10. Методи оцінювання ефективності психотерапії.

Оцінка ефективності психотерапії, порівняно з оцінюванням інших терапевтичних методів, має специфічні особливості, зумовлені відсутністю єдиного розуміння сутності психічного здоров'я та чіткого визначення його кількісних критеріїв, культуральними відмінностями розуміння норми психічного здоров'я, наявністю різних теоретичних підходів.

Отож, проблема оцінки ефективності психотерапії розглядається сьогодні в кількох аспектах. Насамперед це стосується виокремлення критеріїв оцінювання, вирішення спірних питань методології з метою визначити специфічну ефективність та доцільність застосування методів та технік психотерапії в різних ситуаціях (покази та протипокази). Вирішення цієї провідної проблеми потребує встановлення критеріїв ефективності, чинників і механізмів впливу та методів дослідження.

МЕТОДИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ПСИХОТЕРАПІЇ

Можна визначити два типи досліджень ефективності психотерапії:

1) наукові дослідження в лабораторних умовах (спрямовані на виявлення причинно-наслідкових зв'язків між результатами та інтервенцією, що забезпечує ефект)

2) у природних умовах (зосереджені насамперед на виявленні наслідків безпосередньо для пацієнтів, які проходять психотерапію у терапевтів, що належать до різних шкіл).

Критеріями оцінювання ефективності впливу психотерапії є ефективність/дієвість, рентабельність, задоволеність пацієнта, підтвердженість практикою, етична відповідність.

1. Для визначення ефективності/дієвості враховують:

• статистичну значущість змін порівняно з первинними показниками та/або показниками контрольної групи;

• клінічну значущість змін, визначену з урахуванням динаміки стану та наближення до показників норми;

• відсоток пацієнтів із покращанням;

• спектр змін з урахуванням позитивних та негативних наслідків, а також усіх можливих ефектів, не лише приналежних до цільової симптоматики;

• паттерн змін, який є відображенням не лише динаміки окремих симптомів, а співвідношення рівнів їхніх виявів;

• стійкість змін з урахуванням показників безпосередньо після завершення психотерапії, а також через деякий час для оцінки катамнезу;

• ступінь негативних ефектів (небажані наслідки чи побічні впливи; відмова від терапії; рецидиви через певний проміжок часу);

2. Рентабельність оцінюють із врахуванням співвідношення затрати-ефективність та затрати-користь.

3. Задоволеність пацієнта як клієнта враховують як один із критеріїв (реєстрація задоволеності пацієнта досить складна).

4. Підтвердження практикою розглядають як додаткову форму перевірки дієвості в дослідженнях психотерапії.

5. Етичну відповідність оцінюють з огляду на відповідність застосованих засобів цілі терапії, морально-етичну прийнятність методів та їхніх наслідків для пацієнта та оточення.

Опис інтервенції потребує:

• характеристики досліджуваної та контрольної групи

• детального представлення інструктажу досліджуваних

• частоти й тривалості контактів

• тривалості інтервенції

• інформованості досліджуваних та психотерапевтів про здійснення дослідження

• обстановки здійснення інтервенції та дослідження.

• опис визначення залежних змінних

• методів їх визначення та тривалість катамнезу.

Врахування якостей психотерапевтів

• урахування статі

• професійної компетентності

• досвіду

• особистісних властивостей

• прогностичні очікування терапевта.

Опис пацієнтів передбачає

• опис процедури селекції та інструментів відбору,

• клінічний статус пацієнтів (діагнозу та симптоматика, анамнез хвороби, індивідуальні й особистісні характеристики),

• добровільність участі,

• принцип розподілу пацієнтів по групах.

Опис процесу обстеження передбачає

• облік вибулих та причин вибування.

Детального опису потребує статистичний аналіз результатів дослідження.

На основі аналізу літератури, присвяченої негативним ефектам психотерапії, можна виокремити такі їх види: 1) негативні наслідки, 2) неефективність та 3) небажані наслідки.

Технологія рандомізовних контрольованих досліджень спрямована на визначення результатів здійснюваних інтервенцій й обґрунтовано стверджує, що втручання 1) дієве; 2) бездієве; 3) шкідливе; 4) нічого про ефективність втручання сказати не можна.

Традиційний дизайн досліджень, спрямованих на перевірку ефективності певного методу терапії, традиційно передбачає три групи: 1) без впливу, 2) застосування методу, 3) застосування плацебо.

У порівняльних дослідженнях ефективності різних методів психотерапії особливе місце посідає метааналіз.

МЕТААНАЛІЗ – статистичний метод, що полягає в комбінації інформації, отриманої в декількох різних дослідженнях, з метою загальної оцінки відмінностей між групами. У психотерапії метааналіз спрямований насамперед на виявлення ефективності застосування різних методів із метою визначення специфічних чинників ефективності психотерапії та показів і протипоказів застосування методів і психотехнік. Методологія метаналізу дає змогу порівнюваи ефективність різних методів психотерапії відповідно до різних типів психічних розладів з урахуванням індивідуально-психологічних властивостей клієнтів