
- •Питання з літератури 18 ст.
- •1.Духовні вожді, основні світоглядно-естетичні категорії, ідейна спрямованість західноєвропейського Просвітництва.
- •2. «Робінзон Крузо» Дефо як просвітницька апологія буржуазної свідомості.
- •3. Вольтер як духовний вождь французьких просвітників ( основні напрями діяльності).
- •4. «Фауст» Гете. Шляхи пошуків Фауста. Розкриття суті, існування, призначення людини. Проблема відповідальності людини перед собою та іншою людиною.
- •5. Штюрмерська драматургія Шиллера.
- •6. «Мандри Гулівера» Свіфта як підсумковий твір в творчості Свіфта. Філософська, соціально-політична проблематика роману.
- •7. Характеристика англійського просвітництва.
- •8. Характеристика французького Просвітництва.
- •9. Етапи розвитку німецької літератури у 18 столітті.
- •10. Розвиток роману у англійській л-ра 18 століття.
- •11. «Історія Тома Джонса, знайди» як комічна епопея.
- •12. Сентименталізм. Ідейна спрямованість та художня система.
- •13. Тематика та художня своєрідність поезії р.Бернса.
- •14. Аналіз одного із віршів Бернса. «Чесна бідність»
- •15. Жанр філософського роману, філософської повісті, філософського діалогу в літературі французького просвітництва.
- •16. Творчість Дідро. Естетичні погляди.
- •17. «Черниця» д.Дідро. Втілення в творі просвітницької проблематики.
- •18. Драматична трилогія Бомарше. Головні теми та образи.
- •19. «Весілля Фігаро» - комедія нового типу у французькій драматургії.
- •20. Характеристика л-ра періоду Великої французької буржуазної революції.
- •21. Роль Леінга у розвитку л-ри. Естетичні погляди та їх втілення в художній практиці Лесінга.
- •22. Лірика Гете штюрмерського періоду.
- •23. Жанр балади у творчості Гете та Шиллера.
- •24. «Страждання молодого Вертера» як роман сентименталізму.
- •25. Лірика Фрідріха Шиллера.
12. Сентименталізм. Ідейна спрямованість та художня система.
Сентименталізм - Напрям у європейській літературі, другої половини XVIII — початку ХІХ ст., що характеризується прагненням, відтворити світ почуттів простої людини й викликати співчуття читача до героїв твору. Виник як реакція проти просвітницького раціоналізму і літературних традицій класицизму. Письменники-сентименталісти надавали перевагу людським почуттям, захоплювалися природою і виводили, як героїв, простих людей. Початки сентиметналізму повязані з творчістю англійських письменників першої половини 18 ст. С. Річардсона, Д. Томпсона, Т. Ґрея й ін. Сентименталізм вплинув на виникнення нових жанрів прози, а також на посилення уваги до елегії, ідилії, байки в поезії. У сентиментальною літературі знайшло відображення настрій широких верств європейського суспільства. За ідейної спрямованості сентименталізм — одне з явищ Просвітництва. Антифеодальний пафос його творів особливо чітко виявляється у проповіді всесословной цінності людської особистості. Видатними представниками цього напряму є Ж.-Ж. Руссо Франція, С. Річардсон Англія, Й.-В, Гете Німеччина. Сентименталізм змінює жанрову систему сучасної йому літератури. Він відкидає класицистичну ієрархію жанрів: у сентименталістів уже немає жанрів «високих» і «низьких», усі вони є рівноправними. Відкидає сентименталізм і класицистичні канони композиції. Твір будується тепер не за правилами суворої логічності і пропорційності, а досить вільно. У творах сентименталістів поширюються ліричні відступи. Нерідко відсутні в них класичні пять елементів сюжету. Посилюється в сентименталізмі й роль пейзажу, який виступає засобом вираження переживань і настроїв персонажів. Пейзажі в сентименталістів здебільшого сільські, вони зображають сільські кладовища, руїни, мальовничі куточки, які мають викликати меланхолійні настрої.
13. Тематика та художня своєрідність поезії р.Бернса.
Бернса справедливо називають народним поетом: не лише тематика його віршів, але й їх поетична форма пов'язані з народною традицією. Бернс прекрасно знав фольклорну поезію Шотландії та Англії, збирав, записував та обробляв народні пісні. Основою поетичної творчості Роберта Бернса була гаряча віра у щасливе майбутнє. Художній метод Бернса тісно пов’язаний із традиціями народної творчості. Багато його віршів ”Джон Ячмінь”, “Макферсон перед стратою” та ін. є переробленими шотландськими піснями, Бернс посилив у них мотиви боротьби і життєрадісного сприйняття світу. В деяких віршах, створених на мотив відомих народних пісень, поет деколи зберігав приспів наприклад, “Чесна бідність”. Бернс взагалі надавав виключного значення музичному мотивові. У нього було тверде переконання, що кожен вірш повинен стати піснею. Це ріднило його твори з народними піснями, а тому вони швидко ставали популярними. Особливо характерною для Бернса є тема "чесної бідності", у якій знаходить відображення оптимізм поета, його віра в народ. Головні теми його поезій — кохання та дружба, людина і природа тощо. Разом з тим у віршах Бернса рано усвідомлені зіткнення особистості та народу із суспільним насиллям та злом. Щоправда, протиставлення інтимної та соціальної лірики у поета були досить-таки умовним. Кохання — почуття природне, що закладене в основі самої природи людини, — неодноразово поставала у віршах поета глибоко ворожим устроєм відносин, які панували у дворянському світі. Навіть рання лірика — це вірші про права молодості на щастя, про її зіткнення із деспотизмом релігії та родини. Кохання у Бернса— це завжди сила, що допомагала людині відстояти кохане створіння, захистити його і себе від лицемірних ворогів. У віршах поета дуже часто звучало відкидання релігійного розуміння сенсу людського життя.Художня своєрідність. Для віршів Бернса характерне повторення приспіву чи просто окремих строф. їм притаманний паралелізм людських переживань з образами і явищами природи. Цей прийом поет почерпнув із народної поезії. Пісням і баладам Бернса властиві елементи драми. Він полюбляє діалоги і монологи, вміло вживає пряму мову. В роки творчої зрілості Бернс мріяв створити національний шотландський театр, національну драматургію. Бернс ввів у літературу Шотландії, а пізніше Англії нового героя, невідомого до нього. Він зображував людей праці як кращих представників нації, носіїв її розуму і честі.