8. Характеристика французького Просвітництва.

Історія французької просвітницької літератури XVIII століття — це одночасно історія її політичних, філософських та соціальних ідей, оскільки письменники-просвітителі і були водночас і філософами, і політичними діячами. Жахливу картину народної убогості являла собою Франція XVIII століття. Події, що відбувалися у країні, так чи інакше були провісниками революції. Усі суспільні стани були незадоволені існуючим порядком, навіть панівний клас, дворянство, яке на власні очі бачило, як ставали убогими колись багаті знатні роди, як занепадали феодальні маєтки, а золоті запаси зосереджувалися в руках фінансистів з "третього стану". Революція у Франції відбулася у 1789 році. Але революційному вибухові передувала довга та напружена боротьба у сфері ідеології. Оплотом феодалізму була церква. Вона була жорстокою з усіма, хто становив для неї небезпеку. Нею усіляко придушувався народний протест. Революційний рух, що пропагував ідею прогресу, очолили у Франції просвітники (Монтеск'є, Вольтер, Руссо, Дідро, Гольбах, Гельвецій та ін.) Практично всі просвітники зазнали гонінь з боку духівництва і королівської влади, а їхні твори неодноразово переслідувалися. Просвітителі доводили ту думку, що моральні принципи необов'язково пов'язані з релігією і можуть розглядатися з позицій природного розуму. Вони були людьми всебічно розвиненими і проявили свої непересічні здібності у найрізноманітніших сферах. Без сумніву, усі галузі людських знань були охоплені їхнім допитливим розумом, в усіх сферах вони зуміли сказати своє нове слово.

Характерні риси французького Просвітництва:

♦ в центрі уваги французьких просвітників була наука; ♦ вони проголосили людину творцем історії, відкидаючи теорію церковників про божественне провидіння; ♦ утверджували необхідність перебудови людського суспільства. З цією метою потрібно озброїти людей розумом, просвітити їх тощо; ♦ віра в ідею просвітницької монархії— поставити на чолі держави монарха-філософа; ♦ теорія "природної людини". На їхню думку, існувало дві категорії людської особистості: 1) особистість, створена природою, яка живе за її законами у постійному безпосередньому спілкуванні з нею; 2) особистість, сформована у суспільстві, сповненому найстрашніших пороків. ♦ звідси завдання — повернути людину до природи, до її природних законів; ♦ мистецтво повинно мати просвітницькі цілі, викривати неправду церкви, казки священиків, викорінюючи забобони, релігійний фанатизм, нетерпимість, виховувати гуманістичні ідеали тощо; ♦ трибуною просвітників був театр; ♦ "дитиною" просвітників був жанр філософського роману. Мета останнього полягала не в тому, щоб всебічно висвітлити характер людини або історичну обстановку, як це ми бачимо у реалістичному романі XIX століття, а у підкреслено повчальній формі донести до читача філософські ідеї автора, зробити ці ідеї зрозумілими, загальнодоступними; ♦ художні образи використовуються письменниками як носії певних філософських ідей; ♦ просвітники залюбки використовували у своїх творах фантастичні елементи, вимисел тощо; ♦ головна перевага прози—точність і зрозумілість мови письменника.