
- •1. Психотерапія як галузь наукових знань та практичних підходів: сучасне розуміння. Сучасні тенденції та проблеми розвитку психотерапії в Україні. Основна проблематика психотерапії у сучасному світі.
- •1.2. Сучасні тенденції та проблеми розвитку пт в Україні.
- •2. Історія формування психотерапії як науки. Історія формування методів психотерапії.
- •3.1. Психологічна допомога особистості: визначення поняття, види та форми роботи.
- •3.2. Пт й психокорекція: спільне та відмінності.
- •3.3. Покази та проти покази для пт та психокорекції (індивідуальної/групової).
- •Психотерапія: складові процесу, основні задачі та форми роботи.
- •Чинники лікувального впливу психотерапії
- •7. Мета, задачі та цілі психотерапії. Короткотермінові та відтерміновані цілі психотерапії. Цілі психотерапії згідно підходів різних напрямків психотерапії
- •7.1. Мета, задачі та цілі пт.
- •9.Метамодель у психотерапії та психокорекції.
- •10. Методи оцінювання ефективності психотерапії.
- •11. Компоненти професійної готовності до психотерапевтичної роботи. Розуміння ролі психотерапевта в різних напрямках психотерапії. Особливості навчанні в галузі психотерапії
- •12.Відмінності психотерапії й екстрасенсорного цілительства
- •14. Специфічні особливості групової психотерапії. Механізми лікувального впливу групової психотерапії.
- •15. Класифікація методів психотерапії
- •16. Поняття прогресу у психотерапії
- •17. Значення abc теорії неврозу для пт.
- •18. Психодинамічна психотерапія: структура й особливості консультативного процесу в класичному психоаналізі.
- •Класичний психоаналіз з.Фрейда: особливості психотерапевтичного процесу, вимоги та очікування від клієнта, роль психолога-консультанта.
- •20. Індивідуальна психологія а.Адлера: основні поняття та особливості психотерапевтичного процесу.
- •21. Аналітична психологія к.Юнга: основні поняття та особливості психотерапевтичного процесу.
- •Групова психотерапія: визначення поняття,
- •Загальні принципи організації та проведення психотерапевтичних груп. Загальні чинники групової психотерапії. Види психотерапевтичних груп. Особливості комплектування психотерапевтичних груп.
- •Керівництво психокорекційною та психотерапевтичною групою: основні задачі групового психолога, етичні вимоги до керівника групи.
- •27. Методи психотерапії, засновані на принципі біологічного зворотного зв'язку
- •28.“Тренінг саморегуляції”: зовнішні вияви тривожності та релаксації
- •30. Еклектична психотерапія: передумови становлення, теоретичні засади та особливості психотехнік.
- •31. Теорії гіпнозу. Методи й техніки гіпнозу.Гіпносугестія та сугестія. Ефективність гіпносугестивної психотерапії. Автосугестія й автогенне тренування
- •32. Основні теоретичні положення сімейної психотерапії.
- •34. Трансперсональна психотерапія с.Грофа.
- •Екзистенційна психотерапія: основні поняття й положення, основні методи та психотехніки
- •Усвідомлення смертності
- •Робота з відповідальністю і свободою.
- •Робота з ізоляцією.
- •Робота з відсутністю сенсу.
- •36, 37 .Особливості методу парадоксальної інтенції в.Франкла
- •38. Кататимна імаготерапія: теоретичні положення, основні методи та психотехніки
- •39. Особливості дитячої психотерапії.
- •Усвідомлення смертності
- •Робота з відповідальністю і свободою.
- •Робота з ізоляцією.
- •Робота з відсутністю сенсу.
- •6. Поняття методу в психотерапії.
- •8.2. Особливості психотерапевтичної бесіди, задачі, стадії.
- •41. Когнітивно-поведінковий напрям в психотерапії
- •41. Когнітивно-поведінковий напрям в психотерапії
- •41. Когнітивно-поведінковий напрям в психотерапії
- •41. Когнітивно-поведінковий напрям в психотерапії
36, 37 .Особливості методу парадоксальної інтенції в.Франкла
Парадоксальна інтенція Франкл. Метод, запропонований Франклом (Frankl V. Є.), автором логотерапії, в 1929 р., описаний ним лише в 1939 р., а опублікований під цією назвою в 1947 р. Логотерапия включає два таких специфічних людських прояви, як самотрансценденции і здатність до самоотстраненію.
Людина з ноогенним неврозом постійно знаходиться в пошуках сенсу. П. і. Ф. застосовується при неврозах, коли є такі патогенні паттерни реагування:
1. Якийсь симптом викликає у пацієнта побоювання, що він може повторитися; виникає фобія - страх очікування повторення симптому, який призводить до того, що симптом дійсно з'являється знову, і це лише підсилює початкові побоювання пацієнта. Іноді сам страх може бути тим, повторення чого боїться хворий, але частіше бояться непритомності, інфаркту, апоплексичного удару. На свій страх хворі реагують втечею від дійсності (життя), наприклад намагаються не виходити з дому.
2. Пацієнт перебуває під гнітом опанованих над ним нав'язливих уявлень, намагається придушити їх, протидіяти їм, але це лише посилює первинну напругу. Коло замикається, і пацієнт опиняється всередині цього порочного кола.
На відміну від фобії, власне обсесивного стану характеризуються не втечею, а боротьбою - боротьбою з нав'язливими уявленнями. Однак і фобії, і обсесивні стани викликаються прагненням уникнути ситуацій, що обумовлюють тривогу. Невроз породжується не тільки первинними умовами (зовнішня і внутрішня ситуація, ведуча до появи першого симптому), а й вторинними (закріпленням страху очікування). Необхідно розірвати ці кругові механізми. Зробити це можна, позбавивши підкріплення побоювання хворого. При цьому слід враховувати, що пацієнт із фобією боїться чогось, що може з ним трапитися, у той час як хворий з обсесіями боїться і того, що може зробити сам.
У даних випадках слід звернутися до такої характерної для людини здатності до самовідсторонення, яка особливо яскраво відбивається в гуморі. Гумор - важлива властивість людської особистості, він надає можливість зайняти дистанцію по відношенню до чого завгодно, у тому числі і до самого себе, і тим самим знайти над собою повний контроль. Мобілізація цієї здатності людини до дистанціювання і досягається за допомогою методу П. і. Ф.
П. і. Ф. побудована на тому, що пацієнт повинен захотіти, щоб здійснили то (при фобії) або щоб він сам здійснив то (при обсесїі), чого він так побоюється. При цьому парадоксальна пропозиція повинна бути сформульовано по можливості в гумористичній формі. П. і. Ф. допомагає навіть у важких і хронічних випадках, причому і тоді, коли лікування триває недовго. Страх є біологічною реакцією, що дозволяє уникати тих ситуацій, які страх представляє як небезпечні. Якщо хворий буде сам шукати ці ситуації, навчиться діяти «мимо» страху, то останній поступово зникне, як би «атрофується» від бездіяльності.
Задача цієї техніки - "зламати, розірвати, вивернути навиворіт" той порочний круг, в який потрапляє пацієнт з фобіями, нав'язливими ідеями або іншими труднощами. Очікування повторення симптому викликає у нього страх, внаслідок чого симптом (наприклад, заїкання, сечовипускання і т.д.) дійсно з'являється знов, підтверджуючи побоювання хворого. Суть техніки в тому, щоб стимулювати (спровокувати) пацієнта спеціально викликати у себе хворобливий симптом, не уникати його.