9. Етапи розвитку німецької літератури у 18 столітті.

На початку 18 ст. Німеччина була політично й економічно роздроблена. Тому література отримала особливе значення - вона виступала за національне об'єднання і ставила нагальні соціальні питання. Література стала центром національного життя. Просвітництво в Німеччині розвивалося пізніше, ніж в інших країнах, повільніше і важче. Всю першу половину століття Просв. не ставило серйозних політичних і соціальних проблем. Для роздробленої Німеччини характерне утворення різних культурних центрів, що змінювали один одного або співіснували. Вони виникали в княжих резиденціях, в університетських та вільних імперських містах - базах духовної культури (Лейпциг, Гамбург, Геттінген, Веймар) Німецька Освіта розробляло більше філософські і теоретичні проблеми (естетика, історія, філософія культури і мови). У першу половину століття Просв. розвивалося уповільнено, потім навпаки прискореному темпі.

1 період Просвітництва: 1-а половина XVIII в. (до 1750-их рр..). Представник - І.К. Готшед (1700-1766) - теоретик літератури, драматургії, дидактик. Провідний напрямок в цей період - класицизм.2 період - середина XVIII в. (1750 - 60-і рр..) - Розквіт Просвітництва. Представники - Лессінг, Віланд, Клопшток, Винкельманн. Г.Е.Лессінг (1729-1781) - найбільш значний теоретик літератури і драматург, «батько нової німецької літератури». Внесок його в німецьку культуру настільки значний, що про його часу говорять як про «епоху Лессінга». З ім'ям Лессінга пов'язаний розвиток просвітницького реалізму. Лесcінг звернувся до жанру «міщанської драми» 3 період: 1770-80-і рр.. - Пізнє Просв. В останню третину століття в німецькій літературі відбувається бурхливий розвиток, в ній співіснують і змінюють один одного самі суперечливі тенденції. Все більшу увагу привертають ідеї сентименталізму, який почав розвиватися ще з 1740-х рр.. У цей період творили два великих класика німецької літератури - Фрідріх Шіллер (1759-1805) та Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832)Два найбільших явища німецької літератури цього періоду - це рух «Буря і натиск» і «Веймарський класицизм».Рух «Буря і натиск» - німецький варіант пізнього європейського сентименталізму. Теоретиком був Гердер. Він розвивався в 2 періоди: 1) 1770-і рр.. (Гердер; Гете); 2) кінець 1770-х-1 пол. 1780-х рр.. (Шиллер). Утворилось декілька літературних груп :• гетінгенська (Л. Гелті, Г.Бюргер, С. Геснер. І. Форс. И. Мюллер); • страсбурзька (Гете. Я. Лепц, Ф.Клінгер. Г.Вангер): • швабська (Ф.Шіллер.,Д. X. ІІІубарт). Всі учасники цих літературних груп висловлювали протест проти руїни, якою було охоплено соціальне життя у Німеччині, і. звичайно, проти феодальною режиму останньої. У п'єсі Клінгера "Буря і натиск" ( 1776). що дала назву усьому рухові, була проголошена ідея бунту заради самою бунту, ніж заради певної усвідомленої мети. Отже, головний ефект літератури "Бурі і натиску" в той історичний період, коли вона створювалась, полягала у її антифеодальному протесті. «Веймарський класицизм» - період пізнього творчості Гете і Шіллера (2-а половина 1880-х рр.. - Рубіж ст). Термін походить від назви міста Веймар, де жили Гете і Шиллер.1) «Класичний період» пов'язаний з поверненням до принципів античного мистецтва, але в новій якості. Античність сприймалася великими поетами не як предмет для копіювання, а як джерело натхнення. Гете і Шиллер вважали головною метою і сучасного, і античного мистецтва гуманізм. Важливо не копіювати античне мистецтво, а шукати, прагнути вперед, до майбутнього. 2) Прагнення відобразити в мистецтві «вічні» питання, до узагальнень, всесвітньо-історичним, філософським проблемам. «Великі образи», високі ідеї. 3) Новий тип героя: узагальнений образ, більш ідеалізований і естетизовано.Творчістю Гете і Шіллера завершується ціла епоха в мистецтві XVII-XVIII століть. Вона розвивалася пізніше і «переступила» кордон нового XIX століття.