75. Забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці.

Під купівельною спроможністю грошової одиниці надалі будемо розуміти ту масу товарів, яку можна придбати за цю грошову одиницю. Потрібно також зазначити, що в умовах зростання загального рівня цін купівельна спроможність кожної окремої грошової одиниці буде зменшуватись, тобто на кожну грошову одиницю можна буде придбати все менше товарів. Такий процес зменшення купівельної спроможності грошової одиниці дістав назву інфляції. Причиною інфляції є порушення закону грошового обігу, внаслідок чого кількість наявних неповноцінних грошей в обігу перевищує потребу в них. Це й викликає зростання загального рівня цін. Провідним чинником інфляції є зростання грошової маси. Проте саме по собі зростання грошової маси не спричиняє інфляції. Інфляція з’являється лише тоді, коли темпи зростання грошової маси випереджають не тільки темпи зменшення швидкості обігу грошової одиниці, а й темпи зростання суспільного продукту, реалізацію якого й обслуговує грошова маса.

76. Грошові реформи. Особливості грошової реформи в Україні

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватись до грошових реформ, зміст яких зводиться до повної або часткової перебудови грошової системи з метою стабілізації грошового обігу. Такий радикальний спосіб використовується державою лише тоді, коли консервативні способи стабілізації грошей не спрацьовують або не дають відповідного ефекту.Найважливішою метою грошової реформи є надання національній валюті характеру справді єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної спроможності і конвертованості. Оскільки “твердість” національної валюти має два тісно пов’язаних між собою, але не тотожних аспекти: зовнішній ¾ стабільність обмінного курсу національної валюти; і внутрішній ¾ стабільність цін тобто відсутність інфляції, вибираючи модель проведення грошової реформи, вкрай важливо чітко визначитись щодо напрямку “вектора жорсткості” запровадження національної валюти у просторі цих двох вимірів.

У 90-ті роки в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до категорії повних або структурних реформ. До найхарактерніших її особливостей належать: багаточинникова зумовленість та багатоцільове спрямування; тривалий період проведення; застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення; створення в ході реформи нового механізму монетарного регулювання; особлива соціальна спрямованість реформи та ін.

У листопаді 1992 р. указом Президента "Про реформу грошової системи України" купоно-карбованець не був замінений постійною валютою, а ще ширше був запроваджений в оборот завдяки поширенню і на безготівкову сферу. З цього часу він став єдиним на території України офіційним засобом платежу під назвою "український карбованець". Тим самим було в основному вирішено перше завдання грошової реформи з трьох, зазначених вище.

77. Державне антикризове регулювання економіки

Економічні методи державного регулювання умовно можна підрозділити на дві групи:

методи прямого регулювання — оподатковування, надання пільг, субвенцій, цільової допомоги регіонам і галузям, гарантій, державного замовлення, протекціонізм ( стосовно вітчизняних товаровиробників), здійснення цільових програм соціально-економічної спрямованості та ін.;

методи нормативного впливу — законотворчість в економічній сфері як спосіб установлення норм взаємодії господарюючих суб'єктів, міжбюджетна взаємодія центру, суб'єктів Російської Федерації й муніципальних утворів, формування відносин, пов'язаних з керуванням власністю. З одного боку, це акціонери боржника, які послабили контроль над діяльністю найманого робітника — менеджера, систематично не виконували вимог до організації даних відносин, дикуваних ринком, з іншого боку — це відносини із кредиторами, що надали додаткові ресурси для розвитку господарюючого суб'єкта.

Особлива роль серед методів державного регулювання економіки належить методам програмно-цільового керування. На їхній базі проводяться структурні перетворення економіки. Мова йде про цільове формування насамперед інфраструктурних компонентів ринкової економіки. При цьому ключовій є інформаційна сфера, що відіграє вирішальну роль у державнім керуванні економікою, зокрема в реалізації такої управлінської функції, як контроль. Однак розвиток державної статистики тільки за допомогою розширення системи показників неможливо через визнання на ринку такої категорії, як комерційна таємниця господарюючого суб'єкта. Більше того, з метою забезпечення об'єктивності необхідне формування альтернативних інформаційних джерел.