Лекція №8 Тема: Грунт як середовище життя.

1.Формування різних типів грунтів. Умови середовища в грунті.

2. Едафон. Класифікація едафону.

3. Способи локомоції тварин у грунті.

4. Вплив хімізму грунтів, їх вологості та операції на видовий склад.

5.Вплив едафону на грунтоутворення.

1. Формування різних типів грунтів. Умови середовища в грунті.

Більшу частину земної кори утворюють вивержені породи, які порівняно однакові за структурою. Однак процеси вивітрювання, ерозії та опадоутворення зумовлюють різну геохімічну диференціацію порід з вивільненням ряду хімічних елементів. Ці ж процеси призводять до того, що поверхневий шар літосфери стає рихлим, пористим.

Властивості цього шару залежать від характеру материнської породи, його віку та характеру ерозії. Цей поверхневий шар літосфери з накопиченими в ньому органічними рештками називається грунтом. Під впливом клімату грунтовий покрив прогресивно змінюється. Із фактично однорідного вихідного матеріалу виникають різні типи грунтів.

Опідзолювання відбувається в холодних вологих районах, де грунт отримує більше вологи, ніж віддає внаслідок випаровування; із рослинних решток утворюється кислий гумус, що надає грунту кольору попелу.

Латеризація характерна для спекотних тропічних областей з великою кількістю опадів, де кислотність невелика. В цих умовах утворюються червоноземи, або материнні грунти, багаті на залізо.

Вапнування відбувається при малій кількості опадів, нерівномірно розподіленій протягом року, і при сильному випаровуванні вологи. В процесі формування грунту виникає вертикальна стратифікація:

1. перегнійно-акумулятивний (верхній);

2. імовіальний (вимиті речовини накопичення);

3. материнська порода.

Грунт є дуже своєрідним середовищем життя. Це трьохфазна біокостна система:

1)тверді частини,

2)оточені водою, і

3)повітрям.

За властивостями це проміжне середовище між суходолом та водним середовищем. Подібність з водним: температурний режим, вміст кисню, насиченість водою, мінеральні і органічні речовини у розчині. З наземно-повітряним: наявність повітря, загроза висушування у верхніх шарах, досить різні коливання температури в поверхневих горизонтах.

2.Едафон. Класифікація едафону.

Дочисла постійних грунтових мешканців можна віднести багатьох найпростіших, що живуть в краплинах грунтової вологи, або в плівках води на грунтових частинках. В одному грамі грунту їх міститься до півтора мільйона. В грунті також живуть турбелярії, нематоди, олігохети, членистоногі. Із хребетних з грунтом повязані земноводні плазуни, деякі ссавці. Число грунтових тварин дуже велике і перевищує число видів чисто наземних тварин. За стурпенем звязку з грунтом тварин ділять на:

1. геобіонтів (справжні грунтові мешканці);

2. геофілів (частково-грунтові мешканці, живуть в грунті на певних стадіях розвитку);

3. геоксени (тимчасово грунтові тварини), використовують грунт як тимчасове сховище.

Крім цього розрізняють «активних» тварин (живляться в грунті та впливають на його хімізм), та «неактивних» (проводять в грунті період спокою).

Залежно від розмірів тіла едафон ділять на: мегафауну (більше двох сантиметрів); макробіонтів (2-20мм); мезобіонтів (0,1-2мм); мікробіонтів (менше 0,1мм).