Методика підготовки уроків і лекцій з економіки

За традиційною педагогікою урок — це така організаційна форма навчальної роботи в школі, за якою вчитель у рамках точно встановленого часу з постійним складом учнів однакового віку за твердим розкладом вирішує певні навчально-виховні завдання. За дидактичною метою і використанням тих чи інших педагогічних засобів визначають такі типи уроків:

— урок засвоєння наукових знань і знань про способи діяльності;

— урок засвоєння інтелектуальних і практичних засобів діяльності;

— урок контролю та оцінювання рівня засвоєння змісту освіти;

— комбінований урок.

Кожний урок є водночас і організаційною формою, й одиницею навчального процесу.

Урок дозволяє реалізувати всі ланцюги процесу навчання:

• засвоєння нових знань і умінь;

• удосконалення знань і умінь;

• використання знань і умінь;

• перевірка знань і умінь.

Лекція (від лат. lectio) означає читання. Лекція (порівняно з підручниками) має значно більші можливості врахування специфіки аудиторії, новітніх наукових досягнень.

1. Живе слово, інтонації, міміка та жести викладача створюють неповторне емоційне забарвлення, справляють емоційний вплив на слухача. Прямий контакт з аудиторією посилює увагу слухачів.

2. Під час лекції можлива критична оцінка матеріалу.

3. Лекція дає можливість економити час: за дві академічні години студент отримує інформацію, на самі тільки пошуки якої довелося б витратити набагато більше часу. Живий контакт з аудиторією є неодмінною умовою продуктивного викладання.

4. Лекція має особливе професійно-педагогічне значення для тих студентів, які готуються до професійної діяльності викладача.

Що спільне і що відмінне між уроком і лекцією? Спільним є те, що і урок, і лекція — це форми організації навчання і форми передачі навчальної інформації.

За структурою уроки і лекції поділяються на вступні, тематичні, заключні, оглядові, установчі

Лекція (урок) дає початок процесу навчання, визначає шляхи здій­снення всіх видів і форм навчання і встановлює їхній взаємозв’язок.

Якість лекції (уроку) залежить від теоретичного рівня, методики подання базових теоретичних положень і закономірностей, що лежать в їх основі, чіткого уявлення про співвідношення необхідної та надлишкової інформації, вивільнення навчального часу на проблемний теоретичний аналіз провідних ідей у поєднанні з аналізом реальних ситуацій тощо.

Рис. 1. Види уроків-лекцій і форми їх активізації

Критерієм професійної підготовки викладача є вміння:

— чітко визначити мету викладання курсу;

— розробити взаємозв’язок тем та розділів (модулів) курсу;

— визначити обсяг основних знань та навичок з кожної теми;

— допомогти учням засвоїти навчальний матеріал.

Ми вважаємо, що лекцію-урок інформаційного типу студент може підготувати самостійно. А для створення лекції проблемного типу викладачу необхідно:

— вказати на наявні в матеріалі проблемні питання;

— створити умови, за яких студент (учень) може побачити, сформулювати й вирішити проблему;

— розробити дійові форми контролю за результатами самостійного вирішення проблеми.

Отже, основне призначення як лекції, так і уроку — це гнучке управління пізнавальною діяльністю учнів, що сприяє становленню їхньої особистості. Відрізняються вони насамперед тривалістю і віком тих, хто навчається. Проте зараз існують дві тенденції, що зближують ці організаційні форми навчання: в лекції все більше використовуються активні, «урочні» засоби — закріплення, опитування тощо, а уроки часто об’єднуються, наближаючись тривалістю до лекцій.

На нашу думку, для викладання економіки в старших класах більше придатні уроки-лекції та уроки-семінари (що можуть іти один за одним), оскільки урок — це більш гармонійна й цілісна форма навчального процесу, ніж лекція.

У сучасних умовах роль лекції-уроку як основної форми передачі навчального матеріалу суттєво змінюється. Вона все більше виконує проблемно-установчу функцію, що забезпечує керування пізнавальною діяльністю учнів у процесі самопідготовки. «Знати, щоб навчитись робити» — таким має бути «епіграф» до багатьох уроків (лекцій) з економіки.

Урок, як «клітинка» педагогічного процесу, відображає його особливості. Якщо не вся, то значна частина педагогіки та психології навчання концентрується на уроці й трансформується в знання учнів через професійні якості та особистість викладача.

Жодного шаблону в структурі уроків не може бути. Вчитель спирається тільки на зміст самого матеріалу, на знання методики викладання, на власний досвід і досвід інших педагогів. Радимо студентам більш уважно аналізувати методику викладання в економічному університеті

2 Етапи підготовки уроків та лекцій

Методика проведення уроків та лекцій складається з підготовки уроку як складової навчального курсу, розробки системи контролю за якістю навчального матеріалу, а також самоконтролю і контролю за якістю викладання з боку навчальної частини закладу освіти.

Готуючись до уроку вчитель економіки аналізує зміст матеріалу, виділяє головне та другорядне, формулює головну тезу. Теза має бути чітко, однозначно сформульована, не містити в собі двозначностей та залишатись незмінною весь час її доказу. Для доказу обираються аргументи, правдивість яких не викликає в учнів сумнівів

Важливо виокремити головну проблему не тільки одного уроку, а й цілої теми або розділу, а потім її послідовно доводити на кожному уроці, підводячи слухачів поступово до головного висновку.

Переконливість засобів, що використовує вчитель, підви­щується у таких випадках:

1. Конкретність виражальних засобів (слово, жест, приклад).

2. Особливості теми — чим вище ступінь абстракції при описуванні образу, тим менша сила впливу.

3. Мовна динаміка (м’якість та сила голосу).

4. Музика (особливо ритмічна).

Оцінюючи методику викладання, необхідно звернути увагу на структуру уроку, вміння викладача глибоко і зрозуміло викласти матеріал, використати наочні посібники і технічні засоби навчання, пробудити інтерес та активізувати пізнавальну діяльність учнів, увійти в контакт з аудиторією, сподобатись учням манерою поведінки та ін.

При підготовці навчального матеріалу дуже важливо визначити його обсяг, розподілити на основний і другорядний, знайти засоби розвиваючої навчальної діяльності.

Розробка структури уроку — це форма творчої методичної майстерності. Справжній викладач завжди готується до лекції, розробляє конспект, виділяє опорний матеріал, враховує міжпред­метні зв’язки, можливі запитання учнів, тренує своє ораторське мистецтво.

Викладачу потрібно знати, як готуватись до уроку чи лекції. Наведемо загальну схему постійної діяльності викладача при підготовці лекції-уроку, в якій розкриті особливості кожного етапу (табл. 2).

3 Деякі умови ефективного проведення

ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Вважається, що мінімально необхідними дидактичними матеріалами для викладання теми є такі, що забезпечують:

1. Ефективне використання часу

план заняття

2. Ефективне засвоєння матеріалу

база знань	наочність	актуалізація знань
активність	самостійна робота

3. Ефективний зворотний зв’язок

тестовий контроль

Будь-яке заняття з учнями, на думку педагогів, передбачає наявність таких елементів: організація, визначення мети заняття, мотивація, актуалізація опорних знань, подача матеріалу теми, закріплення засвоєного, завдання для самостійної роботи, контроль засвоєного. Найбільшу увагу викладач має приділити визначенню мети конкретного уроку в контексті навчальних цілей усього курсу.

Педагогічна технологія полягає в тому, що цілі навчання формулюються через його результати, які виявляються у вчинках та діяльності учнів, причому таких вчинках, які вчитель або інший експерт можуть точно кваліфікувати. Відтак виникає дуже складна методична проблема, як перекласти результати економічного навчання мовою економічної поведінки і вчинків учнів.

Це можна зробити різними способами: або створенням чіткої системи цілей, де були б виділені їхні категорії та ієрархія (педагогічні таксономії), або створенням максимально конкретних описових стандартів як цілей навчання, так і його результатів. На відміну від точних наук в економіці це надзвичайно складна справа.

Основні терміни і поняття в економіці сприймаються та засвоюються досить легко, якщо наявні чітка наукова аргументація, доступний виклад, добре продуманий розподіл за розділами і темами, зручний та інформативний ілюстративний матеріал (таблиці, графіки, діаграми, малюнки тощо).

Для закріплення знань в кінці кожної теми можна дати комплекс основних питань з даної теми, навчальні завдання і тести. Крім того, викладач в кінці теми формулює основні положення і висновки, наводить приклади з повсякденного життя, різні розрахунки і вправи. Можна дати типові зразки розв’язування задач тощо.

Готуючи кожний урок, вчитель має завжди пам’ятати, що навчання — це системний процес. І.Я. Лернер підкреслює таку його особливість, як виховання емоційного ставлення до навчання. Емоційно-ціннісне ставлення базується на:

а) об’єкті, в якому у людини є потреба;

б) процесі діяльності для задоволення потреби;

в) привабливості цієї потреби, відповідного емоційного переживання та його задоволення.

Писати та викладати економічні знання для початківців необхідно в тих базових поняттях і термінах, що відображають суть ринкових відносин. Взагалі, коли йдеться про економічні і соціальні проблеми, особливо потрібні обґрунтовані пояснення їхньої суті та змісту. Як відомо, стислість — сестра таланту (але не в кожного таланту є сестра!). Тому, викладаючи економіку, треба постійно вирішувати дилему: бути лаконічним і водночас змістовним.

Перегляньте кращі навчальні посібники щодо методики викладання і виберіть той методичний стиль, що приваблює Вас найбільше.

Краще писати тези уроку короткими фразами і давати якнайбільше цікавих життєвих прикладів. Кращий урок або лекція — це такі, коли вже в процесі лекції слухач розуміє основне.

Ніколи не копіюйте навіть найблискучішого викладача!

Будьте самим собою!

Як відомо, і уроки, і лекції відрізняються за структурою, за методичними прийомами, за інтелектуальним рівнем, за стилем, за результатом. Викладачі створили велику кількість оригінальних, нетрадиційних, дотепних, а головне — ефективних прийомів та методик. Наприклад, міжпредметні спарені уроки. Їхня суть полягає в творчому осмисленні того самого навчального матеріалу з погляду різних наук і створенні узагальненої картини явищ, що вивчаються. Так, на нашу думку, доцільні спарені уроки вчителів економіки й історії, економіки й правознавства, економіки й психології, еконо­містів-теоретиків і бізнесменів-практиків, економіки й екології та ін.

За дидактичним завданням уроки класифікуються на комбіно­вані, викладення нового матеріалу, закріплення нового матеріалу, повторювально-узагальнюючі, письмовий контроль.

Є уроки інтегровані, коли вивчається матеріал кількох тем одним блоком; є міжпредметні, що об’єднують споріднений матеріал кількох предметів; є уроки-есе; є театралізовані уроки; урок-конкурс; урок-аукціон; урок-телеміст; урок-прес-конференція; урок — ділова гра; урок-суд; урок-практикум; урок-семінар; урок-екскурсія і т.п.

Але до якого б типу урок не належав, у ньому завжди мають бути реалізовані всі ланки процесу навчання:

— постановка пізнавального завдання (що буде вивчатися);

— мотивація (чому це треба вивчати, знати й уміти);

— відбір змісту, встановлення послідовності його викладання;

— використання методичних засобів і дидактичних прийомів.

У літературі Ви можете знайти різні структури побудови уроків. Можливо, Вас зацікавить методика «педагогіки співробітництва». Це не стільки технологія, скільки складне мистецтво керування учнями, а точніше — співтворчістю вчителя й учнів. Характерним прикладом такого уроку є урок-гра або урок-диспут. Збоку може видаватися, що викладач начебто нічого не робить і тільки зрідка, між іншим (але завжди точно, змістовно і адресно) кидає репліку, ставить запитання, спрямовуючи процес у необхідне русло.

Пересторога 1. Ніколи не починайте урок зі твердження «Вам буде цікаво!» (а якщо не буде?). З іншого боку, це примушує учнів або потай кепкувати з вчителя, або фальшиво виявляти інтерес. Ніколи не перетворюйте аудиторію на естраду, хизуючись своєю педагогічною майстерністю.

Пересторога 2. Вчитель не повинен упадати перед учнями. Це — хибне розуміння суті педагогіки співробітництва.

Готуючи урок, дуже важливо правильно вибрати його вид і форму. У зарубіжних методиках велику увагу приділяють альтернативним моделям навчальної діяльності або спробам поступового виведення діяльності учнів за межі репродуктивного засвоєння.

а) організація уваги учнів;

б) інформування про дидактичну мету;

в) стимулювання пригадування необхідних знань і вмінь;

г) повідомлення навчального матеріалу, який має викликати певну реакцію;

д) стимулювання реакції учнів;

е) забезпечення зворотного зв’язку;

є) керування розумовою діяльністю;

ж) стимулювання закріплення отриманих знань та вміння їх використовувати за інших обставин;

з) оцінка дій учнів.

Як бачите, кроки а, б, в, з — це репродуктивні елементи навчання, а кроки г, д, е, є, ж — досить невизначені і є проблемними продуктивними елементами навчання.

Англійський дидакт А. Ромішовський пропонує структуру уроку, яка дає можливість послідовного переходу від репродуктивних вмінь до пошукових:

1. Повідомлення необхідних знань.

2. Формування вмінь на репродуктивному рівні:

а) демонстрування діяльності в цілому і за елементами (це можна поєднати з передачею знань за принципом «демонстрація + пояснення»);

б) організація відпрацювання вмінь в спрощених умовах (штучне спрощення завдання, розподіл його на окремі складові);

в) організація самостійної практики з неперервним зворотним зв’язком і позитивним підкріпленням з боку викладача.

3. Перехід до пошукової продуктивної фази:

а) організація різних проблемних ситуацій: розв’язування нестандартних задач, імітаційне моделювання тощо;

б) обов’язковий аналіз учнями своєї діяльності, її обговорення з викладачем (групою).

Для сприймання навчальної інформації дуже важливим є її структурування й оформлення.

У структуру методичного забезпечення уроку (лекції) можуть увійти:

1. Опорний конспект-схема уроку.

2. Перелік основних понять, що треба повторити для розуміння теми уроку.

3. Перелік та пояснення основних економічних понять і концепцій даної теми або модель засвоєння бази знань з теми.

4. Визначення, якому матеріалу слід приділити особливу увагу, які можливі труднощі та помилки можуть виникнути в учнів при засвоєнні теми.

5. Запитання (з правильними відповідями), тестові запитання різного типу, завдання, задачі, графіки, ситуації для аналізу, рольові вправи тощо.

6. Ілюстраційний блок.

7. Що повинен знати та вміти учень з даної навчальної теми.

Треба запам’ятати, що головне в уроці і лекції:

— початок,

— вміння просто пояснити складні поняття,

— закінчення уроку (контроль, тест),

— вміння ставити запитання.

Аналіз і самоаналіз уроків допомагають зрозуміти труднощі, що трапились на уроці.

Розробка плану-конспекту заняття

Опорна блок-схема основних понять уроку

Основні знання потрібні для розуміння:

• різних поглядів щодо понять «підприємець» та «підприєм-ство»;

• відмінності між менеджером та підприємцем;

• причин, чому держава повинна підтримувати розвиток підприємництва;

• факторів, що впливають на становлення підприємця;

• основних умінь навичок, якими повинен володіти підприємець.

Уміння:

• навчитись презентувати себе.

Основні труднощі, на які можна натрапити:

«Підприємець і менеджер займаються тією самою справою»;

«Підприємець дбає лише про гроші, тому часто отримує їх нечесним шляхом»;

«Освітній рівень підприємця нижче за середній, бо йому непотрібно вчитися».