- •1. Психотерапія як галузь наукових знань та практичних підходів: сучасне розуміння. Сучасні тенденції та проблеми розвитку психотерапії в Україні. Основна проблематика психотерапії у сучасному світі.
- •1.2. Сучасні тенденції та проблеми розвитку пт в Україні.
- •2. Історія формування психотерапії як науки. Історія формування методів психотерапії.
- •3.1. Психологічна допомога особистості: визначення поняття, види та форми роботи.
- •3.2. Пт й психокорекція: спільне та відмінності.
- •3.3. Покази та проти покази для пт та психокорекції (індивідуальної/групової).
- •Психотерапія: складові процесу, основні задачі та форми роботи.
- •Чинники лікувального впливу психотерапії
- •7. Мета, задачі та цілі психотерапії. Короткотермінові та відтерміновані цілі психотерапії. Цілі психотерапії згідно підходів різних напрямків психотерапії
- •7.1. Мета, задачі та цілі пт.
- •9.Метамодель у психотерапії та психокорекції.
- •10. Методи оцінювання ефективності психотерапії.
- •11. Компоненти професійної готовності до психотерапевтичної роботи. Розуміння ролі психотерапевта в різних напрямках психотерапії. Особливості навчанні в галузі психотерапії
- •12.Відмінності психотерапії й екстрасенсорного цілительства
- •14. Специфічні особливості групової психотерапії. Механізми лікувального впливу групової психотерапії.
- •15. Класифікація методів психотерапії
- •16. Поняття прогресу у психотерапії
- •17. Значення abc теорії неврозу для пт.
- •18. Психодинамічна психотерапія: структура й особливості консультативного процесу в класичному психоаналізі.
- •Класичний психоаналіз з.Фрейда: особливості психотерапевтичного процесу, вимоги та очікування від клієнта, роль психолога-консультанта.
- •20. Індивідуальна психологія а.Адлера: основні поняття та особливості психотерапевтичного процесу.
- •21. Аналітична психологія к.Юнга: основні поняття та особливості психотерапевтичного процесу.
- •Групова психотерапія: визначення поняття,
- •Загальні принципи організації та проведення психотерапевтичних груп. Загальні чинники групової психотерапії. Види психотерапевтичних груп. Особливості комплектування психотерапевтичних груп.
- •Керівництво психокорекційною та психотерапевтичною групою: основні задачі групового психолога, етичні вимоги до керівника групи.
- •27. Методи психотерапії, засновані на принципі біологічного зворотного зв'язку
- •28.“Тренінг саморегуляції”: зовнішні вияви тривожності та релаксації
- •30. Еклектична психотерапія: передумови становлення, теоретичні засади та особливості психотехнік.
- •31. Теорії гіпнозу. Методи й техніки гіпнозу.Гіпносугестія та сугестія. Ефективність гіпносугестивної психотерапії. Автосугестія й автогенне тренування
- •32. Основні теоретичні положення сімейної психотерапії.
- •34. Трансперсональна психотерапія с.Грофа.
- •Екзистенційна психотерапія: основні поняття й положення, основні методи та психотехніки
- •Усвідомлення смертності
- •Робота з відповідальністю і свободою.
- •Робота з ізоляцією.
- •Робота з відсутністю сенсу.
- •36, 37 .Особливості методу парадоксальної інтенції в.Франкла
- •38. Кататимна імаготерапія: теоретичні положення, основні методи та психотехніки
- •39. Особливості дитячої психотерапії.
- •Усвідомлення смертності
- •Робота з відповідальністю і свободою.
- •Робота з ізоляцією.
- •Робота з відсутністю сенсу.
- •6. Поняття методу в психотерапії.
- •8.2. Особливості психотерапевтичної бесіди, задачі, стадії.
- •41. Когнітивно-поведінковий напрям в психотерапії
- •41. Когнітивно-поведінковий напрям в психотерапії
- •41. Когнітивно-поведінковий напрям в психотерапії
- •41. Когнітивно-поведінковий напрям в психотерапії
27. Методи психотерапії, засновані на принципі біологічного зворотного зв'язку
В основі біологічного зворотного зв'язку (англ. - biofeedback) лежить принцип доцільного саморегулювання мимовільних функцій з використанням систем зовнішнього зворотного зв'язку. Метод біологічного зворотного зв'язку застосовується тільки в тих випадках, коли забезпечується пред'явлення інформації про стан фізіологічних функцій для того ж індивіда, який генерує дану фізіологічну інформацію, є її джерелом. У звичайних умовах ми не отримуємо точної кількісної інформація про стан фізіологічних функцій, скажімо, частоту пульсу або величину артеріального тиску. Однак за допомогою біологічного зворотного зв'язку, яка дозволяє реєструвати найтонші зміни фізіологічних процесів, можна навчитися свідомо керувати ними. Методи, засновані на використанні біологічного зворотного зв'язку, застосовуються в різних областях медицини: для управління біоелектричної активністю мозку у хворих на епілепсію, спрямованого на придушення патологічних патернів ЕЕГ; для підвищення ефективності відновної терапії постінфарктних хворих; при лікуванні різних видів головного болю.
Аналіз результатів досліджень, виконаних Коеном і співроб. щодо використання біологічного зворотного зв'язку у хворих мігренню, показав: 1) прямі фізіологічні зміни досліджуваних систем не корелюють з терапевтичним результатом, до того ж є досить скромним, 2) не має значення метод біологічного зворотного зв'язку (черепні артерії, електроміограма, температура). Тому механізми терапевтичного ефекту слід шукати не тільки в змінах, що стосуються фізіологічних систем. Імовірні пояснення такі: 1) ефект плацебо завдяки участі пацієнтів в експерименті (складання ними спеціальних діаграм) і увазі до них з боку дослідників, 2) регресія «до середини», так як пацієнти шукають допомоги в той момент, коли їм особливо погано, 3 ) ефект загальної релаксації, 4) пізнавальний ефект від переживання біологічного зворотного зв'язку - виникає у пацієнта уявлення про власний контроль над фізіологічною системою. Останній пункт особливо цікавий. Пацієнти стверджують, що біологічний зворотний зв'язок вчить їх навичкам самоконтролю, якого, на їхню думку, у них ніколи раніше не було. Тому не ступінь фізіологічних змін виступає як критична величина, а ступінь віри пацієнта в свої можливості здійснювати контроль. Якщо це так, то цей ефект можна враховувати при спробах оптимізації терапевтичного результату. Про необхідність врахування при використанні методики біологічного зворотного зв'язку психологічних факторів (підвищення самооцінки пацієнта, самонавіяння, плацебо-ефект тощо) свідчать також дані та інших авторів. У літературі останніх років підкреслюється, що біологічний зворотний зв'язок (і відповідно тренінг релаксації) слід розглядати лише як один з підходів до лікування людини в цілому і застосовувати в поєднанні з іншими медичними та психотерапевтичними методами. «Лікування» від гіпертонії, швидше за все, зажадає чогось більшого, ніж свідома спроба пацієнта знизити в себе кров'яний тиск. Знизити артеріальний тиск (або припинити біль) - не означає змінити життєві обставини, які сформували стереотипізовану реакцію. Ставиться також під сумнів, чи зможе або навіть захоче пацієнт управляти своїми тілесними функціями в гарячковому, мінливому оточенні поза лабораторією і клініки.
Використання принципів біологічного зворотного зв’язку підвищує ефективність такого методу як аутогенне тренування - активний метод психотерапії, психопрофілактики і психогігієни, спрямований на відновлення динамічної рівноваги системи гомеостатичних саморегулюючих механізмів організму людини, порушеного в результаті стресового впливу. Основними елементами методики є тренування м'язової релаксації, самонавіювання і самовиховання (аутодидактики). Зокрема, БЗЗ підвищує ефективність використання аутогенної медитації за Шульцом, аутогенного відреагування за Луте, аутогенна вербалізація за Луте.
