Для прикладу, що розглядається, очікувані оцінки для постачальників подані в таблиці 5.2.2

Табл.5.2.2

Експертні оцінки кожного з постачальників

	A	B	C	D
К1	5,06	7,00	6,06	5,00
К2	6,30	8,20	9,00	8,50
К3	4,20	5,00	4,70	6,40
К4	7,06	8,20	9,30	5,06
К5	6,70	7,50	6,06	6,30
К6	4,30	5,70	6,80	4,06
К7	8,10	7,60	7,06	8,50
К8	5,30	6,00	6,20	4,00
К9	7,25	3,85	9,10	5,05
К10	4,80	5,05	8,15	6,50

Для розрахунку інтегрального критерію щодо вибору постачальника, дещо модифікуємо таблицю експертних оцінок кожного постачальника, додавши стовпці „зважена оцінка критіїв” для кожного з постачальників. Слід зазаначити, що в новоутвореній зведеній таблиці критерії оцінки (К1...К10) розташовуємо в порядку спадання показника „Важливість, %” (див.табл.5.2.1). В результаті врахування всіх вищевказаних нововведень отримаємо наступну матрицю (табл.5.2.3).

Табл.5.2.3

Оціночна матриця щодо вибору постачальника

критерій	Важливість, %	Оцінка криторіїв щодо вибору постачальника
		A		B		C		D
		експ	зваж	експ	зваж	експ	зваж	експ	зваж
К4	20,0%	7,06	1,41	8,20	1,64	9,30	1,86	5,06	1,01
К6	17,8%	4,30	0,77	5,70	1,01	6,80	1,21	4,06	0,72
К9	15,6%	7,25	1,13	3,85	0,60	9,10	1,42	5,05	0,79
К1	11,1%	5,06	0,56	7,00	0,78	6,06	0,67	5,00	0,56
К7	11,1%	8,10	0,90	7,60	0,84	7,06	0,78	8,50	0,94
К5	8,9%	6,70	0,60	7,50	0,67	6,06	0,54	6,30	0,56
К10	6,7%	4,80	0,32	5,05	0,34	8,15	0,55	6,50	0,44
К3	4,4%	4,20	0,16	5,00	0,22	4,70	0,21	6,40	0,28
К8	4,4%	5,30	0,23	6,00	0,26	6,20	0,27	4,00	0,18
К2	0,0%	6,30	0,00	8,20	0,00	9,00	0,00	8,50	0,00
Сума	100,0%	59,07	6,11	64,10	6,37	72,43	7,51	59,37	5,47

Для обчислення зважених оцінок критеріїв потрібно по кожному постачальнику величину „експертної оцінки” помножити на величину „важливості, %”. Наприклад, для А: 7,06 * 20,0% = 1,41; 4,30 * 17,8% = 0,77; 7,25 * 15,6% = 1,13 і т.д.

В результаті повністю заповнюємо вищевказану таблицю. В останньому рядку цієї таблиці ми підсумовуємо отримані цифри.

Слід зазначити, що оптимальним буде вибір того постачальника, у якого інтегральна оцінка (сума величин зважених коефіцієнтів) буде найбільшою. В нашому випадку, таким постачальником є „постачальник С”, а ряд придатності постачальників для подальших переговорів щодо лояльності буде наступний: C (7,51), B (6,37), A (6,11) та D (5,47).

Тема 6: Характеристика та особливості логістики транспортування

6.1 Сутність логістики транспортування

Транспортування – це послуга з переміщення товарів між двома пунктами. На противагу іншим логістичним операціям, котрі прив’язані до певного місцерозташування, транспортування не прив’язано ні до якого географічного пункту. Проте, завдяки прискіпливому обліку всіх товарів, і навіть тих, що знаходяться в дорозі, при необхідності завжди можна оримати інформацію про місцезнаходження товару станом на даний момент.

Слід зазначити, що послуги транспорту відносяться до послуг, які завершують і/або випереджають процес матеріального виробництва. Вони визначаються як підвид діяльності транспорту, направлений на задоволення потреб людей, який характеризується наявністю необхідного технологічного, економічного, інформаційного, правового і ресурсного забезпечення.

Отже, транспортною послугою – це не тільки власне перевезення вантажів чи пасажирів, а будь-яка операція, що не входить в склад перевізного процесу, але пов’язана з його підготовкою і здійсненням.

До послуг транспорту на сучасному етапі розвитку економіки можна віднести:

• перевезення вантажів і пасажирів;

• завантажувально-розвантажувальні роботи (завантаження, розвантаження, перевантаження, пересадка пасажирів, внутрішньо складські операції);

• зберігання вантажів;

• підготовку перевізних засобів;

• надання перевізних засобів на умовах оренди чи прокату;

• перегін (доставку) нових і відремонтованих транспортних засобів;

• інші послуги.

Класифікувати транспортні послуги можна наступним чином:

• За ознакою взаємозв’язку з основною діяльністю підприємств транспорту:

  • перевізні (що включають в себе в тому чи іншому вигляді елемент перевезення);

  • неперевізні.

• За видом споживача, якому надається послуга:

  • зовнішні (надані нетранспортним підприємствам і організаціям);

  • внутрішні (надані іншим транспортним підприємствам і організаціям, наприклад, послуги по наданню рухомого складу автотранспортним підприємством експедиторському для здійснення перевезень).

• За характером діяльності, пов’язаної з наданням визначеної послуги:

  • технологічні;

  • комерційні;

  • інформаційні тощо.

Проглядаються наступні напрямки в області організації транспортних послуг:

1. пристосування асортименту пропонованих послуг до специфічних вимог клієнтів;

2. активне формування попиту на послуги транспорту з метою реалізації уже наявних.

Транспортне обслуговування – це діяльність, пов’язана з процесом переміщення вантажів і пасажирів в просторі і часі та наданням супроводжуючих цій діяльності транспортних послуг.

Транспортне обслуговування клієнтів щодо перевезення вантажів включає:

• вибір відповідної упаковки згідно з фізичними властивостями товару (вантажу);

• нанесення на упаковку маркування, штрих-кодів і спецпозначень;

• використання універсальної транспортної тари, формування вантажних одиниць, пакетування і контейнеризація;

• вибір оптимального (раціонального, прийнятного) виду перевезень і транспортних засобів;

• найбільш повне використання вантажопідйомності транспортних засобів за допомогою правильного завантаження;

• збереження технологій при веденні навантажувально-розвантажувальних робіт;

• використання сучасних технологій і підходів до організації розміщення, обліку товарів і запасів на складах і терміналах;

• застосування сучасних інформаційних технологій і комп’ютерної підтримки.

Запитання до аудиторії: Пригадайте, які види транспортних засобів Ви знаєте.

Існують наступні види транспортних засобів:

1. Залізничний.

2. Автомобільний.

3. Річковий.

4. Морський.

5. Повітряний.

6. Трубопровідний тощо.

Якщо для транспортування задіяно 2 (два) і більше видів транспортних засобів, то його називають змішаним транспортуванням.

Параметрами, які характеризують попит на транспортні перевезення є:

• тип вантажу

• об’єм перевезень;

• розміри обслуговуваної території;

• регулярність вантажопотоків (пасажиропотоків);

• терміновість і час доставки;

• рівень тарифів;

• необхідність зберігання товарів (технологічного простою чи перевантаження) в циклі доставки;

• юридичне становище відправника чи одержувача (підприємство чи фізична особа).

Попит має локальний характер і на його кількісні і якісні характеристики впливає купівельна спроможність, яка існує в даному конкретному місці, оскільки в залежності від неї змінюється попит.

Що стосується пропозиції, то вона практично завжди розосереджена, а тому в кількісному і якісному відношенні змінюється в залежності від наявності чи відсутності можливостей для отримання прибутку (чи задоволення потреб) на місцевому ринку.

Транспорутвання рахується кардинальним щодо послідовності операцій будь-якої логістичної системи, з огляду на наступні причини:

1. Величина транспортних витрат безпосередньо залежить від місцерозташування постачальників, виробничих центрів, розподільчих центрів та споживачів підприємства.

2. Використання того чи іншого виду транспорту впливає на розмір товаро-матеріальних запасів – швидкісні транспортні засоби сприяють зберіганню меншої кількості товаро-матеріальних запасів біля розташування споживача.

3. Вибраний вид транспорту визначає вимоги до тари, а клас вантажу диктує вибір способу упаковки.

4. Вибрані вантажні транспортні засоби визначають вид вантажо-розвантажувальних обладнань, а також тип і облаштування вантажо-розвантажувальних площадок та естакад.

5. Максимально можлива консолідація вантажів для загальних пунктів доставки дозволяє підприємству виділяти більше вантажу своїм перевізникам та вигравати на знижках за великі перевезення вантажів.

6. Вибір постачальником перевізника вантажу визначається цілями обслуговування споживачів.

Прагнучи до повної інтеграції, логісти часто застосовують системи спостереження за вантажем (трекінг), щоб в будь-який момент визначити його географічне розташування. Тому в даний час перевізник не лише транспортує товар, а й надає оперативну інформацію щодо місцезнаходження товару в географічному „каналі”.

Вантажі, що регуляоно перевозяться дають необхідну інформацію для виконання логістичного аналізу, в результаті якого знаходять варіант перевезення або з найменшими транспортними затратами, або з найбільш ефективним методом завантаження-розвантаження обладнання, або з реалізацією і того, і іншого.

Ключовими параметрами якості транспортного обслуговування споживачів є:

• час від одержання замовлення на перевезення до доставки;

• надійність і можливість доставки за вимогою;

• наявність запасів, стабільність постачання;

• повнота і ступінь доступності виконання замовлення;

• зручність розміщення і підтвердження замовлення;

• об’єктивність тарифів і регулярність інформації про витрати на обслуговування;

• можливість надання кредитів;

• ефективність переробки вантажів на складах;

• якість упакування, а також можливість виконання пакетних і контейнерних перевезень.

Проте, останнім часом, в якості критерію використовують термін „вчасність доставки якісного товару”.

Запитання до аудиторії: Від чого, на Вашу думку, залежить вчасність доставки?

Яку роль в цьому відіграє розмір тарифу транспортування?

Від чого залежить розмір тарифу?

Розмір тарифу, відповідно до якого транспортують товари, залежить від наступних фікторів:

1. Різниця між різнородними товарами з точки зору їх вантажо-розвантажувальних та транспортувальних характеристик (наприклад, 2т води та 2т живих курей).

2. Ваги кожної окремої одиниці вантажу (наприклад, гранітний камін, вагою 100 кг та гранітний камінь, вагою 1 000 кг).

3. Відстані, на яку потрібно перевезти товар (наприклад, зі Львова до Тернополя чи зі Львова до Донецька).

4. Наявність зворотнього завантаження з пункту доставки.

Транспортування є тією зв’язуючою ланкою між вузлами ланцюга постачань, що завершує логістичну операцію.

Експедиційне забезпечення – складова частина процесу руху товарів від виробника до споживача, яка включає виконання додаткових робіт і операцій, без яких перевізний процес не може бути розпочатий в пункті відправки, продовжений і завершений в пункті призначення (експедиційні, комерційно-правові і інформаційно-консультативні послуги).

Найбільш важливим транспортним документом є товаро-транспортна накладна (ТТН або для морських перевезень - коносамент). ТТН виконує функцію розписки при передачі вантажу перевізнику. При отриманні вантажу перевізник ставить свій підпис на накладній та оригінал залишається у вантажовідправника. Підписаний оригінал є правовим документом вантажовідправника, що підтверджує отримання вантажу перевізником. Товаро-транспортна накладна являє собою договір, котрий конкретизує права та обов’язки як вантажовідправника, так і перевізника. Існують наступні типи товаро-транспортної накладної:

• Пряма (звичайна) товаро-транспортна накладна, де обов’язково вказується вантажоотримувач, а водій перевізника зобов’язаний лише йому передати вантаж.

• Товаро-транспортна накладна на пред’явника (ордерний коносамент), де вантажоотримувача не вказують.

За кількістю видів транспорту, який бере участь в доставці, системи доставки поділяються на одновидову (юнімодальну) і багатовидову (мультимодальну і інтермодальну). На рис. 6.1.1 подана ієрархічна піраміда (структура) технології і організації перевезень. На вершині цієї піраміди знаходяться інтермодальні перевезення, нижче – мультимодальні і юнімодальні міжрегіональні перевезення, далі – внутрішньообласні і міські перевезення спеціалізованими транспортними підприємствами і, насамкінець, місцеві перевезення окремими підприємцями і власним транспортом виробничих і комерційних структур.

Рис. 6.1.1. Ієрархічна структура перевезень.

1 – інтермодальні перевезення; 2 – мультимодальні перевезення; 3 – юнімодальні міжрегіональні перевезення; 4 – внутрішньообласні і міські перевезення спеціалізованими ТЗ; 5 – перевезення окремими підприємцями і транспортом нетранспортних організацій

На вершині ієрархічної піраміди організації перевезень (рис.6.1.1) містяться найскладніші види перевезень – інтермодальні і мультимодальні. Ці види доставки здійснюються кількома видами транспорту.

Інтермодальні перевезення – це система доставки вантажів в міжнародному сполученні кількома видами транспорту з єдиним перевізним документом і передача вантажу в пунктах перевантаження з одного виду транспорту на інший без участі вантажовласника в єдиній вантажній одиниці (чи транспортному засобі).

Основою сучасних інтермодальних перевезень вантажу є контейнери міжнародного стандарту ISO. Проте можуть використовуватися і інші вантажні одиниці, якщо вони відповідають наступним вимогам: дозволяють застосовувати комплексну механізацію перевантажувальних робіт в портах і пунктах перевантаження; відповідають міжнародним і регіональним стандартам, допускають митне пломбування тощо. До них можна віднести контрейлери, трейлери, змінні кузови, пакети і блок-пакети вантажу.

Мультимодальні перевезення – це прямі змішані перевезення не менше ніж двома видами транспорту і, як правило, в межах однієї держави.

Основні принципи функціонування інтермодальних та мультимодальних систем:

• однотипний комерційно-правовий режим;

• комплексне вирішення фінансово-економічних аспектів;

• використання систем спостереження за пересуванням вантажу;

• інформаційне забезпечення і зв’язок;

• єдинство всіх ланок транспортного ланцюга в організаційно-технологічному аспекті;

• кооперація всіх учасників транспортної системи;

• комплексний розвиток транспортної інфраструктури різних видів транспорту.

Для реалізації цих принципів необхідно знати особливості використання окремих видів транспорту, їх характеристики і основи взаємодії.

Юнімодальні перевезення – це прямі перевезення тільки якимось одним видом транспорту.

Слід зазначити, що при інтермодальних і юнімодальних перевезеннях договір на перевезення з вантажовідправником від імені перевізників, які здійснюють перевезення, укладає перший перевізник (оператор). Терміни доставки вантажу вираховується як сума термінів доставки його кожним перевізником. Кожен перевізник несе відповідальність за вантаж (пасажира) з моменту прийняття його до перевезення (посадки пасажира) до моменту здачі (висадки пасажира).

Кожен з поданих видів перевезень володіє специфічними особливостями в технології, організації і управлінні, але вони мають спільну технологічну основу у вигляді конкретних технологічних схем доставки (вантажів чи пасажирів) – рис.6.1.2 і 6.1.3.

а) одним видом транспорту

б) кількома видами транспорту

Рис.6.1.2. Технологічні схеми перевезення вантажів автомобільним транспортом:

а) одним видом транспорту

б) кількома видами транспорту

Рис.6.1.3. Технологічні схеми переміщення пасажирів:

В свою чергу, складові елементи доставки вантажів чи пасажирів характеризуються визначеними, притаманними лише їм, закономірностями. Користувачі транспортних послуг в даний час надають перевагу таким показникам, як дотримання часових графіків доставки вантажів і пасажирів, відповідальність за задоволення вимог користувача, надійність доставки. Виконання цих вимог пов’язано з достатньо точною часовою оцінкою ланок доставки вантажів і пасажирів, тобто зі знанням закономірностей змін всіх їх елементів. Виявлення закономірностей ланок і елементів доставки є основою в системній побудові всіх можливих видів організації перевезень вантажів і пасажирів.

Найпростішою організацією для перевезення вантажів і пасажирів є транспортна ланка. Організаційна структура транспортної ланки вимагає оптимізації як складу елементів, так і структури ланок і взаємозв’язків між ними.

Операційну систему доставки можна укрупнено подати (рис. 6.1.4), на вході якої маємо наявність визначеної кількості і виду рухомого складу, а також замовлення (попит) на перевезення вантажів (потреби населення в переміщенні), а на виході – своєчасне перевезення вантажів (пасажирів) до пункту призначення.

Рис.6.1.4. Укрупнена операційна (технологічна) схема доставки

Процеси трансформації являють собою процеси перетворення входу у вихід, тобто своєчасного, з відповідною якістю і малими витратами, перевезення вантажів (пасажирів). Трансформація додає до витрат на вході певну вартість, яка відповідає ціні чи собівартості перевезення.

Для забезпечення операційного контролю і управління процесами трансформації необхідна достовірна інформація з лінії, яка одержується по ланках зворотного зв’язку.

Головним об’єктом управління в цій схемі є матеріальні і супутні їм потоки інформації і грошей, які забезпечують реалізовану технологію перевезення, а основою побудови ефективної системи операційного менеджменту – виробничий розклад, сформований на основі завдань задоволення споживацького попиту на транспортні послуги.

Логічно розглядати доставку як процес неперервного забезпечення послідовних підрозділів (виробничих чи збутових) при синхронізації роботи всіх ланок системи і узгодженні її з попитом. Це потребує дуже жорсткої дисципліни поставок, яка неможлива без чітких характеристик складових елементів системи.

Для підвищення ефективності і системної стійкості на ринку транспортних послуг при доставці вантажів повинна бути забезпечена максимальна координація і інтеграція всіх ланок транспортного процесу, які беруть участь у формуванні і управлінні основними і допоміжними матеріальними і пов’язаними з ними потоками.

Запитання до аудиторії: З яких елементів складається час транспортних послуг?

Чи відрізняється цей час для власного та найманого транспорту?

6.2. Планування необхідної кількості транспортних засобів

Планування кількості необхідних транспортних засобів розглянемо на прикладі автомобільних транспортних засобів. Для цього розглянемо пивний бізнес і, зокрема, доставку товару споживачам зі складів ВАТ „Львівська пивоварня”, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Клепарівська, 18.

Слід зазаначити, що такий розрахунок, в першу чергу, буде залежати від логістики збуту (розподілу (дистрибуції)). Тобто за основу ми беремо розрахунок (прогноз) попиту, про який ми говорили раніше.

І так, нам відомо, що в 2013 році ВАТ «Львівська пивоварня» прогнозує продати порядку 35 млн.дал «бурштинового напою». Перед Вами, як керівником відділу доставки стоїть завдання – забезпечити вчасну та якісну доставку споживачам всього запланованого об’єму.

Запитання до аудиторії: Що означає, на Вашу думку, для Вас, як керівника відділу завдання: «забезпечити вчасну та якісну доставку»?

Завдання – «забезпечити вчасну та якісну доставку» означає:

• По-перше, маючи річні прогнози, спрогнозувати, як цей товар буде продаватись в розрізі місяців.

• По-друге, маючи щомісячні прогнози, спрогнозувати, як цей товар буде продаватися в розрізі регіонів, де знаходяться споживачі, що отримують товар зі складів ВАТ „Львівська пивоварня”.

• По-третє, маючи щомісячні регіональні прогнози, спрогнозувати, як цей товар буде продаватися в розрізі населених пунктів, де знаходяться споживачі, що отримують товар зі складів ВАТ „Львівська пивоварня”.

• По-четверте, маючи детальну „карту поставок” товару споживачам, вияснити складські можливості цих споживачів:

  • Режим роботи.

  • Режим можливості приймання товару від постачальника.

  • Наявність рампи.

  • Кількість обслуговуючого персоналу.

  • Наявність підйомно-транспортних засобів.

• По-п’яте, узгодити з конкретним споживачем періодичність поставки товару.

• По-шосте, сформувати тоннаж та вмістимість автотранспорту, який буде щоразу доставляти товар конкретному споживачу.

• По-сьоме, спрогнозувати кількість їздок протягом місяця, якими потрібно доставити товар конкретному споживачу.

• По-восьме, співставити часові рамки можливостей: постачальника доставляти товар та споживача отримувати його.

• По-дев’яте, скласти графік відвантаження товару споживачам.

• По-десяте, підрахувати кількість автотранспортних засобів, які потрібні для виконання завдання.

• По-одиннадцяте, підрахувати бюджетні кошти, які Вам потрібні для виконання цього завдання.

Наглядний приклад даного процесу представлений рисунками (див.файл «форма ТРАНСПОРТНОГО БЮДЖЕТУ ПІДПРИЄМСТВА»)

6.3 Управління транспортуванням товару

Запитання до аудиторії: Що означає, на Вашу думку, термін «управління транспортуванням товару»?

Вставити програмний продукт „Транспортна задача”

Тема 7: Характеристика та особливості логістики виробництва

7.1 Сутність логістики виробництва

Більшість продуктів з’являються в результаті поєднання сировинних матеріалів та людської праці. Виробнича логістика охоплює сферу безпосереднього виготовлення і включає процеси від початку виробництва до передачі товару у сферу збуту, в тому числі внутрішньотранспортні переміщення напівфабрикатів, комплектувальних тощо, одним словом, всі процеси між фазами закупівлі та дистрибуції.

Виробнича логістика інтегрує в собі також ттранспортування матеріалів, частин, комплектувальних в середині підприємства, між виробничими дільницями, зокреме проміжне складування. Зрозуміло, що традиційно цей процес регламентується системою виробничого планування та керування. Класичні системи такого планування та керування (поза логістичним підходом) мають на меті оптимізацію власного виробництва, керуючияь принципами аксимального використання потужності тощо. Проте, логістичний підхід перебудовує систему виробничого планування та керування в напрямку формування загальносистемних логістичних рішень. Тому виробнича логістика передбачає комплексне планування та керування матеріальним потоком у процесах виготовлення, внутрішньовиробничого транспортування та складування і відповідним інформаційним потоком, з одночасним забезпеченням витратної та часової оптимізації характеристик матеріального потоку.

Основне завдання логістики виробництва – організація відповідно до замовлень дистрибуції технологічного процесу при одночасній мінімізації наявності товару в процесі виготовлення та затрат на виробництво. Таке завдання передбачає окремі функціональні завдання:

1. Оперативне планування та управління виробництвом для скорочення часу виготовлення при збереженні оптимальних розмірів партій відповідно до отриманих замовлень.

2. Бездефектне виробництво з метою запобігання збільшенню часу виготовлення та витрат на виправлення браку.

3. Підвищення рівня кваліфікації робочої сили для зростання реакційної здатності на замовлення споживачів.

4. Інтеграція внутрішньовиробничих транспортних та вантажо-пакувальних процесів і засобів виробництва в системі виробничого планування та управління.

5. Мінімізація витрат на транспортно-складські та пакувальні процеси в середині виробництва.

6. Мінімізація оборотніх коштів у незавершений товар.

7. Поглиблення спеціалізації.

8. Максимізація використання виробничої потужності.

9. Мінімізація витрат ручної праці.

10. Мінімізація тривалості оборотного циклу.

11. Мінімізація витрат поставки готових упакованих товарів для сфери збуту.

Ціль виробництва – продаж товару на конкретному ринку. Тому такі фактори, як сировина, праця та ринки, впливають на прийняття рішення щодо розташування виробничих, переробних (комплектуючих) та розподільцих центрів.

Часто сировинні ресурси розташовані на великих відстанях від місця їх подальшого використання. В таких випадках набуває великого значення така характеристика товару, як зміна ваги товару в процесі обробки. В таких випадках слід зважати на наступні застереження:

• Для товарів, що не зменшують свою вагу в процесі обробки, місце переробки (обробки) можна вибрати в будь-якій точці між джерелом сировини та ринком збуту.

• Для товарів, що зменшують свою вагу в процесі обробки (усадочні товари), місце переробки (обробки) варто вибрати ближче до місця їх видобування.

• Для товарів, що збільшують свою вагу в процесі обробки (наприклад, вода наливається в пляшки), місце переробки (обробки) варто вибрати ближче до місця їх продажу.

Однією з необхідною умовою розташування багатьох об’єктів – наявність джерела води. Вона використовується як обов’язковий елемент товару (наприклад, при наливі напитків в пляшки; або для технологічних цілей: охолодження, чи промивки обладнання; відводу промислових стоків; протипожежні цілі тощо).

Виробникам життєвонеобхідно мати інформацію щодо наступних питаннь:

• По-перше, скільки потрібно виробити товару.

• По-друге, куди вироблений товар потрібно відвантажувати

Виробничий центр (ВЦ) – виробничі об’єкти, де проходить фізичне перетворення товару.

7.2 Планування потреби у виробництві чи постачанні (задача МОВ)

Вибір товарів для власного виробництва чи зовнішнього постачання як об’єкт логістичних рішень є ключовим елементом в системі логістичного планування та управління товарорухом у сфері логістики виробництва підприємства. Чим більше комплексний та комплектований товар, тим більше стоїть перед підприємством запитань на кшалт:

1. Чи можуть бути виготовлені на власних потужностях потрібні товари?

2. Якщо „так”, то яка собівартість такого виробництва і наскільки гнучким буде виробничий процес?

3. Якщо „ні”, то наскільки затратним буде їх постачання від інших виробників?

4. Врахувавши відповіді в п.п.2 та 3, наскільки швидко підприємство зможе реагувати на потреби споживачів, щоб їх задовольнити?

Виходячи із вищевикладеного перед нами постає завдання щодо принципового розподілу товарів на три групи: власного виробництва, стороннього виробництва, постачання за вимогою.

Методика оптимізаційного розрахунку поділу товарів для задачі МОВ полягає у проведенні ABC / XYZ – аналізу товару, де АВС-аналіз проводиться на основі вартісних оцінок товару, а XYZ-аналіз проводиться на основі групової оцінки сталості споживання.

Щодо АВС-аналізу, то тут слід зазначити, що віднесення товарів до груп А, В чи С відбувається при допомозі розрахункового показника V, що визначається за формулою:

∑Св - ∑Сн

V = --------------------

∑Nв - ∑Nн

, де ∑С – сума часток товарів за вартістю

∑N – сума часток товарів за кількістю

індекси „в” та „н” означають відповідно верхні та нижні значення цих показників

Інтервали цього розрахункового показника дають змогу віднести конкретний товар до наступної групи:

• Група А: V > 3,0

• Група В: 0,7<= V <= 3.0

• Група С: V < 0.7

Щодо XYZ-аналізу, то тут віднесення конкретного товару до певної групи слід робити користуючись наступними рекомендаціями:

• Група X: стабільне (детерміноване) споживання, що відповідає оцінці сталостей споживання в межах від 9 до 10 балів включно.

• Група Y: нестабільне (несталостне) споживання, що відповідає оцінці сталостей споживання в межах від 4 до 8 балів включно.

• Група Z: нестійке (стохастичне) споживання, що відповідає оцінці сталостей споживання в межах від 1 до 3 балів включно.

Методику розрахунку продемонструємо на наступному прикладі. Нехай ми маємо 10 товарів (Т1...Т10), стосовно яких нам відомо: місячний обсяг використання кожного з товарів (грн), частку використання кожного товару щодо загальної кількості товарів (%) та оцінку сталостей споживання кожного з товарів (бали) (табл.7.2.1).

Для проведення подальших розрахунків, модифікуємо вищевказану таблицю та представимо її у вигляді „Зведеної таблиці ABC / XYZ - аналізу” (табл.7.2.2). Проте, заповнення її комірок потребує озвучення наступних уточнень:

• По-перше, товари розміщуємо в порядку спадання їх „вартості місячного обсягу товарів” та заповнюємо відповідними значеннями колонки: „Вартість місячного обсягу товарів,грн”, „Частка товару в загальній кількості товарів,%” та „Оцінка сталостей споживання, бали”.

Табл.7.2.1

Початкові дані щодо вибраних товарів

товари	Вартість місячного обсягу товарів, грн	Частка товару в загальній кількості товарів, %	Оцінка сталостей споживання, бали
Т1	630	15,7%	2
Т2	910	7,5%	6
Т3	1090	5,4%	6
Т4	690	10,8%	10
Т5	500	18,0%	1
Т6	400	10,5%	5
Т7	2050	6,2%	8
Т8	2710	7,0%	10
Т9	320	6,6%	6
Т10	700	12,3%	7
СУМА	10000	100,0%

• По-друге, на основі критеріїв віднесення товарів до певних груп при XYZ-аналізі, заповнюємо колонку „Рекомендовані групи” в частині „XYZ”.

• По-третє, визначаємо частку кожного з товарів в загальній вартості місячного обсягу товарів (наприклад, для Т8: 2710 / 10000 = 27,1%; для Т7: 2050 / 10000 = 20,5%; для Т3: 1090 / 10000 = 10,9% і т.д.).

• По-четверте, заповнюємо графу „∑С, %”, як суму всіх „%” від показника самого першого товару (в нашому випадку Т8) до показника текучого товару (наприклад, для Т8: 0+27,1%=27,1%; для Т7: 0+27,1%+20,5%=47,6%; для Т3: 0+27,1%+20,5%+10,9%=58,5% і т.д.).

• По-п’яте, аналогічним сином заповнюємо графу „∑N, %”.

• По-шосте, для визначення приналежності кожного з товарів до певної групи, відповідно до АВС-аналізу, використовуємо формулу для визначення коефіцієнта V:

  • Заповнюючи графу „V > 3.0”, слід врахувати, що Сн = 0 та Nн = 0, а Св та Nн – відповідні значення окремих товарів

Наприклад, для Т8: V = (27,1% - 0%) / (7,0% - 0%) = 3,87

для Т7: V = (47,6% - 0%) / (13,2% - 0%) = 3,61

для Т3: V = (58,5% - 0%) / (18,6% - 0%) = 3,15

для Т2: V = (67,6% - 0%) / (26,1% - 0%) = 2,59 СТОП !!!

Як бачимо тут (для Т2) вже порушена умова, що V>3.0, тому переходимо до заповнення наступного стовпця.

• Заповнюючи графу „0.7 <= V <= 3.0”, слід врахувати, що Сн = 58,5% та Nн=18,6%, а Св та Nн – відповідні значення наступних окремих товарів

Наприклад, для Т2: V = (67.6% - 58.5%) / (26.1% - 18.6%) = 1.21

для Т10: V = (74.6% - 58.5%) / (38.4% - 18.6%) =0,81

для Т4: V = (81.5% - 58.5%) / (49.2% - 18.6%) =0,75

для Т1: V = (87.8% - 58.5%) / (64.9% - 18.6%) =0,63 СТОП !!!

Як бачимо тут (для Т1) вже порушена умова, що 0,70<=V<=3.00, тому переходимо до заповнення наступного стовпця.

• Заповнюючи графу „V < 0.7”, слід врахувати, що Сн = 81,5% та Nн=49,2%, а Св та Nн – відповідні значення наступних окремих товарів

Наприклад, для Т1: V = (87.8% - 81.5%) / (64.9% - 49.2%) = 0,40

для Т5: V = (92.8% - 81.5%) / (82.0% - 49.2%) =0,34

для Т6: V = (96.8% - 81.5%) / (93.4% - 49.2%) =0,35

для Т9: V = (100.0% - 81.5%) / (100.0% - 49.2%) =0,36

• По-сьоме, відповідно до знайдених значень V, заповнюємо графу „Рекомендовані групи” в частині „АВС”

Табл.7.2.2