97. Потреби й інтереси у структурі особистості.

Найзагальніше, філософське значення категорії “потреба" полягає у вираженні певної потреби суб'єкта у сукупності зовнішніх умов його буття, і що складніший організм, то ширше коло потреб і тим різноманітніші форми їх задоволення. Однак зауважимо, що потреби живого організму — біологічні. У людини, як передусім соціальної істоти, біологічні потреби діють немовби у відображеному вигляді і становлять собою складне переплетіння природного та соціального і водночас виступають ніби відправним пунктом усієї системи стимулювання. Інакше кажучи, потреба виступає універсальною спонукальною силою у будь-якій сфері людської діяльності. У сфері моральності "потреби" характеризують ціннісне ставлення суспільної людини до світу і зумовлюють моральні якості особистості, її поведінку. Це дуже важливо, бо ціннісні стимули зачіпають особистість, структуру самосвідомості, особистісні потреби.

Специфічність інтересу полягає в тому, що інтерес -це зосередженість на певному предметі думок, що викликає прагнення ближче ознайомитися з ним, глибше в нього проникнути, не упускати його з поля зору. Інтерес - тенденція або спрямованість особистості, що полягає в зосередженості її подумів на певному предметі.   Як спрямованість подумів, інтерес істотно відрізняється від спрямованості бажань, в якому первинно виявляється потреба. Інтерес позначається на спрямованості уваги, думок, подумів; потреба - в потягах, бажаннях, у волі. Потреба викликає бажання в якомусь сенсі володіти предметом, інтерес - ознайомитися з ним. Інтереси є тому специфічними мотивами культурної і, зокрема, пізнавальної діяльності людини. Спроба звести інтерес до потреби, визначивши його виключно як усвідомлену потребу, незмістовна. Усвідомлення потреби може викликати інтерес до предмету, здатному її задовольнити, але неусвідомлена потреба як така є все ж таки потребою (перехідною в бажання), а не інтересом. Формуючись на основі потреб, інтерес в психологічному розумінні слова ніяк не обмежується предметами, безпосередньо пов'язаними з потребами. Інтереси безпосередньо відображають відносини нерівності, які склалися в суспільстві, в них постійно присутній елемент зпівставлення людини з людиною, однієї соціальної групи з іншою. Саме у цьому основа тієї дієвості, тієї реальної потужності, яка полягає в інтересах. У них прямо відображається соціальне положення індивідів, що й обумовлює їх роль як найважливіших спонукальних стимулів дії й рушійних сил суспільного розвитку.

98. Ціннісні орієнтації особистості.

Загальною засадою для самоствердження людини як творчої особистості виступають цінності, які виражають моральну орієнтацію і ціннісний сенс поведінки людини. Ціннісна орієнтація — це і с вибір особистістю такого типу поведінки (вчинку), в основі якого лежать певні, різною мірою усвідомлені (чи взагалі не усвідомлені) цінності. Ціннісна орієнтація може бути спрямована як на справжні, високі цінності, так і на хибні, ниці, навіть на "антицінність". Ступінь досконалості моралі індивіда, його духовності великою мірою залежить від укорінення в його психіці стійких орієнтацій на гуманні цінності та ідеали. Прийнята суспільством система цінностей як сукупність моральних оцінок "пронизує" мистецтво, філософію, літературу тощо, проявляється у виховному процесі, закріплюється у загальноприйнятих для даної епохи моральній свідомості, моральних кодексах, світогляді й т. ін. Таким чином, цінності та ціннісні орієнтації, які виникають на їх основі, відображаючи певні усталені взаємини у суспільстві, детерміновані насамперед певним характером суспільних відносин. Світ цінностей — це передусім світ культури, духовності людини, її моральної свідомості, тих оцінок, у яких виражається міра духовного багатства особистості. Оскільки ж основною абсолютною цінністю _є людина, то дуже важливо зрозуміти, що її звеличує, без чого неможливе повне розкриття її творчого потенціалу (на рівні потреб), що саме є необхідними умовами для її життя (на рівні інтересів).