- •Екологічна функція держави
- •2. Гарантування екологічної безпеки - мета сучасної екологічної політики держави
- •3. Предмет і методи екологічного права
- •5. Об'єкти екологічного права
- •6. Генеза формування екологічних правовідносин
- •7. Принципи та функції екологічного права
- •8. Поняття екологічного права
- •9. Екологічне право як галузь науки та навчальна дисципліна
- •10. Система екологічного права
- •11. Життя і здоров'я людини в системі об'єктів екологічного права
- •12. Загальна характеристика джерел екологічного права
- •13. Конституційні засади екологічного права
- •14. Закон України «про охорону навколишнього природного середовища» як джерело екологічного права
- •15. Зу «про відходи» і його місце в системі екологічного права і законодавства
- •16. Зу «про рослинний світ» як джерело екологічного права
- •17. Зу «про екологічну мережу» як джерело екологічного права
- •19. Місце рішень судової влади у системі джерел екологічного права
- •20. Державні стандарти, норми, правила та регламенти в системі джерел екологічного права
- •21. Міжнародні договори як джерело екологічного права
- •22. Екологічні права та екологічні інтереси: поняття та співвідношення правової реалізації та захисту
- •23. Загальна характеристика галузевих екологічних прав громадян
- •24. Система міжгалузевих екологічних прав громадян
- •25. Особливості реалізації права громадян на участь у прийнятті рішень, що стосуються довкілля
- •26. Поняття та система обов’язків громадян в галузі екології
- •27. Особливості загальних та спеціальних обов’язків громадян в галузі екології
- •28. Поняття та система гарантій екологічних прав громадян
- •29. Правові форми захисту екологічних прав громадян
- •30. Громадські природоохоронні формування та їх повноваження в галузі екології
- •31. Поняття права власності на природні ресурси
- •32. Особливості права державної власності на природні ресурси
- •33. Об’єкти та суб’єкти права комунальної власності на природні ресурси
- •34. Право приватної власності на природні ресурси
- •35. Підстави виникнення, зміни та припинення права власності на природні ресурси.
- •36. Форми і методи охорони та захисту права власності на природні ресурси
- •37. Поняття і види права природокористування
- •39. Особливості орендних правовідносин природокористування
- •40. Підстави виникнення та припинення права природокористування
- •41. Зміст права природокористування
- •42. Поняття і правові форми екологічного управління
- •43. Система органів екологічного управління за чинним законодавством/45. Повноваження органів державного екологічного управління загальної компетенції
- •44. Органи державного спеціального управління в галузі екології: види та повноваження
- •47. Правові форми громадського управління в галузі екології
- •48. Поняття функцій управління в галузі екології та їх види
- •49. Організація ведення червоної та зеленої книг України у системі функцій управління в галузі екології
12. Загальна характеристика джерел екологічного права
Джерела екологічного права - нормативні акти, що містять еколого-правові норми, призначені для регулювання екологічних правовідносин. В Україні основними юридичними джерелами права фактично є тільки нормативно-правові акти, провідне місце серед яких займають закони. Цю сукупність правових нормативних актів, які прийнято вважати екологічним законодавством, поділяють на закони та підзаконні акти:
а) закони:
Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про місцеві державні адміністрації». Закон України «Про охорону атмосферного повітря», Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Кодекс України «Про надра». Земельний кодекс України, Лісовий кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення Закон України «Про природно-заповідний фонд України», Закон України «Про тваринний світ» (неповний). Водний кодекс України, Закон України «Про екологічну експертизу».
б) підзаконні акти:
постанови ВР України нормативно-правові акти Президента України:
- укази;
розпорядження урядові нормативні акти галузеві' нормативно-правові акти: .
інструкції, методики;
правила, локальні нормативно-правові акти:
рішення місцевих референдумів, акти органів місцевого самоврядування, акти органів місцевих держадміністрацій, акти місцевих органів управління в галузі екології.
13. Конституційні засади екологічного права
Конституція України від 28 червня 1996 року, тобтоОсновний Закон України, має найвищу юридичну силу.Відповідно вона є основним джерелом усіх галузей права,у тому числі й екологічного. Конституційне закріпленняекологічних відносин, перш за все, стосується екологічнихправ людини, її місця в державі та суспільстві.
Потрібно відзначити, що за весь час конституційногорозвитку нашої держави, вперше лише у чинній Консти-туції України було закріплено положення про визнаннялюдини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканостіі безпеки в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3Конституції України).
Врегулювання природоресурсових відносин на кон-ституційному рівні передбачається статтями 13 та 14 Кон-ституції України. Так, на підставі ч. 1 ст. 13 КонституціїУкраїни: «земля, її надра, атмосферне повітря, водні таінші природні ресурси, які знаходяться в межах територіїУкраїни, природні ресурси її континентального шельфу,виключної (морської) економічної зони є об'єктами прававласності Українського народу. Від імені Українського на-роду права власника здійснюють органи державної владита органи місцевого самоврядування в межах, визначенихцією Конституцією».
Ч. 2 ст. 13 Основного Закону України наділяє кожногогромадянина правом користування природними об'єктамивідповідно до вимог закону. Важливою конституційноюгарантією є норма, яка встановлює, що власність надає нетільки конкретні повноваження, але й зобов'язує, а тому неповинна використовуватися на шкоду людині і суспільству(ч. 3 ст. 13 Конституції України). У цьому контексті держа-ва повинна забезпечувати захист прав усіх суб'єктів прававласності та господарювання, виходячи з рівності їх передзаконом (ч. 4 ст. 13 Конституції України).
Проголошення у ст. 14 Конституції України землі осно-вним національним багатством, що перебуває під охороноюдержави, створило необхідні умови для зміцнення в Укра-їні законності у сфері земельних відносин, а також зумо-вило необхідність пошуку нових і вдосконалення існуючихзасобів для її забезпечення.
Згідно з конституційними положеннями в Україні при-родні ресурси можуть перебувати у праві власності: по-перше, Українського народу (ст. 13 Конституції України);по-друге, громадян (конкретно на землю) (ст. 14 Консти-туції України); по-третє, юридичних осіб (конкретно наземлю) (ст. 14 Конституції України); по-четверте, дер-жави (конкретно на землю) (ст. 14 Конституції Украї-ни); по-п'яте, територіальних громад (ст. 142 КонституціїУкраїни).
Стаття 16 Конституції України визначила забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги натериторії України, подолання наслідків Чорнобильської ка-тастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збережен-ня генофонду Українського народу обов'язком держави.
Найважливіше положення щодо екологічних прав лю-дини закріплено в ст. 50 Конституції України, яка передбачає, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'ядовкілля та на відшкодування завданої порушенням цьогоправа шкоди. Кожному гарантується право вільного досту-пу до інформації про стан довкілля, про якість харчовихпродуктів і предметів побуту, а також право на її поши-рення. Така інформація ніким не може бути засекречена.Обов'язок кожного громадянина не заподіювати шкодиприроді та відшкодовувати завдані ним збитки регламен-тований статтею 66 Конституції України.
Вищезазначені положення Конституції України є сут-тєвими складовими екологічної політики України, яка на-правлена на покращення стану навколишнього природногосередовища, забезпечення екологічної безпеки людини іпідвищення раціональності використання природних ресурсів.