101. Суспільна свідомість та її структура.

Суспільна свідомість є сукупністю почуттів, настроїв, різноманітних поглядів, ідей та теорій, які відображають ті чи інші сторони суспільного життя. Вона має соціальну природу, виникає із суспільної практики людей як результат їхньої виробничої, сімейно-побутової та інших видів діяльності. Адже в процесі спільної практичної діяльності люди осмислюють оточуючий світ з метою його використання у своїх інтересах. Різні суспільні явища і їх відображення в образах та поняттях, ідеях та теоріях є двома сторонами практичної діяльності людей. Суттєвим принципом розгляду структури суспільної свідомості є її поділ за рівнем, ступенем та глибиною проникнення у дійсність, узагальненого відображення суспільного буття. В цьому аспекті структуру можна і потрібно розглядати як в гносеологічному (пізнавальному) плані, так і в соціологічному. Звідси – подів суспільної свідомості на суспільну психологію та ідеологію. І, насамкінець, в структуру суспільної свідомості органічно включені її форми. У сучасній соціальній філософії виділяються такі сторони (елементи) суспільної свідомості: - буденна і теоретична свідомість; - суспільна психологія й ідеологія; - форми суспільної свідомості. Буденна і теоретична свідомість – це, по суті, два рівня суспільної свідомості, які можна назвати нижчим та вищим. Вони розрізняються за глибиною осмислення суспільних явищ та процесів, рівнем їх розуміння. Суспільна психологія є сукупністю емоційних станів соціальних груп, їх переживань і світовідчуттів, їх радощів і турбот, ритуалів та традицій. В них вкорінені мотиви економічної, політичної і моральної поведінки, прихильність людей до певного способу життя й соціально-економічних стандартів. Але в ній наявні і безпосередня реакція груп чи спільнот на економічні, соціально-політичні та культурні події. Ідеологія відображає об’єктивні потреби та інтереси різних соціальних груп, націй, але на більш високому рівні. Як система поглядів та установок, ідеологія є теоретичним відображенням соціально-політичного ладу суспільства, його соціальної структури, потреб і інтересів різних соціальних сил. У ній може чітко відображатися відношення тих чи інших груп, політичних партій і рухів до існуючої політичної системи суспільства, державного устрою, до окремих політичних інститутів тощо. Форми суспільної свідомості створюють так звану “горизонтальну” структуру суспільної свідомості. До них відносяться форми духовно-практичного освоєння буття суспільства: моральна, політична, правова, історична, економічна, наукова, філософська, естетична, екологічна та релігійна свідомість.

110. Глобальні проблеми (гп) сучасності та шляхи їх вирішення

Тема ГП сучасної цивілізації за своїм змістом є однією з найбільших проблем в соціальній філософії. Вона являє собою спробу проаналізувати низку життєво важливих проблем, від розв*язання яких залежить подальша доля людства, його соціальний прогрес.

ГП сучасності притаманні: 1.великі масштаби, значимість не тільки для окремих країн чи регіонів; 2.актульність, що потребує обов*язкового втручання в дану сферу; 3.ГП зазвичай взаємопов*язаня.

Вивчення ГП привело до формування глобалістики – науки, що вивчає причини й способи розв*язання глобальних проблем. Основне місце у вивч. ГП посідає Римський клуб – міжнародна недержавна організація, яка було заснована у середині ХХ ст.. Головне її завдання – дослідження ГП сучасності за допомогою математичного моделювання. Представники клубу виділяють політичні, соціальні, економічні, екологічні, демографічні, проблеми взаємовідносин суспільства й людини, суспільств та природи. Загалом їх поділяють на такі основні групи:

- проблеми запобігання світовій термоядерній війні, гарандування безпеки життєдіяльності людей, ліквідація голоду, бідності, не писемності та економічної відсталості деяких країн;

- проблеми, що виникли внаслідок суперечливої взаємодії суспільства та природи (запобігання забрудненню довкілля, пошук нових енергетичних джерел, освоєння людиною космосу, забезпечення людства сировиною та харчування і т.д.);

- проблеми, зумовлені ставленням людини до суспільства (обмеження зростання населення, прогнозування наслідків науково-технічного прогресу, боротьба з алкоголізмом, СНІДом, вдосконалення охорони здоров*я та освіти людей).

Здебільшого ГП є результатом розвитку НТП, який досяг особливо високого рівня у ХХІ ст.. Цей процес призводить до нерівномірності соціально-економічного, політичного, культурного, духовного розвитку різних держав.

Розв*язання ГП потребує об*єднаних зусиль усіх країн з метою подолання загрози глобальної катастрофи. Глобальність деяких проблем полягає в тому, що вони стосуються всієї людської цивілізації й не можуть вирішуватись ізольовано. Щоб упоратися з ГП суспільство має організувати глобальне управління з їх вирішення. Перша вимога – заборона такої людської діяльності, яка призводить до регресу в біосфері та загрожує самому життю людини на Землі. Друга вимога – зміна світогляду людей, повернення до загальнолюдських цінностей, формування почуття відповідальності за життя на Землі (філософія ненасильництва), переоцінка традиційних цінностей.