні ознаки товарного виробництва:

• суспільний поділ праці;

• економічна відособленість виробників;

• еквівалентність відносин;

• ринковий зв'язок між виробниками і споживачами;

• визнання суспільного характеру праці через ринок;

• здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу;

• виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду;

• конкуренція.

Натуральне виробництво — це тип господарства, в якому виробництво спрямовано безпосередньо на задоволення особистих потреб і потреб виробництва. Для натуральних господарств характерною є економічна замкнутість. Це означає, що такі господарства повністю або майже повністю ізолювали себе від суспільного поділу праці. Натуральне господарство протилежне товарному, яке виробляє продукти для продажу.

22. Товарне виробництво: умови виникнення форми та суперечності

Това́рне виробни́цтво — виробництво, в якому продукти праці призначаються не для власного споживання, а для обміну через ринок шляхом купівлі-продажу.

Дві обов'язкові передумови необхідні для виникнення і функціонування товарного виробництва:

1. Наявність суспільного поділу праці.

2. Економічне відокремлення виробників.

Товарне виробництво буває двох видів:

1. Просте - існує поряд з натуральним.

2. Розширене - означає кінець натурального. товаром стає навіть праця.

І інших двох видів:

1. Зі стабільним набором товарів

2. З безперервно оновлюваним (більш сучасне)

Пізніше до товарного виробництва додається також нетоварний сектор - наука, освіта, суспільна безпека.

Також є дві стадії обміну:

1. бартерний

2. грошовий

Основні загальні ознаки товарного виробництва:

• суспільний поділ праці;

• економічна відособленість виробників;

• еквівалентність відносин;

• ринковий зв'язок між виробниками і споживачами;

• визнання суспільного характеру праці через ринок;

• здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу;

• виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду;

• конкуренція.

23. Вартість , споживна вартість та цінність товару

Товар - економічне благо, що має суспільну споживну вартість й обмінюється на ринку. Бувають матеріальні (тривалого і нетривалого користування) і нематеріальні (послуги). Часто використовуються поняття економічного і вільного товару.

може бути при­своєним і є відносно дефіцитним. Отже, послуги вчителя або юриста цілком логічно розглядаються як економічний товар, як і книги, які вони використовують.

Вільний товар — все зовнішнє по відношенню до людини або таке, що має властивості корисності, пропозиція якого є достатньою, оскільки його так багато, що потреба в ньому задовольняється без трудових зусиль. Свіже повітря, клімат, сонячне світло є вільними товарами.

З визначення товару можна зробити висновок, що він має дві властивості:

• здатність задовольняти певну потребу людини;

• придатність для обміну на інші товари.

Тобто йому властиві споживна вартість і вартість:

Вартість - уречевлена в товарі суспільно-необхідна праця, що затрачена на виготовлення даного товару.

Споживна вартість - здатність речі задовольнити певну потребу людини.

Поняття цінність товару є більш обширним ніж вартість та споживна вартість. Існує багато теорій визначення цінності товару : - теорія граничної корисності

• Теорія попиту і пропозиції

З цих теорій випливає, що цінність товару - це ступінь корисного ефекту, який він приносить споживачу, а з теорії попиту і пропозиції бачимо, що представники цього напрямку в економічній науці вважають, що реальна цінність товару дорівнює фактичній ціні, яка встановлюється на ринку відповідно до попиту і пропозиції товарів (послуг). Попит і пропозиція є реальним відображенням стану ринкової економіки, де протистоять інтереси господарюючих суб'єктів — покупців і продавців. Способом розв'язання цієї суперечності є формування ринкових цін, що призводить до встановлення рівноваги між попитом і пропозицією, а, отже, ідо відтворення стимулів економічних суб'єктів виробляти і купувати товари. Ця ситуація можлива і досягається при таких цінах і обсягах товарів, коли кількість тих, хто хоче купити, відповідає кількості тих, хто продає товари. Саме за таких умов утворюється ціна рівноваги. Вона являє собою ціну такого рівня, при якому пропозиція відповідає попиту