90. Цінні папери та їх види

Цінні папери – це свідоцтва про участь їх власників у капіталі акціонерного товариства або надані позики. Вони передбачають зобов’язання емітентів сплачувати їх власникам доходи у вигляді дивідендів або відсотків. В юридичному розумінні, цінні папери – це майнові права, які засвідчуються документом певної форми і реалізуються в порядку, що вказується у цьому документі.

Згідно з діючим законодавством за формою існування цінні папери поділяються на документарні та бездокументарні, а за порядком їх розміщення на емісійні та неемісійні. Відповідно з новим Законом України про акціонерні товариства, акції з документарної форми існування повинні бути переведені у бездокументарну.

До емісійних цінних паперів належать акції, облігації підприємств, облігації місцевих позик, державні облігації України, іпотечні сертифікати, іпотечні облігації, сертифікати фондів операцій з нерухомістю, інвестиційні сертифікати, казначейські зобов'язання України.

91. Економічні функції держави в ринковій економіці та принципи її економічної політики.

92. Основні форми та методи державного регулювання ринкової економіки.

Державне регулювання економіки реалізується-в різних формах. Залежно

від строкової розмірності розрізняють довгострокове й короткострокове

регулювання. Довгострокове регулювання обумовлене необхідністю

досягнення стратегічних цілей. В його системі головне місце займає

цілеспрямований вплив на обсяг і структуру інвестицій, рівень заощаджень

в економіці. Головне завдання довгострокового регулювання полягає в

проведенні структурних зрушень в економіці, розвитку наукоємних

виробництв, піднятті відсталих в економічному відношенні районів.

Короткострокове регулювання — це передусім антициклічне регулювання,

основою якого є вплив на сукупний попит (величину споживчих та

інвестиційних витрат). У межах цієї форми застосовується антиінфляційне

регулювання, яке реалізується переважно через політику доходів (контроль

над заробітною платою та цінами, обмеження темпів зростання грошової

маси).

За характером впливу на господарські суб'єкти державне регулювання

економіки поділяється на дві форми: пряме та непряме (опосередковане).

Пряме регулювання — це вплив держави на економічні процесії за допомогою

безпосереднього використання відповідних регуляторів. Воно реалізується

через бюджетне інвестування державою відповідних програм — фінансування

розвитку державних підприємств, інфраструктури, науки, культури, освіти,

соціального захисту населення тощо, а також через регламентацію цін,

заробітної плати та інших інструментів ринкового механізму. Прямий впливможе здійснюватися і через використання адміністративних важелів, якірегламентують конкретні завдання та обмеження господарської діяльності.Непряме регулювання економіки — це вплив держави на господарськудіяльність через внесення відповідних змін в умови функціонуванняринкового механізму. Воно досягається за допомогою правових таекономічних інструментів. Застосовуючи ці інструменти, державабезпосередньо нічого не змінює в ринковому механізмі, а створює лишепередумови для цих змін.