14. Специфічні особливості групової психотерапії. Механізми лікувального впливу групової психотерапії.

Специфіка групової психотерапії як лікувального методу полягає в цілеспрямованому використанні в психотерапевтичних цілях групової динаміки (тобто всієї сукупності взаємовідносин і взаємодій, що виникають між учасниками групи, включаючи і групового психотерапевта), в лікувальних цілях.

Групова психотерапія не є самостійним теоретичним напрямом в психотерапії, а являє собою специфічну форму або метод, де основним інструментом психотерапевтичного впливу виступає група пацієнтів, на відміну від індивідуальної, де таким інструментом є тільки психотерапевт.

Групова психотерапія застосовується в рамках різних теоретичних орієнтації, де аналіз групової взаємодії використовується для вирішення різних, специфічних для цього напряму психотерапевтичних завдань.

Групова психотерапія більш прицільно розглядає пацієнта в соціально-психологічному плані, в контексті його взаємин і взаємодій з іншими людьми, розсуваючи тим самим межі психотерапевтичного процесу і фокусуючись не тільки на індивіді і його внутрішньоособистісний проблематиці, а й на індивіді в сукупності його реальних взаємин і взаємодій з іншими людьми, з навколишнім світом.

Взаємини і взаємодії, в які вступає пацієнт у групі, в значній мірі відображають його типові взаємовідносини, тому що група виступає як модель реального життя: у ній пацієнт проявляє ті ж відносини, установки і цінності, ті ж способи емоційного реагування і поведінкові реакції.

Використання групової динаміки спрямоване на те, щоб кожен учасник мав можливість проявити себе, а також на створення в групі ефективної системи зворотного зв'язку, що дозволяє пацієнту адекватніше і глибше зрозуміти самого себе, побачити власні неадекватні відносини й установки, емоційні та поведінкові стереотипи, які проявляються в міжособистісному взаємодії, і змінити їх в атмосфері доброзичливості та взаємної прийняття

Докладний аналіз механізмів корекційного впливу представлений в роботах І. Ялома (1970) і С. Кратохвіла (1978).

В якості основних механізмів корекційного впливу І. Ялом виділяє наступні:

1. Повідомлення інформації. Отримання клієнтом в ході групової психокорекції різноманітних відомостей про особливості людської поведінки, міжособистісної взаємодії, конфлікту, нервово-психічного здоров'я і т.д від терапевта, а також порад, допомоги у вирішені проблем, запропонованих як терапевтом, так і іншими клієнтами. З'ясування причин виникнення та розвитку порушень, інформація про сутність терапії та хід терапевтичного процесу, інформаційний обмін між учасниками групи.

2. Навіювання надії. Поява надії на успіх вирішення проблеми під впливом покращення стану інших клієнтів і власних досягнень. Успішна просунута терапія клієнта служить іншим як позитивна модель, відкриває їм оптимістичні перспективи. Найбільш сильно цей фактор діє у відкритих группах.

3. Універсальність страждань, переживань і розуміння клієнтом того, що він не самотній, що інші члени групи також мають проблеми, конфлікти, переживання. Таке розуміння сприяє подоланню егоцентричної позиції, появі почуття спільності і солідарності з іншими, підвищенню самооцінки.

4. Альтруїзм - можливість у процесі групової роботи допомагати один одному, робити щось для іншого. Допомагаючи іншим, клієнт стає більш впевненим у собі. Він відчуває себе здатним бути корисним і потрібним, починає більше поважати себе і вірити у власні можливості.

5. Коригуючі рекапитуляції первинної сімейної групи. Клієнти виявляють в групі проблеми і переживання, що йдуть з сім'ї батьків, почуття і способи поведінки, характерні для батьківських і сімейних відносин в минулому. Виявлення і реконструкція минулих емоційних і поведінкових стереотипів в групі дає можливість їх опрацювання, виходячи з актуальної ситуації, коли психолог виступає в ролі батька чи матері для клієнта, а інші учасники - в ролі братів, сестер та інших членів сім'ї.

6. Розвиток техніки міжособистісного спілкування (навчання соціальних вмінь). Клієнт має можливість за рахунок зворотного зв'язку та аналізу власних переживань побачити свою неадекватну міжособистісну взаємодію і в ситуації взаємного прийняття змінити її, виробити і закріпити норми, більш конструктивні способи поведінки та спілкування.

7. Імітаційна поведінка. Клієнт може навчитися більш конструктивним способам поведінки за рахунок наслідування психолога та інших успішних членів групи.

8. Інтерперсональний вплив. Отримання нової інформації про себе за рахунок зворотного зв'язку, що призводить до зміни і розширення образу "Я". Можливість виникнення у групі емоційних ситуацій, з якими клієнт раніше не міг впоратися, їх виокремлення, аналіз та опрацювання.

9. Групова згуртованість. Привабливість групи для її членів, бажання залишатися в групі, почуття приналежності групі, довіра, прийняття групою,взаємне прийняття один одного, почуття "Ми" групи. Групова згуртованість розглядається як фактор, аналогічний відносинам "психолог - клієнт" в індивідуальній роботі.

10. Катарсис. Відреагування, емоційне розвантаження, вираз сильних почуттів.

11. Екзистенційні чинники :

1. прийняття того, що життя часом буває жорстоким і несправедливим

2. прийняття того, що по великому рахунку, не можна уникнути болі, яку причиняє життя; учвідомлення смерті

3. визнання того, що незалежно від моєї відкритості для інших, я завжди можу стикнутися з самотністю

4. зіткнення з основною проблемою – проблемою життя і смерті – потребує від мене більше чесності і меншої залежності від дрібниць

5. розуміння того, що я повинен взяти на себе відповідальність за життя, яким я живу, незалежно від того, в якій мірі я буду залежати від інших і отримувати від них підтримку.

С. Кратохвіл в якості основних механізмів вказує наступні: участь у групі, емоційну підтримку, самодослідження і самоврядування, зворотний зв'язок або конфронтацію, контроль, корективний емоційний досвід, перевірку і навчання новим способам поведінки, отримання інформації, розвиток соціальних навичок.

Клієнти в якості основних механізмів найчастіше вказують: усвідомлення нового (самого себе, сприйняття іншими, розуміння інших людей), переживання в групі позитивних емоцій (щодо самого себе, інших членів групи, групи в цілому, позитивних емоцій від учасників групи), придбання нових способів поведінки, насамперед міжособистісної взаємодії та поведінки в емоційно напружених ситуаціях.

Зазначені механізми охоплюють всі три площини змін: когнітивну, емоційну, поведінкову.