11. Виробництво як основа життя та розвитку суспільства

Виробництво  з  самого  початку  має   соціальний характер,  формується  зусиллями всіх людей у конкретно-історичних умовах  і  здійснюється за законами людського  єднання,  тобто  за законами соціуму.      Здійснюючи  процес виробництва, люди змінюють навколишню  при роду  і  разом  з тим змінюють свою власну природу, формуються  як соціальні  істоти.  Виробляючи певним способом матеріальні  блага, люди  виробляють  відповідний уклад свого життя,  оскільки  спосіб виробництва  є  певний  вид життєдіяльності індивідів,  їх  певний спосіб  життя.  Вироблений у соціумі спосіб виробництва  (поряд  з природними   умовами)   забезпечує   не   лише   соціальні   умови життєдіяльності  суспільства, але  й  соціальний  спосіб  життя  й діяльності конкретного індивіда. Кожний індивід засвоює соціальний досвід,  мову,  культуру і відповідно з ними здійснює  працю.  Ось чому,  навіть працюючи наодинці, індивід діє як істота  суспільна. Ніхто  не  вільний  від тієї системи суспільного  виробництва,  що індивід  застає при народженні, оскільки у суспільному виробництві формується   суспільство,  тобто  сама  людина  в  її   суспільних відносинах.   Відомий  соціолог  Еміль  Дюркгейм  підкреслює,   що суспільна   праця  забезпечує  єдність  суспільства,  є   джерелом соціального зв'язку людей, джерелом життя і багатства людини. Отже, спосіб виробництва - це матеріальна система, що, зрештою, функціонує як системотворчий елемент суспільства. Історія сус пільства в певному розумінні є історією зміни способів виробниц тва.

13.Обєктивні основи розвитку людської цивілізації.

У розвитку цивілізованості, як і людського суспільства в цілому, особливе місце посідає природне середовище. На певному історичному етапі природа підготувала умови для по-яви людини. Однак, відокремившись від природного середовища, людина не вийшла за межі його структури. Перетворюючи і присто-совуючи природу до своїх потреб, вона завжди залишається її не-від'ємною частиною. Природні умови постійно впливають на розвиток людини, ма-ють важливе значення у визначенні змісту її праці, специфіки сус-пільно-виробничої діяльності.

Природні умови, специфіка виробничої технології, зміст праці людини та розвиток її потреб визначають історично конкретний рівень культури суспільства. Відповідно до цього цивілізація визначається як історично кон-кретний стан суспільства, який характеризується особливим спо-собом праці, певною суспільно-виробничою технологією, відповід-ною матеріальною і духовною культурою. Цивілізація відображає органічну сукупність соціально-економічних і культурних характе-ристик суспільства, досягнутий рівень продуктивних сил, спосіб взаємодії людини з природою.

Після епохи варварства виникла цивілізація, яка пройшла ряд історичних етапів. Класифікація їх може здійснюватися у горизон-тальному і вертикальному аспектах.

Горизонтальний аспект характеризує співіснування і взаємодію неоднорідних за своїм змістом типів одиничних і особливих ло-кальних цивілізацій окремих країн і народів, що розвивалися в істо-рично визначені відрізки часу. Вертикальний аспект, навпаки, характеризує розвиток цивілі-зації у широкому розумінні цього поняття. Він відбиває історичну еволюцію суспільства, його поступальний рух від одного ступеня зрілості до іншого - більш високого.

Перехід від одного рівня світової цивілізації до іншого здійсню-ється шляхом глобальних за своїм змістом технологічних револю-цій, що зумовлюють якісні зрушення в розвитку суспільно-продук-тивної сили праці людини, способу її взаємодії з природою:

-Перша в історії людства технологічна революція, так звана нео-літична, забезпечила перехід від варварства до цивілізації

-Промислова революція другої половини XVIII - першої трети-ни XIX ст. започаткувала індустріальну цивілізацію, що розвива-ється і тепер. Індустріальна цивілізація зумовила не лише механізацію виробни-чих процесів, а й якісно новий крок вперед у розвитку суспільного поділу праці, спеціалізації та кооперування виробництва. Вона розір-вала натуральну структуру господарювання, що існувала протягом тисячоліть, і зробила панівною товарну форму виробництва та обігу.

-Щодо постіндустріальної цивілізації, то нині йдеться, з одного боку, про виробничі структури найбільш розвинених у економічно-му відношенні країн, а з іншого - про формування тільки початко-вих форм постіндустріального суспільства, яке лише зароджується.