Формування логістичних систем викликало появу терміну «загальні логістичні затрати». В будь-якій системі загальні логістичні затрати будуть визначатися відповідно до наступної формули:

ЗЛЗ = ЗП + ЗВ + ЗД + ЗУ + ЗТ + ЗС + ЗІТ + ЗЗФ + ЗЗК + ЗСП + УВ

, де ЗЛЗ – загальні логістичні затрати

ЗП – затрати на постачання

ЗВ – затрати на виробництво

ЗД – затрати на дистрибуцію (розподіл)

ЗУ – затрати на утилізацію (переробку)

ЗТ – затрати на транспортування

ЗС – затрати на складування

ЗІТ – затрати на інформаційну технологію

ЗЗФ – затрати на залучення фінансів

ЗЗК – затрати на залучення кадрів

ЗСП – затрати на сервісні послуги

УВ – упущена вигода – затрати, пов’язані з відмовами споживачів

Запитання до аудиторії: Як можна деталізувати затрати кожної із субсистем (розписати кожен із доданків вище наведеної формули)?

Як бачимо, затратних показників є багато. Всі вони важливі. Всі вони взаєпов’язані. Але на них впливати можна, й більше того – необхідно. Тому особливу роль підприємства відводять побудові ефективної логістики підприємства на основі системного підходу:

1. Інтеграція, синтез, розгляд різних сторін явищ, об’єкта.

2. Адекватний засіб дослідження та розробки об’єктів, що являють собою обмежене ціле.

З точки зору бізнесу, системний підхід означає, що ціль логістики підприємства можна досягнути в результаті усвідомленої реалізації взаємозалежності основних функціональних завдань структурних підрозділів (субсистем) логістики підприємства.

Схематично, поєднання видів діяльності в системі логістики можна представити «шестерним з’єднанням» (рис.1.1.1).

Рис.1.1.1 Основні види діяльності в логістиці підприємства

Серед усіх завдань логістики підприємства можна виділити наступні найважливіші завдання:

• По-перше, розробка та обгрунтування пропозицій що сприяють досягненню найбільшої ефективності підприємства, зростання його ринкової частки та отриманню переваг перед конкурентами.

• По-друге, створення інтегрованої ефективної системи регулювання та контролю матеріальних та інформаційних потоків.

• По-третє, забезпечення механізму розробки завдань і стратегій в області управління виробництвом та розподілом товару.

• По-четверте, взаємна відповідність матеріальних та інформаційних потоків.

• По-п’яте, контроль матеріального потоку та передача інформаціних та фінансових даних про нього в єдиний центр.

• По-шосте, розробка засобів управління операціями руху товарів.

• По-сьоме, встановлення норм стандартизації напівфабрикатів, упаковки та визначення обсягів виробництва, транспортування, складування та розподілу.

Зауважимо, що під терміном:

1. «Ефективність» ми будем розуміти показник, що характеризує рівень якості при певних затратах і визначається як відношення корисного ефекту (результату) до витрат на його отримання.

2. «Інтеграція» ми будемо розуміти узгодженість одних елементів з іншими.

3. «Принципи логістики» ми будемо розуміти закони явищ, що знайдені із спостережень працівниками логістики, основними з яких є:

   1. Принцип оптимальності – означає характеристику рівня якості, що грунтується на виборі таких управлінських рішень, котрі є найкращими по комплексу показників для заданих умов.

   2. Принцип оптимізації – рішення приймається завжди таким чином, щоб завдяки вибраній альтернативі, тобто завдяки вибраному співвідношенню затрат та результатів, здійснювалось би оптимальне досягнення поставлених завдань.

   3. Принцип емержентності – чим більша логістична система і чим більша відмінність в розмірах між частиною та цілим, тим більша ймовірність того, що властивості цілого можуть сильно відрізнятися від властивостей частин.

   4. Принцип системності – передбачає підхід до логістичної системи як до комплексного об’єкта, який досліджується, з одного боку, як єдине ціле, а з другого боку – як частини більшої системи (всього підприємства).

   5. Принцип ієрархії – підпорядкування нижчих елементів вищим, перехід від нижнього рівня до вищого.

   6. Принцип інтеграції – направлений на вивчення інтегрованих властивостей та закономірностей в логістичних системах, результатом яких є синергічний ефект.

   7. Принцип формалізації – націлений на отримання кількісних та комплексних характеристик логістичної системи.

Запитання до аудиторії: Пригадайте субсистеми логістики.

А тепер дайте відповідь на провокаційне запитання - що є первинне: «яйце чи курка»?

Яка з вищеперелічених логістик підприємства є основою для побудови всієї логістики підприємства?

В якій послідовності варто характеризувати вищевказані логістичні субсистеми?

І вибір був зроблений. Оскільки будь-яке підприємство створююється для отримання прибутку – заробляння грошей шляхом продажу товарів (продукції чи послуг), то розпочнемо з...

2.2 Загальна характеристика субсистем логістики підприємства

Логістика збуту (розподілу (дистрибуції)) - Distribution Logistics, як субсистема логістики підприємства охоплює процеси переміщення готових виробів від післявиробничого складування до замовника. Логістика збуту часто трактується як дистрибуційна (розподільча) логістика, оскільки стосується процесів розподілу товару між замовниками.

Запитання до аудиторії: До речі, чому ми говоримо про збут, а не про продаж?

Яка між ними різниця?

Логістика дистрибуції скерована на комплексне управління матеріальним потоком товару в каналах розподілу, тобто в напрямку до кінцевого споживача у суправоді необхідного інформаційного потоку в попутньому та реверсивному напрямках.

Запитання до аудиторії: Що є основою логістики дистрибуції?

Тобто на чому вона базується? (на планах).

А що є основою планів?

Тобто на чому базується складання планів?(на прогнозуванні)

Яка різниця між прогнозом та планом?

Зауважимо, що під термінами:

1. «Прогноз» будемо розуміти ймовірнісне представлення появи події в майбутньому, що базується на спостереженнях та теоретичних положеннях. Прогнози є:

   1. Обгрунтованими судженнями про ймовірність настання одного або декількох родій (про можливі стани процесу, явища тощо).

   2. Судженнями про майбутній період часу.

   3. Судженнями, що базуються на спостереженнях минулого, на припущенні, що ці спостереження будуть дійсні і в майбутньому.

2. «План» будемо розуміти результат планування, що в свою чергу означає:

   1. Впорядкований, що базується на переробці логістичної інформації процес розробки логістичного проекту, що визначає параметри для виконання завдань в майбутньому.

   2. Творче мислення майбутнього.

   3. Формування управлінських рішень на базі системної підготовки прийняття рішень щодо визначенню майбутніх подій в галузі логістичної діяльності.

   4. Прийняття такого рішення, котре виробляється по часу раніше, ніж настає сама подія.

   5. Процес мислення, при якому розумові креслення та констатація передбачають майбутню діяльність.

   6. Системо-методичний процес пізнання і рішень проблем майбутнього.

3. «Канал розподілу» будемо розуміти:

   1. Сукупність незалежних підприємств та організацій, що приймають участь в процесі просування товару від виробника до споживача.

   2. Сукупність підприємств та організацій, через які повинен пройти товар від моменту його виготовлення до моменту його споживання.

   3. Сукупність юридичних та фізичних осіб, що пов’язані з просуванням товару та такі, що розглядаються як логістичні підрядники між виробниками та споживачами товару.

   4. Шлях, по якому товар рухається від виробника до споживача.

4. «Дистрибуційна мережа» - сукупнсть каналів розподілу.

Основна ціль логістики дистрибуції – організація збутової діяльності у відповідності із замовленнями споживачів з мінімальними загальним витратами на складування товару, їх пакування, навантажування-розвантажування та транспортування.

Запитання до аудиторії: Виходячи з цього, якими на Вашу думку, будуть завдання логістики дитрибуції?

Можна сформулювати наступні окремі завдання логістики дистрибуції:

1. Наскрізне управління замовленням споживачів.

2. Наявність достатньої кількості необхідного товару.

3. Поставка товару у відповідності із замовленнями споживачів.

4. Поставка товару до споживача з мінімальними затратами.

5. Забезпечення високого рівня сервісу.

6. Мнімізація витрат щодо комерційної діяльності збуту тощо.

Більш детально логістику дистрибуції ми розглянемо на наступних заняттях.

Логістика складування - Warehouse Logistics, як субсистема логістики підприємства демонструє вміння працівників ефективно використовувати ресурси підприємства та охоплює питання визначення кількості та місця вузлів складування на шляху задоволення потреб споживачів.

Зауважимо, що під термінами:

1. «Склад» ми будемо розуміти складну технічну споруду, що призначена для приймання, розміщення, накопичення, зберігання, переробки, відвантаження товару.

2. «Вантажна одиниця» будемо розуміти деяку кількість товару.

3. «Асортимент» будемо розуміти сукупність товару, що об’єднані в групи по будь-якому признаку.

4. «Інвентаризація» будемо розуміти суцільний або вибірковий підрахунок всіх видів товару.

5. «Крок» будемо розуміти відстань між основними поперековими несучими конструкціями (колонами, стінами тощо).

6. «Прольот» будемо розуміти відстань між поздовжніми несучими конструкціями (колонами, стінами тощо).

7. «Висота поверху» будемо розуміти відстань між рівнем підлоги та стелею.

Основна ціль логістики сладування – забезпечити наявність та доступність товару, що потребує споживач.

Запитання до аудиторії: Виходячи з цього, якими на Вашу думку, будуть завдання логістики складування?

Окреслимо наступні окремі завдання логістики складування:

1. Володіти достовірною інформацією щодо можливостей виробництва.

2. Володіти достовірною інформацією щодо потреб споживчого ринку.

3. Концентрація оптимально необхідної кількості товару в місцях складування.

4. Перетворення виробничого асортименту товару у споживчий асортимент відповідно до попиту.

5. Забезпечення обслуговування споживачів.

6. Якісне складування товару при мінімізації витрат на складування.

7. Мінімізація пакувальних витрат та повторне використання захисних упаковок.

8. Мнімізація затрат праці на СГП.

9. Мінімізація запасів товару.

10. Складування товарів для „обробки” за системою „точно, своєчасно” із власного складу постачальника за найнижчими загальними витратами тощо.

Більш детально логістику складування ми розглянемо на наступних заняттях.

Логістика закупівлі - Inbound Logistics, як субсистема логістики підприємства охоплює комплесне планування, управління та фізичне опрацювання потоку матеріалів, сировни, покупних частин та відповідного інформаційного потоку в процесі їх переміщення від постачальників у сферу початкового виробничого складування з метою оптимаізації витратних та часових характеристик процесів.

Основна ціль логістики закупівлі – забезпечити заготівлю товару відповідно до програми їх „обробки” з мінімальними затратами.

Запитання до аудиторії: Виходячи з цього, якими на Вашу думку, будуть завдання логістики постачання (закупівлі)?

На думку вчених, цьому сприятиме виконання наступних функціональних завдань логістики закупівлі:

1. Наявність попередніх замовлень для своєчасної поставки товару.

2. Досягнення постачання товару „за вимогою” для скорочення часу реакції на потребу.

3. Гарантія безпомилкової поставки товару.

4. Підтримка оптимального рівня якості вхідних товарів.

5. Гарантія мінімізації втрат товару на вхідному контролі щодо його кількості та якості.

6. Оптимізація кількості товару, що закуповується з метою мінімізації залишків товару.

7. Придбання вхідного товарупо мінімально можливій повній ціні.

8. Постійне використання єдиних контейнерів (упаковок) протягом тривалого періоду.

9. Мінімізація зовнішніх та внутрішніх затрат щодо постачання (закупівлі).

10. Пошук та використання надійних постачальників.

11. Кооперування та інтегрування з іншими функціями.

Більш детально логістику постачання (закупівлі) ми розглянемо на наступних заняттях.

Логістика транспортування - Transportation Logistics, як субсистема логістики підприємства охоплює процеси транспортування в постачанні, збуті, у сфері збору відходів від споживачів та сфері переробки відходів тощо. Логістика транспортування інтегрує в комплексі планування, управління та фізичне транспортування матеріалів, покупних частин, виробів, виробничих відходів у супроводі необхідного для цього інформаційного потоку з метою мінімізації транспортних витрат та витрат часу. Транспортне планування – широка сфера, що включає рішення про способи транспортування, перевізники, транспортні графіки, маршрути та інші діяльності, що слугують для переміщення товару по ланцюгу постачань підприємства.

Основна ціль логістики транспортування – надання необхідних транспортних послуг у галузях постачання, виробництва, збуту та переробки товару з мінімальними витратами.

Запитання до аудиторії: Виходячи з цього, якими на Вашу думку, будуть завдання логістики транспортування?

Вказана ціль регламентує наступні окремі завдання логістики транспортування:

1. Включення транспорту в систему виробничого планування та управління.

2. Організація роботи транспортних засобів у залежності від кількості, якості, терміну транспортного обслуговування.

3. Використання дешевого перевізника із забезпеченням принципу „точно, своєчасно”.

4. Використання нових транспортних технологій у плануванні матеріального потоку на підприємстві.

5. Застосування транспортних та пакувальних пристосувань у крупносерійному та масовому виробництві та застосування змінних транспортних та пакувальних пристосувань в дрібносерійному та одиничному виробництві.

6. Автоматизація транспортування, пакування та перевантаження в середині підприємства.

7. Мінімізація зовнішніх транспорних витрат.

Більш детально логістику транспортування ми розглянемо на наступних заняттях.

Логістика виробництва - Product Logistics, як субсистема логістики підприємства, охоплює функціональну галузь безпосереднього виробництва як процесу виготовлення та включає в себе процеси від початку виробництва до передачі товару у функціональну галузь збуту, в тому числі внутрішньотранспортні переміщення напівфабрикатів, комплектуючих тощо, одне слово, всі процеси між операціями постачання та збуту. Логістика виробництва ставить за мету комплексне планування та управління товарами в процесах виготовлення, внутрішньовиробничого транспортування та складування і відповідним інформаційним потоком, забезпечуючи витратну часову оптимізацію характеристик товару. Виробниче та календарне планування відіграють важливу роль в застосуванні нових якісних методів вдосконалення виробництва, таких як „стройне виробництво” або „гнучке виробництво”.

Основна ціль логістики виробництва – організація у відповідності із замовленням безперервного технологічного процесу при одночасній мінімізації наявності товару в процесі виготовлення та затрат на виробництво.

Запитання до аудиторії: Виходячи з цього, якими на Вашу думку, будуть завдання логістики виробництва?

Така ціль ініціює окремі завдання логістики виробництва:

1. Безпомилкове виробництво з метою запобігання збільшенню часу виготовлення та витрат на виправлення браку.

2. Підвищення рівня кваліфікації робочої сили для зростання реакційної здатності на замовлення споживачів.

3. Мінімізація витрат ручної праці.

4. Зменшення глибини виготовлення – зменшення різновиду товару.

5. Максимізація використання виробничих потужностей.

6. Оперативне планування та управління виробництвом для скорочення часу виготовлення при збереженні оптимальних розмірів партій у відповідності з отриманими замовленнями.

7. Мінімізація оборотних коштів у незавершеній продукції.

8. Мінімізація тривалості оборотного циклу.

9. Інтеграція внутрішньовиробничих транспортних та вантажно-пакувальних процесів і засобів виробництва в системі виробничого планування та управління.

10. Мінімізація витрат на транспортно-складські та пакувальні процеси в середині виробництва.

11. Мінімізація витрат заготівлі готових упакованих виробів для галузі збуту.

Більш детально логістику виробництва ми розглянемо на наступних заняттях.

Логістика переробки (утилізації) товару, як субсистема логістики підприємства охоплює сьогодні не лише переробку та повернення у виробничий процес виробничих відходів, що потребують утилізації, але й переробку та повернення на підприємство після закінчення терміну служби своїх товарів, тари, упаковки тощо з необхідним для цього транспортуванням та складуванням. Логістика переробки (утилізації) відходів вимагає в першу чергу безвідходних, екологічно чистих технологій, а у випадку неможливості – ефективних технологій переробки та утилізації, досягнення процесів рециклінгу товарів та енергоресурсів. Отже, логістика переробки (утилізації) відходів ставить за мету комплексне планування, управління та фізичне опрацювання потоку виробничих відходів, утилю, відпрацьованих виробів, тари, упаковки тощо від місць виникнення до місць застосування чи екологічно сприятливого для навколішнього середовища складування обробленого чи утилізованого потоку з необхідним для цього інформаційним потоком, забезпечуючи витратну та часову оптимізацію цієї частини матеріального потоку.

Основна ціль логістики переробки (утилізації) – мінімізація витрат на переробку виробничих та пакувальних відходів, утилізацію через відповідні системи збереження та рециклювання.

Запитання до аудиторії: Виходячи з цього, якими на Вашу думку, будуть завдання логістики переробки (утилізації)?

Окремі завдання логістики переробки (утилізації):

1. Сортована заготівля відходів та утилю в стандартизований транспорт та пакувальні контейнери.

2. Швидка переробка товарів, які можуть бути повторно використані шляхом рециклювання.

3. Екологічно безпечне складування відходів, які не можуть бути повторно використані.

4. Мінімізація витрат у проміжному складуванні відходів та утилю, повторній підготовці, транспортуванні та кінцевому складуванні.

Більш детально логістику переробки (утилізації) ми розглянемо на наступних заняттях.

Логістика персоналу – Personnel Logistics, як субсистема логістики підприємства, стосується прийняття рішень щодо управління персоналом. Вона передбачає наявність системи принципів, методів та механізмів оптимального найму та підбору персоналу, його підготовки (навчання) та розподілу, мотивації (оплати праці) та раціонального використання.

Зауважимо, що в науковій літературі зустрічаються терміни «кадри» та «персонал». Багато науковців ототожнюють ці терміни. Ми ж будемо в даному курсі дотримуватись визначень наступних термінів:

• Кадри – це постійні (штат) кваліфіковані працівники, що пройшли попередню професійну підготовку та володіють спеціальними знаннями, трудовими навичками або досвідом роботи у вибраній сфері діяльності.

• Персонал – це постійні та тимчасові працівники, представники кваліфікованої та некваліфікованої праці.

• Людські ресурси – сукупність властивостей людей, що визначають їх працездатність до виробництва матеріальних та духовних благ, і є узагальнюючим показником людського фактору розвитку суспільного виробництва.

Управління персоналом можна визначити як діяльність, що спрямована на досягнення найефективнішого використання працівників для досягнення цілей підприємства та особистісних цілей. Перші, традиційно, пов'язуються з забезпеченням ефективності підприємства. Причому ефективність іноді розуміється у вузькому значенні – як отримання максимального прибутку. Однак дедалі частіше ефективність розглядається не тільки в економічному плані – як економічність, якість, продуктивність, нововведення, прибуток, а і в більш широкому контексті й пов'язується з такими поняттями особистісного, психологічного плану, як задоволеність співробітників своєю працею, участю у трудовому колективі підприємства, високий рівень самооцінки колективу, мотивація персоналу до ефективної праці.

Як сфера практичної діяльності управління персоналом – це система взаємозв`язаних організаційно-економічних заходів по створенню умов для нормального функціонування, розвитку ефективного використовування потенціалу персоналу організації.

Предметом управління персоналом є управління працівниками у процесі виробництва з точки зору найбільш повного та ефективного використання їх потенціалу. Основною метою управління персоналом є поєднання ефективного навчання персоналу, підвищення кваліфікації та стимулювання його до високоефективної праці. Для досягнення цієї мети, насамперед, потрібно чітко з’ясувати особливості управлінської праці. Для цього, зауважимо, що управління персоналом має наступні рівні:

• Оперативний – домінує кадрова робота.

• Тактичний – домінує, власне, управління персоналом.

• Стратегічний – домінує управління людськими ресурсами.

• Політичний – домінує робота по розробці кадрової політики

Управління персоналом забезпечує процеси використання людських ресурсів шляхом організації:

1. Управління працею – вдосконалення виробничих процесів, розподіл та кооперація праці, методів праці та організації робочих місць, зміцнення дисципліни праці, покращення умов праці та охорони праці, організація оплати праці та її стимулювання.

2. Управління кадрами – комплектування та підготовка кадрів, оцінка та розстановка, організація професіональної адаптації та внутріфірмової мобільності, мотивація та виховання працівників, зменшення текучості тощо.

3. Управління соціально-демографічними процесами – допомога сім’ям, будівництво та утримування об’єктів соціально-культурного призначення, житла, покращення медичного обслуговування, підвищення освітнього та культурного рівнів працівників тощо.

Більш детально логістику персоналу ми розглянемо на наступних заняттях.

Логістика фінасова – Finance Logistics, як субсистема логістики підприємства, стосується прийняття рішень щодо управління фінансами.

Слід зазначити, що в повсякденному житті ми часто вживаємо термін «фінанси», маючи на увазі гроші. Дійсно, фінанси завжди мають грошову форму виразу, і це важлива ознака фінансів. Але на відміну від грошей, фінанси не можна матеріально відчути.

Для наших потреб під терміном:

1. «Гроші» будемо розуміти засоби купівлі (обміну) товарів та послуг.

2. «Фінанси» будемо розуміти процеси суспільного життя, які обов’язково супроводжуються рухом грошових коштів.

Гроші є важливими в сьогоденні не самі по собі, а завдяки своїй купівельній спроможності. Вони мають номінальну та реальну цінність. Номінальна цінність (вартість) грошей визначається величиною цифр, котрі вказані на них. Реальна цінність (вартість) грошей визначається кількістю товарів та послуг, котрі можна придбати за конкретну грошову одиницю.

Запитання до аудиторії: Виходячи з цих визначен, яка цінність (вартість) на Вашу думку, повинна нас найбільше цікавити?

Реальна цінність грошей може змінюватись з плином часу та знаходиться під впливом цін на товари та послуги. Коли загальний рівень цін підвищується, настає інфляція – реальна цінність грошей, а отже й купівельна спроможність споживачів, падає. Коли загальний рівень цін знижується, настає дефляція – реальна цінність грошей, а отже й купівельна спроможність споживачів, зростає.

Фінанси ж виражають реально існуючі в суспільстві виробничі відносини та виступають в якості економічної категорії. Сферою виникнення фінансових відносин є процеси первинного розподілу вартості суспільного продукта чи послуги, тобто коли ця вартість розпадається на складові елементи (заробітну плату, прибуток тощо) та проходить утворення різних форм грошових доходів та накопичень. В загальній сукупності фінансових відношень можуть бути виділені наступні сфери: фінанси підприємств та організацій; страхування; державні фінанси.

Фінанси характеризуються наявністю фінансових ресурсів (тобто грошових засобів, що є в наявності) будь-якого суб’єкта рикової екноміки. Вони спрямовуються на розвиток, споживання, а також можуть залишатись в резерві. Для забезпечення вище викладеного необхідно здійснювати фінансове планування, в ході якого велику увагу приділяють більш повному вияву внутрішніх резервів, ефективномувикористанню виробничих потужностей, раціональному використанні всіх ресурсів.

Запитання до аудиторії: Що таке «ресурси»?

Які ресурси Ви знаєте?

Фінансове планування зводиться, з одного боку, до точних розрахунків фінансових показників на найближчий час та їх поєднання у відповідному фінансовому документі (баланс; звіт про прибутки та збитки; звіт про рух грошових ресурсів), а з другого боку – до прогнозованих розрахунків, що носять ймовірнісний та багатоваріантний характер.

Більш детально логістику фінансів ми розглянемо на наступних заняттях.

Логістика інформаційна – Information Logistics, як субсистема логістики підприємства, використовує інформаційний потік як елемент логістичної системи, функціонує у формі певної інформаційної системи, що умовно може бути представлена:

1. Забезпечуючою підсистемою, яка включає в себе наступні елементи:

   1. Технічне забезпечення – сукупність технічних засобів для опрацювання інформаційних потоків.

   2. Інформаційне забезпечення - сукупність різноманітних довідників, класифікаторів, кодифікаторів, каталогів, правил, засобів формалізації даних тощо.

   3. Математичне забезпечення (програмно-математичний комплекс) – сукупність методів вирішення функціональних задач..

2. Функціональною підсистемою, яка включає в себе наступні елементи:

   1. Планові задачі – створюються на адміністративному рівні управління та слугують для прийняття рішень стратегічного характеру.

   2. Виконавчі задачі – створюються на рівні адміністративного чи оперативного управління та слугують для роботи в реальному масштабі часу.

   3. Диспозитивні (диспозиційні) задачі – створюються на рівні управління сструктурної одиниці та слугують для забезпечення нормальної роботи логістичних систем.

Основна ціль логістики інформаційної – забезпечення логістичної системи підприємства повними, достовірними та оперативними даними для прийняття ефективних рішень.

Запитання до аудиторії: Виходячи з цього, якими на Вашу думку, будуть завдання логістики інформаційної?

Завдання логістики інформаційної:

1. Збір даних та інформації.

2. Класифікація зібраних даних та інформації.

3. Адресна передача даних та інформації.

4. Оперативність щодо передачі даних та інформації

5. Обробка та передача інформації відповідно до поставілених завдань..

Інформаційні системи відіграють важливу роль в логістиці підприємства. У міру розвитку та поширення логістичних систем, підприємства дедалі більше відчувають потребу в розвитку та впровадженні в практику логістичних інформаційних систем, котрі б давали змогу органічно поєднати в одне ціле всі логістичні субсистеми. Підвищення ефективності логістичної системи проходить в основному за рахунок використання сучасних інформаційних технологій, особливо при допомозі комп’ютерів, касових терміналів, штрих-кодів, GPS-системи, електронного обміну даними та перерахунку грошових коштів. Все це дозволяє підприємствам обіцяти, що „товар буде в пункті А завтра в 10,00 год ранку” та виконувати цю обіцянку. В результаті чого інформація перетворюється з допоміжного (обслуговуючого) чинника на самостійну виробничу силу, яка може, на відміну від інших чинників, постійно та за короткий час підвищувати продуктивність праці та мінімізувати витрати.

Більш детально логістику інформаційну ми розглянемо на наступних заняттях.

Розділ ІІ. Характеристика субсистем логістики підприємства

Тема 3: Характеристика та особливості логістики дистрибуції

3.1 Сутність логістики дистрибуції

З економічного погляду дистрибуція товарів охоплює процес і структуру переміщення товарів від виробника до кінцевих споживачів. В загальному розумінні дистрибуція товарів служить інструментом пристосування пропозиції товару до попиту на нього.

Часто дистрибуцію товарів ототожнюють з процесом «продажу», інколи синонімізують із категрією «збут».

Запитання до аудиторії: Чи правильно це?

Якщо «так», то чому?

Якщо «ні», то чому?

Сфера дистрибуції акцентує увагу на наступних важливих проблемах (рис.3.1):

• По-перше, обгрунтування та формування каналів дистрибуції.

• По-друге, Проектування та реалізація фізичної дистрибуції товарів.

Рис.3.1 Зміст логістики дистрибуції товарів

Вирішення першої проблеми забезпечує виконання координаційних функцій щодо формування інформаційних потоків, встановлення зв’язків між учасниками каналів дистрибуції, окреслення правових аспектів тощо. В рамках фізичної дистрибуції реалізуються організаційні функції щодо здійснення трансферу товарів в аспекті обслуговування замовлення, транспортування, складування та утримання запасів товарів.

Грунтуючись на загальних визначеннях логістики, під логістикою дистрибуції товарів слід розуміти управління процесом переміщення товарів від виробника до кінцевого споживача в інтеграції з відповідними потоками грошей та інформації з метою забезпечення акцептованого рівня сервісу при мінімально можливих загальних витратах.

Цілісна концепція логістики дистрибуції товарів мусить ґрунтуватись на ситемному мисленні, тобто прийнятті інтегрованих логістичних рішень, які були б оптимальними з точки зору виконання всіх логістичних функцій у фізичній дистрибуції товарів.

Структурований зміст логістики дистрибуції товарів передбачає обґрунтування вибору «виконавців» окремих логістичних функцій: самостійно чи outsourcing.

Логістичний підхід до системи дистрибуції структурує його складові як послідовні ланки просторово-часової та кількісної трансформація товарів в процесі їх переміщення від виробника до споживача.

Запитання до аудиторії: Пригадайте основну ціль та завдання логістики дистрибуції

Більшість підприємства, пропонуючи різні матеріальні блага, не створюють споживчу цінність для споживачів та стійкі переваги для себе – вони швидше надають товари особливим способом (хто ціною, хто бонусами – тобто задовольняють власні потреби), думаючи, що споживачі будуть вдячні їм за це протягом тривалого періоду часу. І забувають аксіому сучасного бізнесу, яка надає підприємству суттєвої переваги над конкурентами: «Знайдіть та вирішіть проблему вашого споживача (обслужіть споживача на предмет – задоволення ЙОГО потреб) і ви поглибите зв’язок з ним».

Запитання до аудиторії: Як Ви розумієте вищезазначену думку?

Невже потрібно під кожного споживача підлаштовуватись?

(сегментація ринку)

На Вашу думку, що означає термін «обслуговування споживачів»?

Обслуговування споживачів можна визначити як задоволення потреб існуючих споживачів. На основі такого визначення можна рахувати, що обслуговування споживачів – це завершальний етап логістичного процесу. Але це зовсім не так, тому що обслуговування споживачів розпочинається одразу ж після постановки запитання: «Чого хочуть споживачі?» Аналіз відповіденй на це питання проводиться по наступних уточнюючих групах запитань:

1. Питання про додаткові елементи сервісу:

   1. Які додаткові послуги споживач хоче отримувати?

   2. Яка потреба споживача задовольняється додатковою послугою?

2. Питання, пов’язані з визначенням найважливіших для нього елементів сервісу:

   1. За що споживач готовий платити більше?

   2. Чим споживач може знехтувати?

3. Питання, пов’язані з оцінкою рівня обслуговування конкурентами:

   1. Хто є еталоном щодо надання сервісу та якого?

   2. Чому споживачі надають перевагу товарам конкурентів?

Коли вся необхідна інформація зібрана та проаналізована, керівництво підприємства може визначити ціль та завдання щодо обслуговування споживачів.

Отже, в загальному розумінні, обслуговування споживачів – це сукупність видів діяльності, що здійснюються в процесі виконання замовлень, направлених на задоволення потреб споживачів та націлених на створення в них враження про те, що з даним підприємством можна мати справу легко та приємно. Це чудовий засіб конкурентної боротьби, який разом з конкурентоздатними цінами, створює додаткові переваги. Адже, щоб досягти підвищення рівня обслуговування споживачів, потрібно більше часу, і конкурентам важче скопіювати ваші заходи щодо покращення обслуговування.

Запитання до аудиторії: Які додаткові послуги може надати підприємство, щоб вигідно відрізнитись від своїх конкурентів?

Слід зазначити, що підприємства надають більш високий рівень обслуговування своїм споживачам, виходячи з наступних причин:

• По-перше, надійний сервіс дозволяє підприємству підтримувати низький рівень запасів товарів, що в свою чергу, означає зменшення витрат на зберігання товару.

• По-друге, розширене використання програм виробника щодо контролю якості вимагає більш високого рівня обслуговування споживачів.

• По-третє, підприємство, котре пропонує високий рівень обслуговування споживачів, що побудований на особистісній основі, набуває сильної переваги на ринку, що в кінцевому рахунку веде до збільшення продаж.

Все це «лягає» в основу стандартів обслуговування споживачів – набір переконань, правил та інструментів (засобів), котрі застосвує підприємство до споживачів з метою отримати їх лояльність протягом тривалого терміну.

Головним чинником щодо стандарту обслуговування споживачів слугує виявлення точки зору самого споживача щодо питання: «мої потреби та найважливіше в сервісі для мене?» Оскільки стандарти обслуговування споживачів істотно впливають на загальний рівень продаж підприємства, визначення цілі та завдань обслуговування стало важливою функцією топ-менеджменту.

Слід зазначити, що працівники підрозділу логістики допомагають у визначенні стандартів обслуговування клієнтів. Вони окреслюють альтернативні способи доставки товару клієнтам та прораховують вартість різних рівнів обслуговування споживачів. При цьому враховуються такі фактори, як: величина запасу товару; кількість пунктів доставки; вимоги щодо обробки замовлень; питання складування та транспортування тощо. Логісти вирішують всі ці завдання, але вони не визначають (або, принаймі, не повинні визначати) стандарти обслуговування споживачів.

Проектування логістичних рішень в дистрибуційній діяльності ґрунтується на досягненні компромісу між ефективністю виробництва та рівнем виконання замовлень споживачів.

З плином часу в конкурентній боротьбі підприємство підвищує вимоги та ускладнює завдання обслуговування клієнтів. Виконання цих завдань може здійснюватись різними способами, але при цьому особливої уваги заслуговують наступні фактори:

1. Відсоток замовлень, котрі можна виконати повністю та негайно при допомозі товарів, що є в наявності на складі.

2. Загальний час з моменту, коли споживач подав замовлення на товар та до моменту, коли товар розміщений в транспортному засобі для доставки клієнту.

3. Відсоток замовлень, що правильно відібрані та відправлені споживачам.

4. Загальний час з моменту, коли споживач подав замовлення на товар та до моменту, коли споживач фізично отримав замовлений товар.

Досліджуючи ідентифіковані причинно-наслідкові зв’язки в системі дистрибуції товарів, спектр чинників логістичної оптимізації варто розширити за рахунок детермінант управління замовленнями.

3.2 Замовлення – індикатор якості обслуговування споживачів

Як бачимо, основою обслуговування споживачів є їх замовлення на задоволення власних потреб. В сфері комерційної діяльності підприємства результатом якісного обслуговування споживача стають повторні замовлення, котрі не потребують від менеджера з продажу будь-яких особливих зусиль. Тому якісний сервіс – це каталізатор повторних замовлень.

Оскільки підприємство існує для задоволення потреб споживачів, то управління замовленнями – одне із важливих завдань системи логістики підприємства, а кожне нове замовлення – це лише одне з великої кількості чергових замовлень, що оперативно виконуються згідно з досягнутими домовленостями.

Слід зазначити, що існує декілька визначень управління замовленнями, які вдрізняются лише точністю формулювання. В загальних рисах, управління замовленнями – це конкретна робота в середині підприємства щодо отримання, оформлення та забезпечення отриманих замовлень, або по-іншому кажучи – це діяльність, що здійснюється між моментом вияву бажання споживача до моменту, коли споживач отримає задоволення разом з товаром підприємства.

Вона характеризується циклом замовлення – це термін, що залежить від функції, що виконує учасник логістичного каналу.

З точки зору продавця – це період між моментом отримання двох послідовних замовлень від споживача щодо доставки товару до нього.

З точки зору покупця – це період між моментом виникнення потреби щодо поповнення товару.

Для товарів, що поставляються регулярно, це називається циклом поповнення. Чим коротший та стабільніший цикл замовлення, тим менше необхідно споживачу запасів товару.

Зауважимо, що під терміном «логістичний канал» ми будемо розуміти частково впорядковану множину суб’єктів, підприємств та організацій, що здійснюють доведення потоку від виробника до його споживачів або від місця виникнення попиту до місця цільового призначення.

Слід зазначити, що на сучасному етапі розвитку економіки цикл замовлень поступово зменшується. Замовлення більш оперативно обробляється при отриманні, фізично обробляється з існуючою підтримкою комп’ютерними системами та доставляється перевізником, котрий строго дотримується точного графіку.

В ході логістичного каналу споживач має можливість «слідкуати» за замовленням, тобто визначати його фазу та географічне місцерозташування.

Багато підприємств аналізують якість обслуговування своїх споживачів, розбиваючи управління замовленнями на наступні етапи:

• Планування замовлень.

• Передача замовлень.

• Обробка замовлень.

• Комплектація замовлень.

• Доставка замовлень.

Щоб вирівняти завантаженість логістичного процесу, підприємства планують замовлення щодо їх надходження, бо одночасне поступлення замовлень від багатьох споживачів - найбільша проблема в досягненні ефективності ланцюга. Така ситуація сприяє до перевантаження системи, як наслідок чого є затримка з виконанням замовлень, шляхом збільшення терміну повного циклу проходження замовлення та зниження рівня обслуговування клієнтів. Вирішення даної проблеми полягає в управлінні інтенсивністю розміщення замовлень споживачів. Якщо є хоч якась можливість вплинути на клієнтів, що подають замовлення, то підприємству вдається згладити піки та падіння завантаження логістичного каналу замовленнями, що поступають.

Слід зазначити, що управління інтенсивністю розміщення замовлень споживачами зазвичай здійснюється наступними способами:

• По-перше, спеціальні виїзні агенти по збуту (що працюють поза офісом) приймають замовлення під час відвідування споживачів. Багато споживачів надають перевагу робити замовлення безпосередньо торговельному агенту, оскільки вони добре знають асортимент товару. Тому, якщо споживач знає, що представник підприємства приїзжає у визначений термін, то зазвичай покупці готують замовлення до приїзду цього агента.

• По-друге, торговельні агенти, що працюють в офісі – продавці по телефону (телесейлери - Telesaler), телефонують споживачам. Такий працівник підприємства телефонує споживачу в певний час та приймає від нього замовлення. Цей метод особливо приваблює своєю простотою.

• По-третє, споживачам пропонується суттєві знижки, якщо замовлення розміщуються в певні дні. Вибираючи дні прийому замовлень від тих чи інших споживачів, підприємство може збалансувати завантаженість складів та консолідувати замовлення щоб транспортувати товари завантажиними на 95%-100% транспортними засобами і тим самим забезпечити максимальний рівень сервісу при поміркованих затратах.

Наступним етапом «роботи» із замовленнями є передача замовлення – це ряд дій, котрі здійснюються з моменту, коли споживач готовий відправити замовлення, і до моменту, коли постачальник його отримує.

Після отримання замовлення, підприємство-постачальник розпочинає процес обробки замовлень, що включає в себе наступні дії:

1. Перевірка інформації про замовлення на предмет повноти та точності.

2. Підрозділом вивчення кредитоздатності перевіряється платоспроможність клієнта.

3. Заповнюються бланки встановлених вхідних реєстраційних документів.

4. Торговельному агенту доручається здійснити продаж.

5. Бухгалтерія реєструє транзакцію.

6. Визначається найбільш близький до клієнта склад.

7. На цей склад передається розпорядження щодо відбору товару.

8. На цьому складі фізично відбирають товар, що потрібний клієнту.

9. На цьому складі обновляються залишки („портрет складу”).

10. Відділ доставки забезпечує транспортування вантажу зі складу до клієнта.

Комплектація замовлень передбачає фізичний відбір товару і є функцією логістики складування. Більш детально логістику складування ми розглянемо в наступних лекціях. А тут обмежимось лише загальним розумінням. Отже, комплектація замовлень розпочинається із складання документа («підборочний» чи «завантажувальний» листи з детальним переліком замовлених товарів), в якому дається розпорядження конкретному складу зібрати дане замовлення для споживача. Функція комплектування замовлення включає в себе всі види діяльності з моменту, коли склад отримав замовлення на відвантаження товару і до моменту, коли товари вантажаться на борт транспортного засобу для доставки. Останнім часом стало вже нормою, що всі дії щодо відбору та комплектування замовлення здійснюються при допомозі комп’ютера. В залежності від того, наскільки робота складу комп’ютеризована, комплектувальник користується або паперовим носієм, або портативний комп’ютер. Кожне вихідне замовлення супроводжується упаковочним листком.

Заключний етап циклу замовлення – це доставка замовлень, тобто час з моменту коли перевізник забирає вантаж для транспортування і до моменту прибуття вантажу на місце розвантаження в покупця. Даний етап є частиною логістики транспортування. Більш детально ми його розглянемо в наступних лекціях.

Якщо всі цикли замовлення – планування, передача, обробка, комплектування та доставка – прискіпливо відпрацьовані, вміло скоординовані та знаходяться під строгим контролем, то підприємство може суттєво підвищити продуктивність та використати процес виконання замовлення в якості ефективного інструменту конкурентної переваги.

В процесі управління дистрибуцією, визначення мінімально можливих розмірів замовлень стає великою проблемою для працівників підрозліду логістики. Споживачі усвідомили просту істину: «великі запаси товару – великі «заморожені» кошти на складах, а отже, великі затрати». Як наслідок багато споживачів схильні замовляти малі партії товарів через малі проміжки часу. Проте, в кожній конкретній ринковій ситуації підприємству необхідно прискіпливо та детально аналізувати наступні питання:

• По-перше, чому робляться дрібні замовлення.

• По-друге, яка буде реакція існуючих споживачів на нову політику щодо формування замовлення:

  • або робити замовлення вище мінімально прийнятного розміру;

  • або за мале замовлення доплачувати постачальнику, щоб компенсувати втрати.

Системи просування товарних запасів поділяють на:

• «Виштовхуючу» систему (push-system), коли виробники товарів нав’язують свій товар споживачам з метою зменшення своїх власних товарних запасів

• «Витягуючу» систему (pull-system), коли гуртові чи роздрібні торговельні точки замовляють товари по мірі їх необхідності, оперативно реагуючи на попит.

«Виштовхуюча» система розподілу підприємства визначається виробничою можливістю, орієнтованою на повне використання виробничих потужностей. Щоб зменшити втрати від переналаштування. Від менеджера з виробництва вимагається так планувати робочий процес, щоб переналаштування поточних ліній на випуск іншого виду, розміру чи моделі виробу щдійснювались у позоробочий час. Проте, тут є небезпека виробити товар, попит на який вже немає. Таку проблему вирішує перехід на гнучке виробництво, що дозволяє швидко переналаштовувати виробничі потужності та виробляти таку кількість товару, на яку є попит. Іншими словами виробляється рівно стільки, скільки потрібно продати. А це і є «витягуюча» система. Тут не створюється надлишковий запас. Проте, є небезпека виникнення дефіциту.

Запитання до аудиторії: Як, на Вашу думку, можна уникнути цього?

Тема 4: Характеристика та особливості логістики складування

4.1 Сутність логістики складування

Логістика складування – складний процес, оскільки вимагає повної узгодженості функцій постачання запасами, переробки вантажу та фізичного розподілу замовлень. Практично логістика складування охоплює всі основні галузі, що розглядаються на мікрорівні. Умовно, логістичний процес на складах можна поділити на наступні складові:

1. Операції, що спрямовані на координацію роботи служби закупівлі.

2. Операції, що безпосередньо пов’язані з «обробкою» вантажів та оформленням документів.

3. Операції, що направлені на координацію роботи служби збуту.

Схематично логістику складування можна представити у вигляді наступних операцій (рис.4.1.1).

Запитання до аудиторії: Пригадайте основну ціль та завдання логістики складування.

Процес постачання товарів з точки зору логістики складування передбачає:

1. Усвідомлення усіма працівниками складу того факту, який товар привозиться на склад.

2. Планування зон зберігання.

3. Планування дій щодо прийняття товару.

4. Розрахунок кількості працівників та техніки.

5. Розрахунок часових параметрів.

Процес контроль поставок товарів з точки зору логістики складування передбачає:

1. Часова готовність до прийняття товару.

2. Вільність зон складування.

3. Наявність працівників та техніки.

Рис.4.1.1 Схематичне представлення логістики складування

Запитання до аудиторії: Які, на Вашу думку, операції виконуються на етапі «Розвантаження та прийом товарів»?

Процес розвантаження та прийом вантажів з точки зору логістики складування передбачає здійснення наступних операцій:

1. Розвантаження транспортного засобу.

2. Контроль документальної та фізичної відповідності доставленого товару.

3. Контроль якості доставленого товару.

4. Документальне оформлення товару, що прибув.

5. Формування складської вантажної одиниці товару, що прибув.

6. Фіксація в інформаційній системі складу даних щодо товару, який прибув.

Процес внутрішньоскладського транспортування з точки зору логістики складування передбачає:

1. Завантаження транспортного засобу.

2. Переміщення товару.

3. Розвантаження транспортного засобу.

4. Відображення переміщення в інформаційній системі.

Внутрішньоскладське транспортування вантажів здійснюється газонавантажувачами, електронавантажувачами, роклами за умови мінімальної протяжності у часі та просторі при допомозі прямих наскрізних маршрутів між різноманітними зонами складу:

1. Із розвантажувальної рампи до зони приймання.

2. Із зони приймання до зони зберігання.

3. Із зони зберігання до зони комплектації (keeping).

4. Із зони комплектації до зони підготовки до відвантаження.

5. Із зони підготовки до відвантаження до навантажувальної рампи.

Процес складування та зберігання товарів, основним принципом якого є раціональне складування, передбачає:

1. Закладку вантажу на зберігання.

2. Зберігання вантажу та забезпечення для цього умов.

3. Контроль за наявністю запасів на складі, що здійснюється через інформаційну систему.

Запитання до аудиторії: Які, на Вашу думку, операції виконуються на етапі «комплектації замовлень»?

Процес комплектації замовлень споживачів та відвантаження з точки зору логістики складування включає:

1. Одержання замовлення клієнта.

2. Відбір товару кожного найменування за замовленням клієнта.

3. Комплектація відібраного товару для конкретного клієнта.

4. Підготовка товару до відправки.

5. Документальне оформлення підготовленого товару.

6. Об’єднання товарів у партію відправки.

7. Оформлення транспортних накладних.

8. Завантаження товару у траснпортний засіб.

Запитання до аудиторії: Яким чином, на Вашу думку, транспортування та експедіювання позначається на логістиці складування?

Завдання для аудиторії: До наступного заняття охарактеризувати нижче вказані процеси

Процес транспортування та експедиювання замовлень передбачає:

Процес збирання та доставка порожніх товароносіїв передбачає:

Процес контролю та виконання замовлень передбачає:

Процес інформаційного обслуговування складу передбачає:

Процес забезпечення обслуговування споживачів (надання послуг) передбачає:

Раціональне здійснення логістичного процесу на складі є запорукою його рентабельності. Тому при організації процесів логістики складування потрібно дотримуватись наступних принципів:

1. Проводити раціональне планування складу при виділенні робочих зон, що сприяє зниженню затрат та вдосконаленню процесу «обробки» вантажу.

2. Ефективно використовувати простір складу при розміщенні обладнання, що дозволяє підвищити потужність (пропускну спроможність) складу.

3. Використовувати універсальне обладнання, яке виконує різноманітні складські операції, що призводить до істотного скорочення парку підйомно-транспортних засобів.

4. Мінімізувати маршрути внутріскладського перевезення з метою скорочення експлуатаційних затрат та зростання пропускної спроможності складу.

5. Здійснювати уніфікацію партій відвантажень.

6. Максимально використовувати можливості інформаційної системи, що значним чином скорочує час та витрати, пов’язані з документооборотом та обміном інформацією.

Слід зазначити, що вибір раціональної системи логістики складування в загальній логістиці підприємства повинен здійснюватись в наступній послідовності:

1. Визначення місця складу у логістичному ланцюгу постачань.

2. Виділення функцій складу у логістичному ланцюгу постачань.

3. Визначення загальної спрямованості технічної оснащеності складської системи.

4. Вибір елементів кожної складської субсистеми.

5. Створення комбінацій обраних елементів усіх субсистем.

6. Здійснення попереднього вибору конкурентоспроможних варіантів з усіх технічно можливих.

7. Проведення оцінки кожного конкурентоспроможного варіанту.

8. Здійснення альтернативного вибору раціонального варіанту.

4.2 Складський комплекс та його класифікація

Склад – це спеціальне стаціонарне або рухоме приміщення або інше місце зосередження товарних цінностей.

Сучасний склад – це складна технічна споруда, яка складається з взаємопов’язаних елементів, що має певну структуру та виконує ряд функцій з перетворення матеріальних потоків, а також накопичення, переробки та розподілу товару між споживачами. Він забезпечує необхідний ступінь збереженості товару. Склади є одним із найважливіших елементів логістичного ланцюга постачань. Будь-який склад обробляє наступні види матеріальних потоків:

1. Вхідний – передбачає розвантаження транспортного засобу та перевірка кількості й якості вантажу,

2. Внутрішній – передбачає переміщення вантажу в межає складського приміщення.

3. Вихідний – передбачає перевірку кількості й якості вантажу та завантаження його в траспортний засіб.

Об’єктивна необхідність у спеціально обладнаних місцях для утримання запасів існує на всіх стадіях руху матеріального потоку, починаючи від первинного та закінчуючи кінцевим споживачем. Цим пояснюється наявність великої кількості різноманітних складських приміщень, які поділяють за:

1. Видом та харктером товарів, що зберігаються на складі:

a Спеціалізовані.

2. Змішані.

3. Універсальні.

1. Розміром складів

   1. Невеликів (декілька сотень кв.м).

   2. Гіганти (тисяі кв.м).

2. Характером діяльності:

   1. Матеріальні (постачальницькі)

   2. Внутрішньовиробничі.

   3. Збутові.

3. Формою власності:

   1. Колективного користування.

   2. Індивідуального користування.

4. Призначенням вантажів:

   1. Товари виробничо-технічне призначення.

   2. Товари народного споживання.

5. Ступенем автоматизації:

   1. Немеханізовані.

   2. Комплексно-механізовані.

   3. Автоматизовані.

   4. Автоматичні.

6. Можливістю вивозу та доставки вантажів:

   1. Пристанційні.

   2. Припортові.

   3. Прирейкові.

   4. Глибинні.

7. Конструктивними ознаками:

   1. Закриті (в окремих приміщеннях).

   2. Напівзакриті.

   3. Відкриті.

8. Видом виконуваних функцій:

   1. Розподільчі.

   2. Транзитні (перевалочні).

   3. Накопичувальні.

Найпоширенішими є розподільчі склади, які становлять велику частку у складському товарообороті. На таких складах здійснюють приймання товарів від місцевих та іногородніх постачальників, а також їх сортування, комплектування партій товарів відповідно до замовлень від роздрібних торговельних підприємств. На таких складах утримують поточні товарні запаси протягом відносно недовгого часу.

Слід зазаначити, що одним із різновидів розподільчих складів є розподільчі центри (РЦ) – складські об’єкти короткотермінового зберігання товарів, де продукція приймається, сортується, комплектується, зберігається, транспортується. Вони використовують для короткотермінового зберігання товарів в період їх руху від місця виробництва до місця гуртової чи роздрібної торгівої точки. РЦ фактично є товарним складом, але з прискореним просуванням товару. РЦ виконують сортувальну функцію, що передбачає концентрацію товару та їх відбір в певних пунктах, після чого новий та відмінний від поступившого асортимент товару швидко переміщається далі, щоб зосередитись на новому рівні. Основне призначення РЦ полягає власне у виконанні функцій зберігання та сортування. Зберігання – відчасти пасивна функція. Функція сортування більш динамічна і є основною. Сотування включає наступні важливі стадії:

• По-перше, прийом різнородних товарів та їх групування по певних ознаках.

• По-друге, об’єднання аналогічних товарів, отриманих віж різних виробничих центрів.

• По-третє, формування невеликих по розміру партій з великого запасу однотипних товарів.

• По-четверте, створення асортиментів малих партій для відвантаження гуртовим покупцям.

Для більшості товарів процеси виробництва та споживання не співпадають в часі, а тому РЦ виконують функцію звичайних складів – зберігання. Зазвичай такі склади-РЦ називають Логістичним Центрами (ЛЦ), що характеризуються пропускною здатністю – кількість товару, що проходить через складське приміщення за одиницю часу.

Транзитні склади призначені переважно для перевідправлення різними видами транспорту із районів виробництва до пунктів споживання.

Накопичувальні склади існують для сезонного та тривалого зберігання товарів. Велике значення тут має контроль за якістю зберігання товарів. Такі склади переважають в гуртовій торгівлі.

Закриті склади переважають серед складських будівель. Як правило, будівлі поділені на окремі приміщення, призначені для виконання різних видів робіт (приймання, зберігання, розфасування, комплектування партій тощо) і розташовані у певній послідовності. Закриті склади розрізняють за утепленістю, кількістю поверхів тощо. До напівзакритих складів належать склади з навісами. За конструкцією вони можуть бути або зовсімбез стін, або мати одну, дві чи три стіни. Висота їх сягає до 6 м. Довжина може бути різною, але не більше як 100 м. Фундаменти для навісів бетонують або асфальтують. Відкриті склади – це різні майданчики з незначним нахилом до країв для стоку дощових і талих вод. На них зберігаються матеріальні цінності, стійкі щодо температури та атмосферного впливу.

Запитання до аудиторії: Для яких видів товару, на Вашу думку, використовують ті чи інші склади?

До основних функцій складів належать:

1. Перетворення виробничого асортименту товарів у споживчий асортимент відповідно до попиту.

2. Приймання, складування та зберігання матеріальних цінностей.

3. Унітизація (об’єднання) невеликих партій декілької замовлників в одну транспортну одиницю та їх транспортування.

4. Надання додаткових послуг: підготовка товару до продажу (сортування, фасування, перепакування тощо).

Найбільш поширеним та міжнародно визнаним є наступна класифікація складських комплексів:

1. Складське приміщення класу А+ ( А1 )

2. Складське приміщення класу А ( А2 )

3. Складське приміщення класу В+ ( В1 )

4. Складське приміщення класу В ( В2 )

5. Складське приміщення класу С ( С )

6. Складське приміщення класу D ( D )

Основними ж параметрами, що визначають привабливість складського комплексу є місцерозташування, наявність митного терміналу, присутність залізничної та автомобільної рампи, пропозиція сучасної комп’ютеризованої системи обліку руху товарних залишків.

Пропускна спроможність складу – кількість товарів, котрі проходить через складське приміщення за одиницю часу.

4.3 Ресурси складського комплексу

В логістиці складування важливо визначити необхідну кількість підйомно-транспортних устаткувань для обслуговування складського комплексу. Для чого варто знати:

1. Сереньоденну кількість вантажу, що переробляється.

2. Середньоквадратичне відхилення від цієї величини.

3. Коефіцієнт нерівномірності надходження вантажу.

Кількість такого обладнання розраховується по наступній формулі:

Коб = (В * Кн) / По

, де В – кількість вантажу, що перевантажується

Кн – коефіцієнт нерівномірності надходження вантажу

По – потужність обладнання

Складське обладнання складається з наступних основних компонентів:

1. Допоміжні пристрої для навантаження-розвантаження – газонавантажувачі, електронавантажувачі, електроштабелери, міжстелажні крани-штабелери тощо.

2. Внутрішньоскладські транспортні засоби – мостові крани, монорейки, транспортери, автокари, штабелери, рольганги, рокли тощо.

3. Полиці, стелажі, ящики, упаковки тощо.

У складських приміщеннях широко використовують спеціальне обладнання, яке дає змогу зберігати товари різних видів, типів та різного призначення. Воно також підвищує ефективність використання площі та об’єму складського приміщення, сприяє найбільш раціональному використанню вантажно-розвантажувальних та тарнспортних засобів. Це обладнання за фізико-хімічними властивостями товарів можна поділити на наступні групи:

1. Для зберігання штучних та упакованих товарів (метал, інструменти, напої тощо), де характерним є стелажне або піддонне зберігання товару.

2. Для зберігання сипучих товарів (вугілля, зерно тощо), де характерним є напольне або бункерне зберігання товару.

3. Для зберігання рідких товарів (нафтопродукти, гас тощо), де харатерним є резервуарне або тарне зберігання..

Для складської переробки („обробки”) товарів застосовують різні типи підйомно-транспортних машин та пристроїв, котрі класифікують за:

1. Продуктивністю та рівнем використання ручної праці:

   1. Основні засоби механізації: мостові, козлові, баштові крани; конвеєри; навантажувачі; крани-штабелери тощо.

   2. Допоміжні засоби механізації: ручні візки; роликові доріжки; блоки; домкрати тощо.

2. Напрямком переміщення товарів:

   1. У горизонтальному напрямку із незначним нахилом: електровізки; автовізки; конвеєри; скрепери тощо.

   2. У вертикальному напрямку з різним нахилом: елеватори; ліфти; штабелери; підйомники тощо.

   3. У змішаному напрямку: електронавантажувачі; автонавантажувачі; крани усіх видів тощо.

3. Характером переміщення товарів:

   1. Періодичної дії: електровізки; автовізки; підйомники-навантажувачі; крани тощо.

   2. Безперервної дії: конвеєри; елеватори; спіральні спуски тощо.

4. Видом рушійної сили:

   1. Механізми з електричними двигунами: електронавантажувачі; електрокари; електроштабелери; електрокрани тощо.

   2. Механізми з двигунами внутрішнього згоряння: автокари; автонавантажувачі; дизельні крани тощо.

   3. Пристрої для самопереміщення товарів: похилі спуски; прямолінійні та гвинтові роликові доріжки тощо

   4. Механізми ручної дії: візки; рокли; крани; лебідки тощо.

5. Конструкцією:

   1. Стаціонарні засоби: крани на колоні; консольні тощо.

   2. Напівстаціонарні засоби: мостові крани; баштові крани; залізничні крани тощо.

   3. Засоби вільного переміщення: всі засоби підлогового підйомно-транспортного призначення; автокрани; плавучі крани; аерокрани тощо.

Складське обладнання складається з наступних основних компонентів: допоміжні пристрої для розвантаження-навантаження; внутрішньоскладські транспортні засоби; полиці, стелажі, ящики, упаковки тощо.

Які ж бувають навантажувачі? Якщо розглядати по виду двигуна, то навантажувачі поділяються на:

1. Електричні навантажувачі.

2. Автонавантажувачі:

   1. Дизельні навантажувачі.

   2. Газобензинові навантажувачі.

Запитанян до аудиторії: Де, на Вашу думку, застосовують електричні навантажувачі, а де автонавантажувачі?

Тара – особливий вид промислових виробів, призначений для укладання та упакування різних товарів. У тарі товари передаються до перевезення транспорним підприємствам та зберігаються у ній при транспортуванні та зберіганні. На складах.

Запитання до аудиторії: Яке, на Вашу думку, призначення тари?

Основне призначення тари:

1. Запобігання пошкодженням від механічних дій, забруднення та псуванню товарів під впливом атмосферних опадів, температури, тобто збереження фізико-хімічних властивостей.

2. Створення відповідних умов для виконання вантажно-розвантажувальних робіт та транспортування усіма видами транспорту.

3. Збереження зручностей при укладанні та збереженні вантажів на складах.

4. Краще використання складських об’ємів приміщень, вантажопідйомності транспортних засобів та збільшення їх продуктивності.

5. Полегшення умов праці складських працівників.

Упаковка – засіб або комплекс засобів, що забезпечують захист товару від пошкоджень, втрат, а зовнішнє середовище від забруднень. Вона сприяє раціональній організації процесу зберігання, реалізації та транспортування товару. Крім функціонального призначення, упаковка виконує роль знаку торговельної марки. Тому має значення форма, розміри, кольорова гамма, конструкція, шрифт, екологічність тощо.

На практиці використовують різні види тари та упаковки, котрі можна поділити на наступні групи:

1. Зовнішня тара та упаковка – зворотня тара та упаковка – призначена для транспортування або зберігання у процесі переміщення товарів від виробника до споживача (дерев’яні ящики, металеві ящики, пластмасові ящики, картонні ящики, бочки, пляшки тощо).

2. Внутрішня (споживча) тара та упаковка – незворотня тара та упаковка – переходить з розміщеним в неї товаром в повну власність споживача (паперові обгортки, жестяні банки тощо).

3. Цехова (обігова) тара та упаковка – використовується для транспортування товару від одного робочого місця підприємства до іншого робочого місця цього ж підприємства.

4.4 Планування місцезнаходження складського комплексу та розподіл його площ

Існує думка, що для успіху в бізнесі необхідно враховувати наступні фактори: „кількість та місцезнаходження”. Замість пошуку відповіді на запитання: „Чи потрібен нам 37-ий розподільчий центр і якщо так, то де його розташувати?” потрібно дати відповідь на наступне запитання: „А чи потрібно нам 37-м розподільчих центрів? Чи може нам потрібна інша (більш оптимальна) кількість розподільчих центрів з іншим місцерозташуванням?”

Запитання до аудиторії: Які, на Вашу думку,фактори впливають на вибір місцезнаходження складських комплексів (центрів)?

Головними факторами, що впливають на вибір місцезнаходження складських центрів, є ринки збуту та наявність сировинних ресурсів. Більшість складських центрів розташовують або біля ринку, або біля джерела сировини. Необхідно також приймати до уваги рівень податків та наявність транспортних послуг. Істотний вплив на прийняття рішення щодо розміщення складських центрів має вдосконалення засобів зв’язку.

Населення розглядають в якості ринку для збуту товарів, так і в якості потенційного джерела робочої сили. При плануванні споживчих товарів прискіпливо відслідковують коливання чисельності населення – туту питання стоїть не лише в тому, щоб порахувати кількість населення, а й в тому, щоб відслідкувати зміну якісних характеристик населення – структуру, особливо тих, що впливають на купівельну спроможність.

Процес прийняття рішення щодо вибору місця розташування складського центру складається з декількох етапів з поступовим переходом від великого регіону до все більше дрібних. Першочергово вибирається регіон, що для багатонаціональних підприємств означає вибір країни, в якій буде розташований складський центр. При пошуку місця в межах країни здійснюється вибір області та району. Далі вибирається населений пункт, де буде розташований центр. На заключному етапі оцінюються різні ділянки землі.

Найбільш поширеним методом математичного визначення місцерозташування складських центрів є метод центру тяжіння, що полягає в мінімізації відстані до існуючих об’єктів. Суть методу полягає в наступному. На карту місцевості, де ми збираємось визначити оптимальне місце для розміщення розподільчого центру, накладаємо сітку системи координат. А далі математичними розрахунками знаходимо координати місця, де відповідно до критеріїю «мінімальності відстаней» можна «ставити» РЦ.

Методи, що аналогічні даному, дають лише приблизні координати складських центрів. Тому необхідно вносити коригування, прийнявши до уваги інші фактори, що впливають на бізнес: податки, рівень заробітної плати, розмір знижок, вартість транспортування, якість транспортних засобів, можливість зменшення тарифів щодо транспортування тощо.

Приміщення на складах поділять на:

1. Приміщення основного виробничого призначення – призначені для виконання основних технологічних операцій, у тому числі для зберігання товарів, експедиції та переробки.

2. Допоміжні приміщення – призначені для зберігання тари, розміщення інженерних пристроїв та комунікацій, а також різних служб та інших цілей.

Планування складських приміщень повинна забезпечувати можливість застосування ефективних способів розміщення й укладання одиниць зберігання, використання складського обладнання та умови для повного збереження товару. Такий принцип внутрішнього планування зон складу дозволяє підтримувати потоковість та безперебійність складського технологічного процесу.

Запитання до аудиторії: Які, на Вашу думку, приміщення потрібні в складському Розподільчому Центрі?

При складанні проекту складського комплексу корисно знати функції, які несуть різні зони, вміти оптимізувати їх параметри та місце розташування, визначати ефективність роботи.

Умовно площі складського комплексу можна поділити на частини:

1. Площі, що безпосередньо використовуються для зберігання товару.

2. Площі, які не використовуються для зберігання товару.

При плануванні складського комплексу рекомендується притримуватись співвідношення цих площ у відповідності 2:1, не менше.

Ефективність використання складських площ багато в чому залежить від висоти складування, яка має враховувати розміри транспортних одиниць та максимально наближатися до технологічної висоти складу.

В доповнення до площ, що необхідні для проходження через склад товарів, потрібно врахувати низку додаткових потреб в площах:

1. Місце стоянки транспотних засобів, котрі очікують своєї „обробки”.

2. Місце для паркування автомобілів працівників складу.

3. Площі для прийняття та обробки кожного виду транспорту.

4. Складські площі для тимчасового зберігання вхідних та вихідних товарів.

5. Приміщення для офісів з можливістю підключення комп’ютерів.

6. Санвузли (туалет і душова) для працівників складу.

7. Кімната для прийому їжі.

8. Площі для зберігання піддонів.

9. Площі для ремонту піддонів.

10. Площі для зберігання дефектних товарів.

11. Площі для зберігання відходів.

12. Площі для технічного обслуговування та зберігання обладнання тощо.

Вихідними даними для визначення площі складського комплексу є номенклатура, властивості та кількість матеріальних цінностей, які необхідно зберігати. Розрахунок площі складу включає наступні процедури:

1. Визначення корисної площі – площі, на якій безпосередньо будуть зберігатися вантажі.

2. Оперативної площі – площі до якої відносять приймально-сортувальні, відпускні, вагові площадки, проходи, проїзди тощо.

3. Конструктивної площі – площі на якій розташовуються перегородки, колони, сходові клітки тощо.

Розрахунок площі складських приміщень може проводитись наступними методами:

1. Метод навантажень.

2. Точний метод.

Метод навантажень застосовується для визначення площі універсальних складів або на першій стадії проектування складського комплексу та його приміщень. Розрахунок площі складського приміщення за методом навантажень визначається за допомогою наступної формули:

Нмакс * Кнерів

Пзаг = -----------------------------------------------

НВср * Квик

, де Пзаг – загальна площа складу

Нмакс – максимальна норма зберігання певного товару на складі

Кнерів – коефіцієнт нерівномірності надходження товарів на склад

НВср – середнє розрахункове навантаження на 1 м площі складу

Квик – коефіцієнт використання площі складу

Коефіцієнт нерівномірності надходження товару на склад визначається при допомозі формули:

ОТмакс

Кнерів = --------------------------------

ОТср

, де ОТмакс – максимальний добовий обсяг товару, що надходить на склад

ОТср – середньодобовий обсяг товару, що надходить на склад

Максимальна норма зберігання вантажу на складі вихначається при допомозі формули:

ОТрік

Нмакс = ∑ --------------------------- * Нмакс/доба

360

, де ОТрік – річний обсяг надходження на склад певного товару

Нмакс/доба – максимальна норма запасу певного товару на добу

N – кількість SKU, що надходять на склад і по яких йде сумування

Точний метод використовується при детальному проектуванні складських приміщень. Розрахунок точним методом потребує детальних характеристик товарів, що будуть зберігатися на складі.

Розрахунок площі складу у відповідності з точним методом здійснюється у наступній послідовності:

1. За каталогом на основі врахування характеристик товарів вибирається складське обладнання.

2. Визначається потреба щодо кількості такого обладнання.

3. Визначається корисна площа складського комплексу, виходячи з площі, що займає обладнання.

4. Розраховується оперативна та конструктивні площі.

На планування та структуру приміщень складського комплексу істотно впливає сам зміст технологічного процесу.

Для виконання технологічних операцій з приймання, зберігання та відправки товару на складах виділяють наступні основні зони:

1. Зона розвантаження транспортних засобів.

2. Зона приймання товару за кількістю та якістю.

3. Зона документального оформлення.товару, що приймається.

4. Зона основного зберігання товару.

5. Зона комплектування товару у відповідності із замовленнями.

6. Зона підготовки товару до фізичного відвантаження.

7. Зона документального оформлення.товару, що відвантажується.

8. Зона завантаження транспортних засобів

Слід зазначити, що всі вищеперелічені операційні зони складу повинні бути пов’язані між собою проходами та проїздами.

Загальна площа складського комплексу визначається за формулою:

Пзаг = Пдоп + Прозв + Пдокрозв + Пкорисн + Пкомпл + Пвідв + Пдоквідв + +Пзавант

, де Пдоп – допоміжна площа, що відводиться для проходів та проїздів

Прозв – площа складу, що відведена для розвантаження транспортних засобів

Пдокрозв – площа складу, що відводиться для робочих місць (комп’ютери) працівників складу

Пкорисн – корисна площа, що безпосередньо відведена для зберігання товару

Пкомпл – площа складу, що відведена для комплектування замовлень

Пвідв – площа складу, що відведена для підготовки товару для візичного відвантаження

Пдоквідв – площа для робочих місць працівників складу щодо документального оформлення відвантаження товару

Пзавант – площа для завантаження товару в транспортні засоби.

Слід зазначити, що для розрахунку корисної площі, що буде відведена під основне зберігання товару можна використати наступну формулу:

Трічн * Дзабезп * Кнерівн

Пкорисн = ----------------------------------------------------------------------

Дроб * Воб * Кввос * Вуклад

, де Трічн – прогноз річного товарообігу

Дзабезп – прогноз величини запасів товару (забезпеченість)

Кнерівн – коефіцієнт нерівномірності завантаження складу (зазвичай його беруть від 1,1 до 1,5)

Дроб – кількість робочих днів на рік (зазвичай 254)

Воб – приблизна вартість обєму (1м3) упаковоного товару

Кввос – коефіцієнт використання вантажного обсягу складу, що характеризує щільність та висоту укладання товару (практика показує, якщо: товар на піддонах Кввос = 0,64, якщо товар без піддонів Кввос = 0,67)

Вуклад – висота укладання товару

В загальному випадку, коефіцієнт використання вантажного обсягу складу можна порахувати при допомозі формули:

Тупак

Кввос = -------------------------------

Поблад

, де Тупак – обсяг товару в упаковках, який може бути укладений на даному обладнанні по всій його висоті

Поблад – площа, яку займає проекція зовнішніх контурів несучого обладнання на горизонтальну площину

Необхідну довжину фронту вантажно-розвантажувальних робіт (довжина автомобільної чи залізничної рамп) розраховують при допомозі наступної формули:

Дфронт = ТРк * ДВтр + (ТРк – 1) * ІНТ

, де ТРк – кількість транспортних засобів, що одночасно подаються до складу

ДВтр – довжина транспортної одиниці

ІНТ – інтервал між транспортними засобами

Площа зони розвантаження товарів визначається за формулою:

Трічн * Кнерівн * ЧТрозв * Дрозв

Прозв = ---------------------------------------------------------------------

365 * Кнвнт *100 + Псорт

, де Тріч – річне надходження товару

ЧТрозв – частка товару, що проходить через ділянку зони розвантаження

Дрозв – кількість днів перебування товару в зоні розвантаження

Кнвнт – коефіцієнт розрахункового навантаження на 1м2 площі (для розрахунків приймають: 0,25)

Псорт – площа, що необхідна для зважування, сортування тощо.

Площа зони комплектування замолень визначається за формулою:

Трічн * Кнерівн * ЧТкомпл * Дкомпл

Пкомпл = -------------------------------------------------------------------------------

Дроб * Кнвнт * 100

, де ЧТкомпл – частка товару, що підлягає комплектуванню на складі

Дкомпл – кількість днів перебування товару в зоні комплектування

Площа зони завантаження товарів визначається за формулою:

Трічн * Кнерівн * ЧТзаввнт * Дзавант

Прозв = ---------------------------------------------------------------------

365 * Кнвнт *100 + Псорт

, де ЧТзавант – частка товару, що проходить через ділянку зони завантаження

Дзавант – кількість днів перебування товару в зоні завантаження

Розміри проходів та проїздів в складських приміщеннях визначають залежно від габаритів товару, що зберігається та габаритів підйомно-транспортних засобів. В абсолютних величинах ширина головних проїздів (проходів) приймається від 3,5 м до 4,0 м, а ширина бокових проїздів (проходів) від 1,5 м до 2,0 м. Висота складських приміщень від рівня підлоги до затяжки ферм або крокв становить від 3,5 м до 5,5 м.

Запитання до аудиторії: Чому, на Вашу думку, є власне такі норми?

Площі документального розвантаженн та документального відвантаження розраховуються із кількості працюючих на цих ділянках. Нормативи є наступні:

1. Якщо в приміщенні немає комп’ютерної техніки, то по 4 м2 на одного працівника.

2. Якщо в приміщенні є комп’ютерна техніка, то по 6 м2 на одне робоче місце.

Для визначення ефективності використання складських площ використовують коефіцієнт корисно використовуваної площі, що визначається при допомозі формули:

Пкорисн

Ккп = -----------------------------

Пзаг

На практиці вирішуються більш глобальні питання, наприклад, питання щодо вибору між власним чи орендованим новим розподільчим центром, котрий був би спроможним забезпечувати задоволення потреб споживачів при мінімальних транспортних затратах щодо співпраці цього розподільчого центру з постачальниками та споживачами (тобто здійснити розрахунок його місцезнаходження).

Для виконання першої частини поставленого завдання щодо вибору між власним чи орендованим приміщенням, нам потрібно порівняти затрати щодо зберігання товарів у власному складському приміщенні та в орендованому. Слід зазаначити, що затрати щодо зберігання товару у (в):

1. Власному складському приміщенні визначається за формулою:

Звс = ЗЗвс + ПЗвс

, де ЗЗвс – змінні затрати власного складу

ПЗвс – постійні затрати власного складу

2. Орендованому складському приміщенні визначається за формулою:

Зос = ДВос * Дроб * Пос

, де ДВос – добова вартість використання одиниці площі орендованого складу

Дроб – кількість робочих днів, протягом яких склад використовується

Пос – орієнтовна площа орендованого складу

Слід зазначити, що змінні затрати для власного складського приміщення прив’язують до величини товорооборобу та визначаєть при допомозі формули:

ЗЗвс = ПВто * Трічн

, де ПВто – питома вартість товаропереробки на власному складі

Трічн – орієнтовне (прогнозне) значення товарообороту складу

Отже, виходячи із вищевикладеного, нам потрібно занати:

• Для власного складу:

  • По-перше, величину постійних затрат власного складу.

  • По-друге, питому вартість товаропереробки на власному складі.

  • По-третє, орієнтовне (прогнозне) значення товарообороту складу після введення в експлуатацію.

• Для орендованого складу:

  • По-перше, орієнтовну площу орендованого складського приміщення розподільчого центру.

  • По-друге, кількість робочих днів, протягом яких це складське приміщення буде використовуватись.

  • По-третє, добова вартість використання одиниці орендованої вантажної площі.

Як бачимо, із вище переліченого можна було б математичними підрахунками порівняти ці затрати, але для орендованого складського приміщення ми не знаємо, яку ж площу нам портібно.

Слід зазаначити, що потрібну площу орендованого складського приміщення можна знайти при допомозі наступної формули:

Трічн

Пос = Дзабезп * ----------- * НВср

Дроб

, де Дзабезп – кількість днів забезпеченості – дні протягом яких можна торгувати товаром, що є на орендованому складі.

НВср – навантаження на 1кв.м площі при зберігання товару в орендованому складському приміщенні.

4.5 Управління залишками (запасами).

Залишки (запаси) – це певна кількість матеріалу чи товару, яка використовується підприємством для задоволення попиту споживачів. Спеціалісти з логістики за даними щодо потреби споживачів (вид товару, розмір його партії, періодичності поставок, бажаного часу поставки тощо) розробляють оптимальний графік розподілу та доставки товару, схему його проміжного зберігання.

У логістиці досягається оптимального співвідношення в задовленні суперечливих вимог окремих підрозділів підприємства (відділу маркетингу, відділу продаж, виробництва, складу, доставки тощо).

Наприклад, принципи принципи відділу продаж передбачають високу ритмічність, надійність та регулярність постачання мінімально необхідної кількості товару в розрізі SKU кожному із споживачів.

Оперативно-виробниче планування грунтується на принципі зниження затрат при збільшення розмірів партій товарів, що виготовляються, зменшенні кількості переналаштувань у тезнологічному процесі.

Управління таранспортом вимагає якомога більшого обсягу разових поставок товару, що неминуче тягне за собою зниження ритмічності постачань, збільшення складських запасів і в постачальників, і в їх споживачів.

Мінімізація витрат на складування товару пов’язана із зменшенням запасів (водночас знижується ступінь надійності функціонування усієї мережі збуту підприємства, виникають великі втрати, погіршуються конкурентні позиції підприєммтва).

В логістиці товари розглядаються в наступних станах:

• Стаціонарний стан – на складі, в резерві або іншому місці зберігання;

• Рухомий стан – переміщення з одного місця в інше при допомозі транспорту.

Останнім часом ососбливу увагу приділяють створенню практичних прийомів, котрі зменшують або ліквідовують залишки, в більшості випадків шляхом зменшення або ліквідації невизначеностей, котрі роблять їх необхідними.

Запитання до аудиторії: Чому, на Вашу думку, приділяється така особлива увага?

Покращення комунікацій та координації діяльності всіх підрозділів підприємства, а також координація діяльності підприємства з її постачальниками та споживачами може значно знизити невизначеність. Характерні заходи включають наступне:

1. Покращення точності прогнозів шляхом розробки більш вдосконалених моделей для прогнозування і шляхом покращення комунікацій між менеджерами ланцюга постачань та персоналом відділу маркетингу та відділу продаж.

2. Обмін інформацією про ланцюг постачань з продавцями, третіми особами, що забезпечують транспортні послуги, та іншими постачальниками;

3. Об’єднання багатьох місць зберігання товару та зменшення різновиду товару;

4. Відкладання виробництва товару по індивідуальному замовленню на нижчі ланки ланцюга постачань.

Протягом останнього часу логістичне мислення з приводу переміщення товару зазнало важливих змін, і логістика звернулась до неперервних потоків: рух комплектуючих або товарів описують як неперервне переміщення через систему каналів (труб різних діаметрів) із змінною швидкістю, що дозволяє пристосуватися до коливання попиту.

Слід зазначити, що коливання попиту – це реальність, до якої більшість підприємств повинні пристосуватись в процесі управління своєю логістикою. Добре сплановані та виконувані процеси логістики можуть зменшити, але не ліквідувати повністю невизначеності часу на виконання нового замовлення. Аналогічні невизначеності, пов’язані з якістю продукції, комплектацією замовлень, пошкодженням товару тощо, можуть бути в значній мірі зменшені ефективним управлінням.

Логістичні канали створюються таким чином, щоб товари могли безперешкодно переходити від виробника до кінцевого споживача. Проте, в де-яких випадках необхідно створити умови для їх руху, хоча й значно меншого, в протилежному напрямку.

Запитання для аудиторії: Якщо покупець не задоволений купівлею бракованого товару, то:

• Чи в праві магазин не прийняти (прийняти) його?

• Чи може роздрібна торгова точка повернути цей товар гуртовій торговій точці?

• Чи може гуртова торгова точка повернути цей товар виробнику?

• Хто несе відповідальність за виправлення браку?

• Якщо дефект не вартий того, щоб товар повертали, то який і де потрібен контроль, щоб уникнути необгрунтованих скарг?

Система складування передбачає оптимальне розміщення товару на складі та раціональне управління його залишками. У процесі розробки системи складування необхідно враховувати всі взаємозв’язки та взаємозалежності між зовнішніми (вхідні та вихідні) та внутрішніми (суто складськими) матеріальними потоками.

Управління залишками – головний елемент логістики, який повинен бути об’єднаний в єдину систему для досягнення певного рівня в обслуговуванні споживачів. Цей процес полягає у вирішенні наступних задач:

1. Визначення розміру необхідних залишків, тобто норми залишків (оптимізація залишків).

2. Створення системи контролю за фактичним розміром залишків та своєчасним його поповненням у відповідності до потреб.

Усвідомлюючи рівень капіталовкладень, що представлені в логістиці, важливо, щоб управління залишками товарів в процесі руху як по «безстиковій трубі» здійснювалась раціонально та ефективно. Маючи точну інформацію про асортимент, кількість та місцезнаходження залишків товарів, можна здійснювати прямі поставки.

За для розрахунку залишків товару використовують наступні методи:

1. Еврістичні методи – використовують досвід та статистику попередніх періодів.

2. Методи експертних оцінок – використовують спеціальний алгоритм аналізу суб’єктивних оцінок спеціалістів.

3. Метод техніко-економічних розрахунків – передбачає розділення сукупного запасу в залежності від цільового призначення на окремі групи.

4. Економіко-математичні методи:

   1. Метод екстраполяції – метод згладжування, який дозволяє перенести темпи, що склались в утворенні запасв в минулому та на майбутнє.

Ціль управління товарними залишками в ситемі логістики – мінімізація затрат, пов’язаних із надлишковою чи недостатньою кількістю товарних залишків. Надлишок тягне за собою додаткових витрат на підтримку їх в системі, недостача тягне за собою втрату продажу та втрату споживача.

Проблеми управління залишками характеризуються затратами на зберігання, вартістю дефіциту, затримками, пов’язаними з поповненням та ймовірністю розподілом попиту на кожну одиницю підтримки запасів.

Визначити рівень товарних залишків необхідно для мінімізації загальних затрат підприємства щодо їх зберігання, які поділяють на затрати на підтримку рівня товарних залишків та втрати, пов’язані з відсутністю залишків.

Якщо великі запаси товару – це проблема, то її вирішення не викликає труднощів – варто зберігати менше товару. Проте, занижений запас може принести більше шкоди, а ніж його надмірна кількість. Слід зазначити, що втрати від дефіциту важко вирахувати, але вони існують і з ними варто рахуватись. Втрати від дефіциту оцінюють через реакцію споживача на відсутність товару в продавця, коли покупець хоче придбати товар.

Запитання до аудиторії: Які, на Вашу думку, можливі реакції покупця на відсутність товару?

Розглянемо можливі реакції споживачів на відсутність товару:

• споживач А – замовляє на потрібний товар та очікує його;

• споживач Б – прийде за товаром наступного разу;

• споживач В – просить зателефонувати йому, коли товар з’явиться;

• споживач Г – купує дорожчий товар-замінник;

• споживач Д – купує дешевший товар-замінник;

• споживач Е – покидає торговельну точку та йде до конкурента.

Проаналізуємо ситуації.

У випадках А і Б продаж товару відкладено, а тому втрати прибутку немає (бо не було витрат на закупівлю).

Випадок В – невизначена ситуація (чи вернеться покупець, чи ні).

Випадок Г – сприятливий для продавця, бо купується та сама якість (на думку самого споживача) за більшу ціну.

Проте, випадок Д аж ніяк не сприятливий для продавця. Якщо споживач „відкриє” для себе, що можна купити „ту саму якість”, але за нижчу ціну, то тут продавець програє.

Важче за все оцінити ситеацію зі споживачем Е. Тут невідомо: чи втрачений споживач чи це лише відтерміновано продаж? Якщо споживач втрачений для даного товару, то „яку кругленьку суму” потрібно закласти в бюджет для залучення нового споживача.

Тому сучасна політика управління тованими залишками побудована на тому, що споживачі завжди надають переваг мати найменшеможливі залишки, надіючись на їх швидке та своєчасне поповнення. А це виходить лише з надійними партнерами.

Товарні запаси слугують для того, щоб послабити безпосередню залежність в ланцюгу: постачальник – виробник – споживач та забезпечити безперервність відтворювального процесу.

У системі логістики запаси класифікують на:

1. Виробничі, що ув’язують неперервність споживання ресурсів з дискретністю їх надходження від постачальників:

   1. Запаси, необхідні безпосередньо на виробництві.

   2. Транспортні запаси, що створюються при транспортуванні товарів.

2. Товарні, що ув’язують інтервали надходження товару від постачальників з інтервалами відпускання її споживачам:

   1. Гуртова торгівля – максимізація асортименту (кількості SKU) та максимізація кількості в розрізі SKU

   2. Роздрібна торгівля – максимізація асортименту (кількості SKU) та мінімізація кількості в розрізі SKU.

3. Державні резерви, що формуються для гарантованого забезпечення протягом певного періоду часу необхідного рівня споживання населенням основних видів споживчих товарів в непередбачуваних випадках (форс-мажор).

Запитання до аудиторії: Для чого, на Вашу думку, підприємствам потрібні товарні запаси?

Підприємство потребує товарні запаси сировини, запасних частин, незавершеного виробництва або готової продукції по багатьох причинах, наприклад:

• По-перше, щоб створити резерв на випадок коливання попиту та пропозиції.

• По-друге, щоб отримати перевагу малих затрат на придбання та перевезення, пов’язаних з великими об’ємами.

• По-третє, щоб отримати перевагу економії за рахунок масштабів виробництва, пов’язаної з виробництвом продукції партіями.

• По-четверте, для створення резервів для сезонних попитів або стимулюючих продаж.

• По-п’яте, для тимчасового зберігання виробів, що переміщаються з одного місця знаходження в інше.

• По-шосте, для використання в своїх інтересах сприятливих спекулятивних можливостей для купівлі та продажу предметів споживання та інших виробів.

• По-сьоме, для забезпечення географічної спеціалізації окремих господарських одиниць..

• По-восьме, для страхування комерційної діяльності підприємства від невизначеностей.

На підприємствах розрізняють наступні рівні виробничих запасів:

1. Запаси готової продукції – дозволяють відділу продаж забезпечувати більш короткі терміни поставок, ніж повний цикл постачання та виготовлення. Вони вирівнюютьнерегулярності або зупинки виробництва, дозволяють уникнути або відтермінувати наслідки зупинки виробничих потужностей через ремонт, простої, страйки тощо. Крім того, вони є регулятором виробництва у випадку сезонних коливань попиту, що дає можливість працювати на постійному рівні продуктивності.

2. Запаси незавершеного виробництва (напівфабрикати) – формуються на різних стадіях виробництва таким чином, що зупинка процесу на будь-якій стадії не призводить до раптової зупинки всіх наступних операцій виробничого процесу.

3. Запаси купованих товарних ресурсів – виробничі запаси, що дозволяють шляхом зниження періодичності замовлень користуватись торговельними знижками для отримання великих партій ресурсів та спекулювати на коливаннях цін. Вони забезпечують захист проти збоїв у постачальників, зокрема при закупівлі у монопалістів.

Класифікація за виконуваною функцією залишків дозволяє розділити виробничі та товарні запаси на наступні групи:

1. Поточні запаси – забезпечують безперервність постачання необхідними товарними ресурсами виробничого процесу між їх двома черговими поставками, а також забезпечити торгівлю та споживачів товарами між двома черговими відправками товарів.

2. Підготовчі (буферні) запаси – виділяються з виробничих запасів при необхідності їх додаткової підготовки перед використанням у виробництві.

3. Страхові (гарантійні) запаси – призначені для безперервного постачання споживачів у випадку непередбачуваних обставин: відхилення в періодичності та величині партій поставок від запланованих. Зміни інтенсивності споживання. Затримки поставок тощо.

4. Сезонні запаси – утворюються при сезонному характері виробництва продукції, її споживання або транспортування.

5. Перехідні запаси – залишки матеріальних ресурсів на кінець звітного періоду.

6. Запаси в дорозі – запаси, які вже відправлені або очікують транспортування.

Важливим аспектом діяльності логістичної системи є підтримка розмірів товарних залишків на такому рівні, щоб забезпечити безперебійне постачання всіх підрозділів необхідними товарними ресурсами за умови дотримання вимог економічності всього процесу переміщення матеріального потоку. Рішення цього завдання досягається при допомозі формування системи управління залишками – сукупності правил та показників, які визначають момент часу та обсягу закупівлі товару для поповнення залишків.

Надлишкові товарні запаси часто розглядають як «марнотратство». Підприємства можуть зменшити затрти на зберігання, встановивши дуже низький рівень запасів. Проте, знадто низький рівень запасів та їх часта відсутність також можуть дорого обійтись підприємству. В ситуації, коли з’являється покупець товару, а товар відсутній на складі, говорять про дефіцит залишків, який части приводить до втрати покупця. Дефіцит виникає із-за недостатніх залишків, так і із-за ненадійного джерела постачання.

4.6 Моделі управління залишками (запасами)

Простою із моделей управління залишками є модель визначення економічно вигідного розміру замовлення (EOQ – Economic Order Quantity). Ця модель відноситься до управління залишками товару одного виду. Вона притримується наступних припущень:

• По-перше, попит точно відомий і постійно рівний сумі D одиниць в рік.

• По-друге, кожен раз, коли робиться поповнення замовлення будь-якого розміру, наприклад q, виникають фіксовані затрати на замовлення та організацію.

• По-третє, кожне замовлення доставляється терміново, тому час виконання замовлення рівний нулю.

• По-черверте, дефіцити не допускаються.

• По-п’яте, вартість зберігання одиниці запасу в рік складає h грошових одиниць.

Математично економічний розмір замовлення визначається за формулою:

Sqrt(2 * (річна потреба в товарі) * (затрати на розміщення одного замовлення))

EOQ = -------------------------------------------------------------------------------------------------------

sqrt (річні затрати на зберігання одиниці товару)

В логістиці застосовують наступні основні моделі управління залишками:

1. Модель управління залишками на основі фіксованого розміру замовлення (FOQ – Fixed Order Quantity).

2. Модель управління залишками на сонові фіксованого періоду замовлення (FOP – Fixed Order Period).

3. Модель управління залишками з встановленою періодичністю поповнення товарних залишків до встановленого рівня.

4. Модель управління залишками під назвою «мінімум – максимум».

Слід зазначити, що в FOP-моделі замовлення розміщують через певний проміжок часу. В цій системі незмінним є період замовлення (наприклад, при подекадній поставці замовлення подається 1-го, 11-го та 21-го числа кожного місяця), але змінюється величина самого замовлення. Систему з фіксованю періодичністю замовлення використовують в наступних випадках:

• По-перше, коли підприємство не може автоматично підтримувати встановлені рівні запасів.

• По-друге, коли постачальники пропонують підприємству значні знижки, якщо воно буде подавати замовлення через певний проміжок часу.

• По-третє, коли підприємство закупляє товар на умовах FOB (умови Інкотермс) і здійснює транспортування при допомозі власних вантажних автомобілів.

Слід зазначити, що умови Інкотерс (Incoterms) – це міжнародні правила, що визнаються урядовими органами, юридичними та фізичними особами у всьомі світі, як пояснення найбільш застованих в міжнародній торгівлі термінів.

Група E Відвантаження	EXW	Будь-який транспорт	EX Works ( ... named place) Товар зі складу продавця ( ...назва місця)
Група F Основне перевезення не оплачено продавцем	FCA	морські та внутрішні водні перевезення	Free Carrier (...named place) Товар доставляється пеервізнику замовлника (...назва місця)
	FAS	морські та внутрішні водні перевезення	Free Alongside Ship (... named port of shipment) Товар доставляється до борта корабля замовлника (... назва порта відвантаження)
	FOB	морські та внутрішні водні перевезення	Free On Board (... named port of shipment) Товар завантажується на корабель замовника (... назва порта відвантаження)
Група C Основне перевезення оплачене продавцем	CFR	Будь-який транспорт	Cost and Freight (... named port of destination) Товар доставляється до порта замовника без розвантаження (... назва порта призначення)
	CIF	Будь-який транспорт	Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) Товар страхується та доставляється в порт замовника без розвантаження (...назва порта призначення)
	CIP	Будь-який транспорт	Carriage and Insurance Paid Тo (... named place of destination) Товар страхується і доставляється перевізнику замовника у вказане місце призначення (...назва місця призначення)
	CPT	Будь-який транспорт	Carriage Paid To (... named place of destination) Товар доставляється перевізнику замовникау вказане місце призначення (...назва місця призначення)
Група D Доставка	DAT	Будь-який транспорт	Delivered At Terminal (... named terminal of destination) Товар доставляється до терміналу без розмитнення (... назва терминалу)
	DAF	Будь-який транспорт	Delivered At Frontier (... named frontier of destination) Товар доставляється до кордону без розмитнення (… назва кордону)
	DAP	Будь-який транспорт	Delivered At Piont (... named point of destination) Товар доставляється до пункту без розмитнення (... назва пункту)
	DES	морські та внутрішні водні перевезення	Delivered Ex Ship (... named port of destination ) Товар доставляється кораблем без розмитнення (… назва порта призначення)
	DEQ	морські та внутрішні водні перевезення	Delivered Ex Quay (... named port of destination ) Товар доставляється кораблем та розвантажується без розмитнення (… назва порта призначення)
	DDU	Будь-який транспорт	Delivered Duty Unpaid ( ... named place) Товар доставляється замовнику, який і сплачує митні збори (… назва місця призначення)
	DDP	Будь-який транспорт	Delivered Duty Paid (... named place of destination) Товар доставляється безпосередньо замовнику з оплатою митних зборів та ризиків (... назва місця призначення)

Степінь використання системи з фіксованою періодичністю замовлення пов’язана також з необхідним рівнем резервного запасу.

В моделі із заданою періодичністю поповнення залишків до встановленого рівня (п.3) вхідним параментром є період часу між замовленнями. Ця система зорієнтована на роботу за умови значних коливань споживання. Щоб запобігти завищенню обсягів залишків або їх дефіциту, замовлення подаються не лише у встановлені моменти часу, але й за умови досягнення залишками граничного рівня.

Слід зазанчити, що дана система містить елемент FOQ-системи (відслідковування граничного рівня залишків, тобто точки замовлення) та елемент FOP-системи (встановлену періодичність замовлення). Таким чином рівень товарних залишків регулюється як зверху, так і з низу. У тому випадку, коли розмір залишків знижується до мінімального рівня раніше настання терміну подачі чергового замовлення, робиться позачергове замовлення. В інший час система функціонує як система з фіксованою періодичністю замовлення.

Модель «мінімум – максимум» (п.4) зорієнтована на ситуацію, коли витрати на облік залишків і витрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівняними з втратами від дефіциту залишків. Тому в даній системі замовлення роблять не через задані інтервали часу, а лише за умови, що залишки на складі в цей момент виявились рівними або меншими встановленого мінімального рівня. У випадку видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило залишки до максимального рівня. Таким чином, дана система працює лише з двома рівнями залишків – мінімальними та максимальними, чим і зумовлена її назва.

Слід зазначити, що протягом останнього часу взаємозв’язок: постачальник - виробник – дистрибутор – покупець закріпились настільки, що постачальник контролює виробничий процес у виробника; виробник контролює рух залишків в мережі розподілу роздрібного торговця, виходячи з і щоденних даних про попит на різні товари, а також виходячи з інформації про вантажі в дорозі. Виробник складає замовлення, необхідні для задововлення потреб торговців та використовує графіки поповнення залишків в центрах розподілу для складання власних планів виробництва товару.

Запитання до аудиторії: Як ефективно управляти товарними залишками?

Які Вам потрібні для цього дані?

Як ці дані пов’язати між собою?

Що це будуть 2-3 показники, за допомогою яких Ви будете контролювати весь процес управління залишками на складах?

Щоб ефективно управляти товарними запасами потрібно володіти даними про наявний стан товарних запасів та їх місцерозташування. Таку інформацію може дати електронний вигляд «портрету складу готової продукції (СГП)».

Узагальнення принципів та методів управління товарними залишками досить важка задача. Кожен товар має свої характеристики та умови реалізації товару, взаємовідносини в ланцюгу постачань часто змінюються, в різних точках ланцюга постачань і на різних рівнях управління по-різному ведеться облік товарних залишків.

Багато підприємств зберігають сотні та тисячі SKU товару і для них важко встановити відносну важливість кожного товару. Для встановлення важливості товару на практиці застосовують правило Парето: «80 / 20». Для організації більш ефективного управління залишками товару часто застосвують так званий АВС-аналіз, використання якого дозволяє ефективно розташувати товар на складі. Група А – товари ходові, що швидко продаються, група В – товари, які повільніше продаються, група С – неходові товари, котрі довго можуть знаходитись на складі.

АВС-аналіз – метод, при допомозі якого визначають ступінь розподілу конкретної характеристики між окремими елементами якої-небудь множини. У його основу покладено припущення, що відносно невелика кількість видів товарів, які повинні неодноразово закуповуватись, складає велику частину загальної вантаості товарів, що закуповуються. В основі методу АВС-аналізу лежить так зване правило Паретто. Найбільш розповсюдженою є наступна класифікація груп АВС-аналізу:

• Група А: найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких припадає приблизно 75-80% загальної вартості запасів, але вони складають лише 10-20% загальної кількості товарів, які знаходяться на зберіганні (коефіцієнт V > 3.0).

• Група В: середні за вартістю товари, частка яких в загальній сумі запасів складає приблизно 10-15%, але у кількісному відношенні ці запаси складають 30-40%: товару, що зберігається (коефіцієнт 0.7 <= V <= 3.0).

• Група С: найдешевші за вартістю товари, частка яких складає лише 5-10% від загальної ванртості товарів, які зберігаються, але вони становлять 40-50% від загального обсягу зберігання (коефіцієнт V < 0.7).

Принцип диференціації асортименту в процесі XYZ-аналізу полягає в тому, що асортимент товару поділяють на 3 (три) групи залежно від рівномірності попиту та точності прогнозування:

• Група X: товари, попит на який рівномірний, або може незначно коливатися. Обсяг реалізації товарів цієї групи добре передбачається (оцінка 9-10 балів за 10-ти бальною системою).

• Група Y: товари, які споживаються в обсягах, що суттєво коливається (наприклад, товари з яскраво вираженим сезонним коливанням). Можливості прогнозування попиту на товари цієї групи – середні (оцінка 4-8 балів за 10-ти бальною системою).

• Група Z: товари, попит на які виникає лише епізодично, будь-які тенденції відсутні. Прогнозувати обсяг реалізації цих товарів досить складно (оцінка 1-3 бали за 10-ти бальною системою).

Тема 5: Характеристика та особливості логістики закупівлі

5.1 Сутність логістики закупівлі

Закупівля – це відповідальна організаційна функція закупівлі упаковок, матеріалів або товарів для: виробництва інших товарів, перепродажу чи повернення на переробку (рециклінг).

Логістика закупівлі – комплексне планування, управління та фізичне опрацювання потоку матеріалів, сировини, покупних частин та відповідного інформаційного потоку в процесі їх переміщення від постачальників у сферу початкового виробничого складування з метою оптимізації витратних і часових характеристик процесів.

Логістика закупівлі охоплює функціональну галузь товарного постачання підприємства і включає в себе зовнушнє транспортування товарів, їх складування на підприємстві та відповідне переміщення до місця виробничого складування в процесі виготовлення.

Запитання до аудиторії: Пригадайте основну ціль логістики закупівлі та функціональні завдання, котрі стоять перед нею.

Пригадаємо, що рух матеріалів може бути вхідним, внутрішнім та вихідним. Всі вхідні потоки з точки зору логістики закупівлі поділяємо на:

1. Вхідні товари, котрі використовуються для виробництва іншого товару;

2. Вхідні товари, придбані для перепродажу;

3. Вхідні товари, що повертаються на переробку (тобто приймають участь в процесі рециклінгу).

Закупівля – це відповідальна організаційна функція підприємств щодо придбання товарів для перепродажу. Слід зазанчити, що біля 25 років назад закупівельна логістика стала привертати до себе увагу підприємств з наступних причин:

• По-перше, підвищення цін на паливо заставило постачальників більш жорстко контроювати затрати на транспортування. Наслідком цього стало більш ефективне використанні транспорту. Зокрема, підприємства розпочали застосовувати оптимальні способи збаласованої достаки вхідних та вихідних вантажів.

• По-друге, після зняття обмежень на транспортування багато підприємств отримали можливість використати свій незавантажений на зворотному шляху транспортний засіб для інших перевезень.

• По-третє, розробка нових наукових методів управління привела до посилення впливу вхідних потоків на прибутковість і підприємства почали більше уваги приділяти управлінню залишками товарів, призначених в першу чергу для збирального виробництва на конвеєрі.

• По-четверте, все це підігрівалось дуже високими процентними ставками, завдяки чому зросла вартість перевезень тощо.

Майже у всіх ситуаціях, що пов’язані із закупівлею, придбані товари необхідно фізично перемістити туди, де в них є потреба. Якщо є потреба досягти більш ефективної роботи в сфері логістики, що пов’язана з вхідними потоками підприємства, варто виконати наступні кроки, що узгоджуються із завданнями закупівлі:

1. Поаналізувати вартість транспортування вхідних вантажів. Для цього достатньо переглянути оплачені рахунки за перевезення. По товарам, котрі закупляються з доставкою, необхідно порахувати, скільки вартувала б боставка, якщо б за неї платили окремо.

2. Спонукати співробітників, хто причасний до закупівлі, оперувати категоріями логістики. Перш, за все вони повинні оцінити вартість зберігання запасу товару та вигоди своєчасної доставки. Крім того, закупівельники повинні добиватися того, щоб постачальники відокремлювали затрати на транспортування від інших затрат.

3. Визначити найбільш сприятливі терміни закупівлі, прийнявши до уваги можливі ризики і те, що «час - це гроші». Більшість великих підприємств страхуються від всіх можливих ризиків, і тому можна брати на себе ризик відповідальності за вхідні потоки.

4. Вияснити, які знижки на вантаж пропонують постачальники.

5. Встановити правила проходження вхідних потоків та штрафування постачальників, котрі їх не виконують.

6. Об’єднати свої зусилля з постачальниками на основі взаємної вигоди (наприклад, застосовувати штрих-коди для товарів).

7. Визначити, чи вигідно використати одне транспортне агенство, що відповідає за всі вхідні потоки підприємства або надати перевагу кільком перевізникам.

8. Створити систему контрою вхідних потоків, яка зазвичай є складовою частиною комп’ютеризованою системою замовлень підприємства тощо.

Головну роль в управлінні затратами щодо закупівлі відіграють постачальники. Тому обидві сторони повинні разом працювати над пошуком розумних шляхів зменшення затрат в наступних напрямках:

• Поглиблений аналіз потреб щодоі виготовлення або закупівлі товару.;

• Пошук найкращих форм оплати.

• Надання знижок за кількість.

• Використання наукового аналізу вартості.

• Підбір матеріалів для забезпечення можливої заміни основних матеріалів.

• Зміна методів виробництва, обробки та складання.

• Зменшення відходів виробництва.

• Зміна допусків та специфікацій.

• Розробка та реалізація програм зменшення затрат у постачальника.

• Об’єднання замовлень.

На практиці досвідчені підприємства розробили системи, котрі зв’язують інформаційні системи та співробітників підприємств постачальників зі співробітниками підприємства в одну команду. В роботі зі своїми постачальниками підприємство використовує контроль за вхідними потоками з допомогою процесу, котрий називається «загальним контролем матеріалів» (Total Material Control - TMC).

Типові завдання закупівельної діяльності включають наступне:

• По-перше, підтримка оптимального рівня якості вхідних матеріалів.

• По-друге, придбання вхідного товару по мінімально можливій повній ціні.

• По-третє, пошук та використанні надійних, конкурентоздатних постачальників.

• По-четверте, зменшення об’єму запасів товарів та забезпечення «гладкого» просування товарів від постачальника до споживача.

• По-п’яте, кооперація та інтеграція з іншими функціями.

5.2 Використання інтегрального критерію щодо вибору постачальника

Вибір перспективного постачальника з огляду на динаміку товарних ринків є ключовою задачею логістики закупівлі. Це означає, що придатність постачальника визначається не лише ціновими факторами, а й довгостроковістю постачання, перспективністю стосовно гарантії кількісного та якісного розвитку частин і вузлів, їх наступної переробки.

За цих умов для оцінки постачальників та їх наступного вибору придатним може бути лише багатокритерійний підхід. Його використання вимагає реалізації наступного алгоритму:

• По-перше, формуваня системи можливих суттєвих критеріїв.

• По-друге, формування безконфліктної системи критеріїв.

• По-третє, оцінка важливості („ваги”) кожного критерію.

• По-четверте, оцінка кожного постачальника за вибраними критеріями.

• По-п’яте, розрахунок інтегрального критерію та вибір постачальника.

Використовуючи вищевказаний алгоритм, здійснити вибір одного з чотирьох можливих постачальників A, B, C, D товару та провести аналіз отриманих результатів.

Запитання до аудиторії: Назвіть, якими на Вашу думку, критеріями можна оцінити постачальників?

З цією метою, шляхом якісного аналізу формуємо систему можливих критеріїв оцінки кожного постачальника:

К1 – ціна товару.

К2 – відстань від постачальника до кінцевого споживача.

К3 – транспортна гнучкість доставки.

К4 – якість товару.

К5 – можливість поставки, відповідно до умов JIT-системи.

К6 – гнучкість стосовно динаміки вимог до постачальника.

К7 – можливість подальшого розвитку товару.

К8 – можливість подальшої переробки (утилізації) товару.

К9 – можливість під’єднання до внутрішньовиробничої системи транспортування, пакування та складування кінцевого споживача.

К10 – можливість об’єднання інформаційних систем.

К11 – проміжне складування виробів у постачальника.

К12 – спільне виробниче планування та управління.

Для подальшого застосування цих критеріїв з метою формування безконфліктної системи незалежних критеріїв проведемо їх випробування на логістичну свободу від протиріч та відносну незалежність. Попарне порівняння кожного критерію з іншими дозволяє виявити як залежні, коли один з критеріїв за змістом охоплює інший, так і конфліктуючі, коли один критерій протирічить іншому.

Запитання до аудиторії: Чи є, на Вашу думку, тут такі критерії?

Є. Так, наприклад, критерій К11 знаходиться в протиріччі з критерієм К6, оскільки заперечує гнучкість постачальника до змін у вимогах до нього, тому критерій К11 виключається з оцінки. Аналогічно можна прийти до виключення з оцінки критерію К12.

Для спрощення розрахунків будемо вважати, що інші 10 критеріїв складають безконфліктну систему.

Оцінку важливості кожного критерію можна здійснити шляхом формування матриці, в клітинах якої стоять номери тих критеріїв, котрі є важливішими у попарному порівнянні з іншими. Отримана кількість переваг для кожного критерію нормалізується, що і визначає «вагу» кожного з них. Зауважимо, що попарне порівняння критеріїв є в значній мірі суб’єктивною оцінкою, однак подальший процес оцінки відновлює втрачену об’єктивність. Цьому може також сприяти і розрахунок очікуваних оцінок важливості, отриманих від групи експертів (табл.5.2.1).

Табл.5.2.1

Матриця для визначення важливості окремих критеріїв

К1

К2

К3

К4

К5

К6

К7

К8

К9

К10

Число переваг

Важливість, %

послідовність

К1

К1

К1

К4

К5

К6

К1

К1

К9

К1

5

11,1%

4

К2

К3

К4

К5

К6

К7

К8

К9

К10

0

0,0%

8

К3

К4

К5

К6

К7

К8

К9

К10

2

4,4%

7

К4

К4

К4

К4

К4

К4

К4

9

20,0%

1

К5

К6

К7

К5

К9

К10

4

8,9%

5

К6

К6

К6

К6

К6

8

17,8%

2

К7

К7

К9

К7

5

11,1%

4

К8

К9

К8

2

4,4%

7

К9

К9

7

15,6%

3

К10

3

6,7%

6

∑

45

100,0%

Остання графа таблиці формує послідовність критеріїв, виходячи з їх важливості для загальної оцінки придатності постачальника, Так, на першому місці стоїть якість товару (К4), а ціна товару (К1) – лише на четвертому.

Оцінку кожного постачальника за вибраними критеріями здійснимо експертним методом. Експертні оцінки зазвичай даються за десятибальною шкалою, так що, наприклад, низька ціна оцінюється великою кількістю балів, а велика відстань до постачальника – малою кількістю балів.

Слід зазначити, що есперти можуть оцінювати постачальників при допомозі наступних варіантів:

• По-перше, при допомозі визначення однозначної (очікуваної) оцінки (Коч).

• По-друге, при допомозі визначення максимальної (оптимістичної) оцінки (Кmax) та мінімальної (песимістичної) оцінки (Кmin). Тоді очікуване значення визначається при допомозі формули:

3*Кmin + 2*Kmax

Коч = ------------------------------

5

• По-третє, при допомозі визначення максимальної (оптимістичної) оцінки (Кmax), мінімальної (песимістичної) оцінки (Кmin) та найбільш вірогідної (реалістичної) оцінки (Knb). Тоді очікуване значення визначається при допомозі формули:

Kmin + 4 * Knb + Kmax

Коч = ------------------------------------------

6