
- •Екологічна функція держави
- •2. Гарантування екологічної безпеки - мета сучасної екологічної політики держави
- •3. Предмет і методи екологічного права
- •5. Об'єкти екологічного права
- •6. Генеза формування екологічних правовідносин
- •7. Принципи та функції екологічного права
- •8. Поняття екологічного права
- •9. Екологічне право як галузь науки та навчальна дисципліна
- •10. Система екологічного права
- •11. Життя і здоров'я людини в системі об'єктів екологічного права
- •12. Загальна характеристика джерел екологічного права
- •13. Конституційні засади екологічного права
- •14. Закон України «про охорону навколишнього природного середовища» як джерело екологічного права
- •15. Зу «про відходи» і його місце в системі екологічного права і законодавства
- •16. Зу «про рослинний світ» як джерело екологічного права
- •17. Зу «про екологічну мережу» як джерело екологічного права
- •19. Місце рішень судової влади у системі джерел екологічного права
- •20. Державні стандарти, норми, правила та регламенти в системі джерел екологічного права
- •21. Міжнародні договори як джерело екологічного права
- •22. Екологічні права та екологічні інтереси: поняття та співвідношення правової реалізації та захисту
- •23. Загальна характеристика галузевих екологічних прав громадян
- •24. Система міжгалузевих екологічних прав громадян
- •25. Особливості реалізації права громадян на участь у прийнятті рішень, що стосуються довкілля
- •26. Поняття та система обов’язків громадян в галузі екології
- •27. Особливості загальних та спеціальних обов’язків громадян в галузі екології
- •28. Поняття та система гарантій екологічних прав громадян
- •29. Правові форми захисту екологічних прав громадян
- •30. Громадські природоохоронні формування та їх повноваження в галузі екології
- •31. Поняття права власності на природні ресурси
- •32. Особливості права державної власності на природні ресурси
- •33. Об’єкти та суб’єкти права комунальної власності на природні ресурси
- •34. Право приватної власності на природні ресурси
- •35. Підстави виникнення, зміни та припинення права власності на природні ресурси.
- •36. Форми і методи охорони та захисту права власності на природні ресурси
- •37. Поняття і види права природокористування
- •39. Особливості орендних правовідносин природокористування
- •40. Підстави виникнення та припинення права природокористування
- •41. Зміст права природокористування
- •42. Поняття і правові форми екологічного управління
- •43. Система органів екологічного управління за чинним законодавством/45. Повноваження органів державного екологічного управління загальної компетенції
- •44. Органи державного спеціального управління в галузі екології: види та повноваження
- •47. Правові форми громадського управління в галузі екології
- •48. Поняття функцій управління в галузі екології та їх види
- •49. Організація ведення червоної та зеленої книг України у системі функцій управління в галузі екології
33. Об’єкти та суб’єкти права комунальної власності на природні ресурси
Суб'єкти права комунальної власності на землю та інші природні ресурси. Суб'єктами права комунальної власності на землю та інші природні ресурси є територіальні громади сіл, селищ та міст. Територіальна громада села, селища чи міста становить сукупність жителів відповідного населеного пункту. Згідно з Конституцією України (ст. 140) місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою як безпосередньо (наприклад, шляхом прийняття рішення на зібранні жителів села), так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети. Однак законодавчі акти, які передбачають перебування відповідних природних ресурсів у комунальній власності (ЗК України та Закон «Про тваринний світ»), не містять норм щодо здійснення такої функції місцевого самоврядування, як розпорядження землями комунальної власності, безпосередньо територіальною громадою. Здійснення повноважень суб'єкта права комунальної власності на зазначені природні ресурси покладене на органи місцевого самоврядування — сільські, селищні та міські ради. Ради є суб'єктами права комунальної власності на відповідні природні ресурси і здійснюють розпорядження ними шляхом відчуження на підставі цивільно-правових угод, передачі в постійне користування та оренду.
Найбільш повно питания права комунальної власності врегульовані у Земельному кодексі. Згідно зі ст. 83 Кодексу у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. Отже, земельні ділянки як об'єкт комунальної власності можуть знаходитись як у межах, так і за межами населених пунктів.Суб'єктами права комунальної власності на земельні ділянки за межами населених пунктів також є відповідні сільські, селищні та міські ради.
Однак Земельний кодекс України надав територіальним громадам сіл, селищ та міст право об'єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюють районні або обласні ради. Відповідно суб'єктами права власності на такі земельні ділянки виступатимуть районна чи обласна ради.
Землі комунальної власності як різновид земель публічної (суспільної) власності є об'єктом земельної реформи. Це означає, що такі землі підлягають приватизации тобто передачі у власність громадян та юридичних осіб у порядку, визначеному ЗК України. Однак Кодексом встановлений цілий ряд земель комунальної власності, які не підлягають приватизації. Згідно зі ст. 83 до таких земель належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.
Слід зазначити, що законодавчі акти, прийняті до набуття чинності в 1996 p. Конституцією України, зокрема Водний кодекс, не передбачають можливості перебування природних ресурсів у комунальній власності. Однак прийняті вже після набуття чинності Основним Законом країни правові акти з питань регулювання земельних та лісових відносин передбачають можливість виникнення права комунальної власності і на зазначені природні ресурси. Так, згідно зі ст. 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Крім того, у комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. А суб'єктами права комунальної власності на ліси є територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, тобто сільські, селищні та міські ради.