22. Групова психотерапія: визначення поняття,

Групова психотерапія — це метод цілеспрямованого використання групової динаміки та сукупності взаємовпливів в групі з терапевтичною метою.

Специфіка групової психотерапії як лікувального методу полягає в цілеспрямованому використанні в психотерапевтичних цілях групової динаміки (тобто всієї сукупності взаємовідносин і взаємодій, що виникають між учасниками групи, включаючи і групового психотерапевта), в лікувальних цілях.

Терміни групова терапія, колективна психотерапія і психотерапія в групі означають лише використання будь-якого психотерапевтичного методу в групі хворих. Психотерапевт, проводячи гіпноз, аутогенне тренування в групі хворих, або використовуючи техніки гештальт-терапії (працюючи при цьому з одним пацієнтом і залучаючи інших лише до обговорення, як фон, на якому протікає, по суті, індивідуальна психотерапія) може назвати це груповою психотерапією. Однак принципово це не вірно. У цьому випадку психотерапевт впливає психологічними засобами на велику кількість пацієнтів одночасно, проте не використовує систематично в лікувальних цілях ситуації в групі і взаємини між пацієнтами. Про власне групову психотерапію ми можемо говорити тільки тоді, коли психотерапевтом використовується терапевтичний потенціал групи як такої. Поряд з іншими психотерапевтичними методами групова психотерапія (індивідуальна також) застосовується в рамках різних теоретичних орієнтації, де аналіз групової взаємодії використовується для вирішення різних, специфічних для цього напряму психотерапевтичних завдань. Саме теоретична орієнтація і визначає своєрідність і специфіку групової психотерапії: конкретні цілі і завдання, зміст та інтенсивність процесу, тактику психотерапевта, психотерапевтичні мішені, вибір конкретних методичних прийомів і технік та ін. Групова динаміка — це сукупність внутрішньогрупових соціально-психологічних процесів і явищ, що характеризують весь цикл життєдіяльності малої групи та його етапи (утворення, функціонування, розвиток, стагнацію, регрес, розпад). Інакше кажучи, це вчення про сили, структуру і процеси, які діють в групі.

Норми групи - це сукупність правил і вимог, «стандартів» поведінки, що регулюють взаємовідносини і взаємодії між учасниками групи. Групові норми визначають, що припустимо, що неприпустимо, що бажано і що небажано, що правильно і що неправильно. Групова згуртованість і напруга виконують у групі протилежні функції: перша є стабілізуючим чинником (під її впливом члени групи відчувають підтримку і певну безпека), а друга - що спонукає фактором (вона веде до незадоволеності і прагненню що-небудь змінити). Враховуючи протилежні функції напруги і групової згуртованості, потрібно звертати увагу на необхідність підтримання в психотерапевтичній групі динамічної рівноваги між ними.

покази та протипокази для проведення.

Групова психотерапія застосовується в системі комплексного лікування пацієнтів з різними захворюваннями: неврози, алкоголізм та наркоманії, психози, психосоматичні та хронічні соматичні захворювання та ін. Показання до групової психотерапії, так само як і до психотерапії в цілому, визначаються, перш за все, роллю психогенних чинників в етіопатогенезі захворювання і його соціально-психологічними наслідками. Показання до Г.ПТ. широкі. Це невротичні й особистісні розлади, алкоголізм, нарко- і токсикоманії, порушення адаптації, психічні захворювання, серед яких різні форми шизофренії й епілепсії. Протипоказання до Г.ПТ. відносні й значною мірою обумовлені особистісними й професійними якостями психотерапевта. Основвними протипоказами э дефекти зовнішності – значні потворства, не достаток інтелекту, психопатичні розлади.

принципи формування груп.

• принцип чіткості у визначенні групи учасників; • принцип єдніості часу, місця та дії: все відбувається й обговорюється тут і тепер, на особистому досвіді учасників і психотерапевта, без домашніх завдань або попередньої підготовки; • принцип активніості учасників групи та їхній особистий досвід, а не інформація, отримана від психотерапевта; • принцип розширення особистісного практичного досвіду учасників та групи в цілому.

Залежно від парадигми, якої дотримується психотерапевт, і мети психотерапії виокремлюють засоби її проведення та загальну спрямованість.

закономірності динаміки індивідуально-особистісних і групових змін.

Специфіка групової психотерапії як лікувального методу полягає в цілеспрямованому використанні в психотерапевтичних цілях групової динаміки (тобто всієї сукупності взаємовідносин і взаємодій, що виникають між учасниками групи, включаючи і групового психотерапевта), в лікувальних цілях. Допомагає пацієнту зрозуміти, яку роль в групі він прагне грати, або грає на самому справі, ми можемо допомогти йому усвідомити, до який саме момент він прагне, які потреби хоче задовольнити, наскільки успішним є це його поведінка, чи приносить це йому задоволення і пр. Таким чином, аналізуючи поведінку пацієнта в рамках групового взаємодії, ми розширюємо сферу його саморозуміння В якості самостійного напряму в психотерапії групова психотерапія виступає лише в тому сенсі, що більш прицільно розглядає пацієнта у соціально-психологічному плані, в контексті його взаємин і взаємодій з іншими людьми. У найзагальнішому вигляді мети групової психотерапії визначаються як розкриття, аналіз, усвідомлення та переробка проблем пацієнта, його внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів і корекція неадекватних відносин, установок, емоційних і поведінкових стереотипів на підставі аналізу та використання міжособистісної взаємодії.

Групова динаміка - це сукупність внутрішньогрупових соціально-психологічних процесів і явищ, що характеризують весь цикл життєдіяльності малої групи та його етапи - утворення, функціонування, розвиток, стагнацію, регрес, розпад. Кратохвіл наступним чином формулює цілі психотерапевтичної групи: розібратися в проблемах кожного учасника; допомогти йому зрозуміти і змінити власний стан; поступово змінити слабку пристосовність, досягаючи адекватної соціальної адаптації; надавати інформацію про закономірності інтерперсональних і групових процесів як основи для більш ефективного та гармонійного спілкування з людьми ; підтримувати процес розвитку особистості в сенсі зростання свого власного особистісного і духовного потенціалу; усувати хворобливі ознаки і симптоми.

фази розвитку групи.

Групова ПТ – це метод цілеспрям використ груп динаміки з терапевтичною метою. Фазами є : 1. адаптаційна, 2. конфронтаційна=фрустраційна , 3. конструктивна . 1.фаза орієнтації. Період утворення групи як такої і збігається з початком лікування та адаптацією пацієнтів до нових умов. Пацієнти мають різні установки і очікування щодо лікування. Терапевт сприймається як вчитель.

2. фаза конфронтації. Характеризується високим рівнем напруги, але, на відміну від першої фази, де напруга супроводжується відносною пасивністю пацієнтів, тут їх поведінка стає більш активним, афективно зарядженим, з прихованою чи явною агресією по відношенню до психотерапевта. Починається боротьба за лідерство, місце і становище в групі, загострюються внутрішньогрупові конфлікти, чітко розподіляються ролі, росте опір. Важливою складовою цієї фази є наявність у пацієнтів агресивних почуттів до психотерапевта, який сприймається ними або як непрофесіонал, або як холодний, байдужий чоловік, який не хоче допомогти групі і демонструє свою відірваність, відстороненість від неї.

3. фаза дослідження проблеми на інд та гурп рівнях. Виявляються активність, самостійність і відповідальність кожного члена групи за себе самого, інших учасників і групи в цілому. Формується групова згуртованість - найважливіша умова ефективності психотерапевтичної групи. Спільна діяльність з вирішення кризової ситуації, в якій більшість пацієнтів відчували схожі почуття і яку вирішували подібним шляхом всі разом, спільне вироблення групових норм роблять для пацієнтів більш природним процес прийняття групової культури. У хворого розвивається почуття приналежності до групи, відповідальність за її роботу.

4. фаза завершення ПТ. Активно працює група. Виниклі в попередній фазі згуртованість, зацікавленість учасників один в одному, емоційна підтримка, щирість, почуття безпеки, спонтанність створюють можливості для розвитку процесу, спрямованого на рішення власне психотерапевтичних завдань. У літературі цю фазу позначають як «робочу фазу», «фазу цілеспрямованої діяльності». У залежності від специфіки конкретної групи вказані фази можуть мати різну тривалість, проте в цілому перші три фази займають зазвичай від 20 до 30% часу роботи психотерапевтичної групи.