Тема № 11: «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва»

Зміст

1. Критерії для скорочення фінансової звітності.

2. Фінансова звітність малого підприємництва.

3. Спрощена фінансова звітність.

4. Структура та порядок складання Балансу.

5. Структура та порядок складання Звіту про фінансові результати.

1. Критерії для скорочення фінансової звітності.

У вітчизняному законодавстві діє спеціальний закон про державну підтримку малого підприємництва — це Закон № 2063. Статтею І названого Закону до суб'єктів малого підприємництва зараховано всіх фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність. Ця категорія підприємців нас не цікавить, бо вони за власним бажанням можуть, але не зобов'язані вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність.

До юридичних осіб Закон № 2063 більш вимогливий. Так, приміром, за жодних обставин не можуть вважатися суб'єктами малого підприємництва фінансово-кредитні установи й небанківські фінансові установи (банки, ломбарди, кредитні спілки, страхові компанії, лізингові компанії, компанії з управління активами і недержавними пенсійними фондами), підприємства, що здійснюють обмін іноземної валюти. Не можуть скористатися перевагами Закону № 2063 виробники та імпортери підакцизних товарів, а також ті підприємства, частки у статутному фонді яких належать юридичним особам, що не є «малими», у розмірі понад 25%.

Інші підприємства лише претендують називатися «малими», але для цього їм потрібно пройти тест на відповідність. По-перше, вони мають бути суб'єктами підприємницької діяльності (організаційно-правова форма та форма власності такого суб'єкта не мають значення), а по-друге, відповідати таким критеріям:

• середньооблікова чисельність працівників за звітний календарний рік не перевищує 50 осіб;

• обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. грн.

Ці критерії відбору встановлено ст.1 Закону № 2063. а сполучник «та» між їх формулюваннями означає, що обидва вони є вирішальними для визнання певного суб'єкта «малим». Дуже подібним критеріям виходячи з частини сьомої cт.63 ГКУ повинні відповідати малі підприємства, з чого випливає, що юридичні особи — суб'єкти малого підприємництва одночасно є малими підприємствами.

Преференції суб'єктам малого підприємництва задекларовано у ст.11 Закону № 2063 — тільки ці суб'єкти можуть застосовувати спрощену систему оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності. Та насправді для спрощеної системи оподаткування встановлено свої правила в Указі № 727. Критерії, описані в Законі № 2063, призначені для визначення кола підприємств, які можуть складати та подавати скорочену фінансову звітність.

Скорочена фінансова звітність складається з двох форм - Баланс (форма № 1-м) і Звіт про фінансові результати (форма № 2-м) (п.3 ст. 11 Закону про бухгалтерський облік ). Основні принципи її складання викладено в П(С)БО-25, форми встановлено цим же стандартом. У п.2 П(С)БО-25 зазначається, що цей стандарт застосовують суб'єкти малого підприємництва, яких визнано такими відповідно до чинного законодавства. До речі, це ще один доказ того, що з «фінзвітною» метою дотримуватися варто норм Закону №2063.

Головною «фішкою» нової редакції П(С)БО 25 є розподіл «малих» підприємств відповідно до п. 2 цього стандарту на дві групи,належність до яких визначає, яку фінзвітність повинно подавати таке підприємство.

Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва (ф. №1-м, №2-м) подають:

• суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи;

• представництва іноземних суб'єктів господарювання;

Спрощений фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва (ф. №1-мс, №2-мс ) складають ті «малі» юрособи, які відповідають критеріям, визначеним п. 154.6 ПКУ , та обрали спрощений бухоблік.

Новостворені підприємства та підприємства, які за результатами минулого року відповідають цим критеріям, подають зазначену в П(С)БО 25 фінзвітність уже в поточному (звітному) році. Якщо підприємство у звітному періоді не відповідає вимогам п. 2 П(С)БО 25, воно за цей період і подальші періоди року подає «велику» фінзвітність. Наприклад, якщо за підсумками 6 місяців обсяг реалізації перевищив 70 млн грн, підприємство складає «велику» фінзвітність за 6, 9 і 12 місяців року.

Застосування спрощеного бухобліку «малими» підприємствами (які мають право на його застосування відповідно до п. 154.6 ПКУ) передбачає, що:

1. необоротні активи обліковуються тільки за первісною вартістю (без урахування зменшення корисності та переоцінки до справедливої вартості);

2. не створюються забезпечення наступних витрат і платежів (на виплату відпускних працівникам, виконання гарантійних зобов'язань тощо), а відповідні витрати визнаються у періоді їх фактичного понесення;

3. витрати і доходи визнаються з урахуванням ПКУ, а ті з них, які не визнаються Кодексом як витрати або доходи, відносяться безпосередньо на фінансовий результат після оподаткування;

4. поточна «дебіторська» включається до підсумку балансу за її фактичною сумою.

Увага! Справжньою «бомбою» є те, що малі підприємства, які не зареєстровані платниками ПДВ і застосовують спрощений бухоблік, мають право не застосовувати подвійний запис! Наразі поки що не відомо, яким чином це робиться і за яким принципом складається тоді фінзвітність. Маємо надію, що Мінфін оперативно надасть свої роз'яснення з цього приводу.