3.1. Психологічна допомога особистості: визначення поняття, види та форми роботи.

Психологічна допомога особистості здійснюється через психотерапевтичне, клініко-терапевтичне втручання, здійснюється з допомогою психокорекції, псих.консультування.

Психотерапевтичне втручання, чи психотерапевтична інтервенція - це вид (тип, форма) психотерапевтичного впливу, що характеризується певними цілями і відповідним цим цілям вибором засобів впливу, тобто методів. Може позначати конкретний психотерапевтичний прийом, наприклад, роз'яснення, уточнення, тренінг, та ін, а також загальну стратегію поведінки психотерапевта, безпосередньо пов'язану з теоретичної орієнтацією. Є три основні типи психотерапевтичного втручання, що відповідають трьом основним напрямкам у психотерапії: психоаналітичний, поведінковий і досвідний (гуманістичний), кожен з яких характеризується власною концепцією здоров'я і хвороби. Психологія та медицина застосовують такі види втручань (інтервенцій). Перре і Бауманн поділяють всі види інтервенцій, на 4 групи: медикаментозні (фармакотерапія), хірургічні, фізикальні (фізіотерапія) та психологічні (ПТ).

Клініко-психологічні втручання. Методи клініко-психологічних інтервенцій - це психологічні засоби, які вибирає психотерапевт. Вони можуть бути вербальними або невербальними, орієнтованими більшою мірою або на когнітивні, або на емоційні, або на поведінкові аспекти і реалізуються в контексті взаємин між пацієнтом і психотерапевтом. Однак психологічні засоби впливу можуть бути спрямовані не тільки на зміну психологічних характеристик, психічних процесів і станів, але і, опосередковано, на зміну стану організму. Типовими психологічними засобами є бесіда, тренування (вправи) або міжособистісні взаємини як фактор впливу та впливу. Функції клініко-психологічних інтервенцій полягають у профілактиці, лікуванні, реабілітації та розвитку.

Якщо ПТ передбачає більш активний цілеспрямований вплив на особистісний, поведінковий та інтелектуальний рівні, то психокорекція являє собою тактовне втручання у процеси психічного і особистісного розвитку людини. Мета – виправлення відхилень в процесі психічного і особистісного розвитку. Впливає не тільки на особистість, а й на оточення. Психотерапія – спрямована на глибинне проникнення в особистість і здійснення прогресивних зрушень в її взаємодії зі світом через зміну само і світосприйняття.

Як у консультуванні, Бреймер і Шостром, говорячи про співвідношення консультування і ПТ, уявляють два полюси континуума. На одному полюсі робота професіонала торкається в основному ситуаційних проблем, які розв'язуються на рівні свідомості і виникають в клінічно здорових індивідів. Тут розташована галузь консультування. На іншому полюсі — більше прагнення до глибокого аналізу проблем з орієнтацією на несвідомі процеси, структурну перебудову особистості. Тут розташована галузь психотерапії. Галузь між полюсами належить діяльності, яку можна називати як консультуванням, так і психотерапією.

3.2. Пт й психокорекція: спільне та відмінності.

Психологічна корекція є один із видів надання психологічної допомоги особистості. При розкритті поняття ”психокорекція” широко використовується поняття “ПТ”. Ці види діяльності мають близькі цілі, подібний зміст і часто доповнюють один одного.

Психотерапія передбачає більш активний цілеспрямований вплив на особистісний, поведінковий та інтелектуальний рівні. Психологічна корекція являє собою тактовне втручання у процеси психічного і особистісного розвитку людини. Мета – виправлення відхилень в процесі психічного і особистісного розвитку. Впливає не тільки на особистість, а й на оточення. Психотерапія – спрямована на глибинне проникнення в особистість і здійснення прогресивних зрушень в її взаємодії зі світом через зміну само і світосприйняття. Мета ПТ і корекції: Створення умов для повноцінного усунення недоліків у розвитку становлення особистості.

Основні характеристики: 1. Засоби впливу (методи): психотерапія і психокорекції використовують психологічні засоби впливу, однак у психологічному консультуванні інформування є провідним прийомом. 2. Цілі: психотерапія і психокорекції мають на меті досягнення більш виражених позитивних змін у когнітивній, емоційній та поведінковій сферах у бік збільшення їх ефективності, психотерапія при цьому спрямована на досягнення значних особистісних змін, а консультування - на допомогу людині в кращому використанні власних ресурсів і поліпшенні якості життя.

3. Функції: психотерапія виконує функцію лікування і частково реабілітації, а психокорекція - профілактики та розвитку (природно, що мова йде про переважної спрямованості психотерапії і психокорекції, тому що в ряді випадків ці функції можуть перетинатися).

Додаткові характеристики:

1. Тривалість впливів: психотерапія припускає тривалість не менше 15-20 сеансів, психологічне консультування може обмежуватися 1-5 сеансами.

2. Місце змін: у психотерапії зміни відбуваються безпосередньо в ході терапії і є сутністю психотерапевтичного процесу, в психологічному консультуванні аналізуються варіанти рішень конкретної проблеми, але рішення і зміни здійснюються людиною не в рамках консультування, а по його закінченні.

3. Ступінь самостійності клієнта: у психотерапії процес змін супроводжується психотерапевтом, в психологічному консультуванні зміни здійснюються людиною самостійно без супроводу консультанта. Психокорекція –орієнтована на клінічно здорову особистість. Орієнтується на здорові сторони особистості незалежно від ступеня їх порушень. Психокорекційні впливи спрямовані на зміну поведінки і розвиток особистості клієнта.