- •1.Формування та розвиток філ. Думки Стародавньої Індії.
- •2.Ортодоксальні філософські системи
- •3. Неортодоксальні філософські системи
- •4.Конфуціанство
- •5. Філософія Даосизму у Стародавньому Китаї.
- •7. Мілетська школа філософії та її основні представники.
- •8. Елейська школа в античній філософії.
- •9. Філософія Демокріта
- •10. Філософія Геракліта Ефеського.
- •12. Учення про ідеї та теорія пізнання Платона
- •14. Філософія Арістотеля
- •16. Скептицизм в античній філософії.
- •18. Апатія, атараксія, евдемонія в елліністичній філософії
- •20.Основні риси й етапи розвитку філософії середніх віків.
- •21.Апологетика: примат віри у пізнанні істини
- •22.Патристика: віра для розуміння
- •24.Томізм і проблема гармонії віри з розумом
- •25.Основні риси філософії Відродження.
- •26. Натурфілософія доби Відродження (м. Коперник, д. Бруно)
- •27. Діалектика доби Відродження (м. Кузанський)
- •28. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження.
- •29. Філософія Реформації (м. Лютер, ж. Кальвін).
- •30. Передумови та основні риси філософії Нового часу.
- •31. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р. Декарта.
- •33. Натуралістичний пантеїзм б.Спінози.
- •34. Філософія Просвітництва.
- •35 Етичні погляди і. Канта (“категоричний імператив”).
- •36. Антропологічна філософія л. Фейєрбаха.
- •37. Метод і система філософії г. Гегеля.
- •38. Теорія пізнання і. Канта.
- •39. Філософія історії г.Гегеля.
- •40. Філософія марксизму(діалектичний та історичний матеріалізм).
- •41. Формаційна теорія суспільного розвитку.
- •42. Філософська думка Київської Русі.
- •43. Укр. Філософська думка доби Відродження
- •45. Філософія у Києво-Могилянській академії.
- •46. Університетська філософія в Україні (м. Костомаров, п.Куліш)
- •47. Філософія серця п. Юркевича
- •49. Філософські ідеї у творчості і.Я.Франка.
- •50. Філософські ідеї у творчості Лесі Українки.
- •52.Філософія життя (а. Шопенгауер, ф. Ніцше).
- •Теологічний етап (релігійний)
- •Метафізичний етап (філософський)
- •58. Неотомізм.
- •59. Філософія постмодернізму.
- •60. Проблема визначення предмету філософії.
- •61. Основні функції філософії.
- •62.Система філософії та її структурні складові.
- •63. Світогляд. Історичні типи світогляду.
- •64. Картина світу. Філософська картина світу.
- •65. Поняття "наука" (класифікація наук).
- •66) Форми наукового пізнання(ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія).
- •67) Сцієнтизм і антисцієнтизм.
- •68) Етичні проблеми науки.
- •69)Принцип плюралізму в історії філософії.
- •70. Буття та його осн. Форми.
- •71. Матерія та її осн. Форми руху.
- •72. Простір і час (осн. Характеристики).
- •73. Рух (осн. Форми та властивості).
- •74. Проблема матеріальної єдності світу.
- •75. Осн. Принципи та категорії діалектики.
- •76. Закон переходу кількості в якість
- •77. Закон єдності та боротьби протилежностей.
- •78. Закон заперечення заперечення.
- •78. Діалектика і її альтернативи
- •83 Чуттєве пізнання та його форми.
- •84. Раціональне пізнання та його форми.
- •85.Діалектика чуттєвого і раціонального в процесі пізнання.
- •87. Емпіричні методи пізнання
- •Теоретичні методи пізнання
- •Інтуіція у процесі пізнання.
- •Істина як процес
- •94. Сутність людини та сенс її життя.
- •Людина індивід,індивідуальність,особистість.
- •96. Проблема людської свободи і відповідальності.
- •97. Потреби й інтереси у структурі особистості.
- •98. Ціннісні орієнтації особистості.
- •99. Проблема свідомості у філософії.
- •100. Індивідуальна та суспільна свідомість.
- •101. Суспільна свідомість та її структура.
- •110. Глобальні проблеми (гп) сучасності та шляхи їх вирішення
- •111. Роль народонаселення та природних умов у розвитку суспільства.
- •112. Проблема історичного прогресу.
- •113. Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу
- •115. Поняття соціально-історичної практики.
- •117. Філософія культури.
72. Простір і час (осн. Характеристики).
Простір – форми буття матерії, що характеризує її протяжність, структуру, взаємодію елементів між собою в середині матеріальних об’єктів. Фіз., біол., соціокультурний тощо. Загальною властивістю простору є тривимірність (тіло може рухатись у просторі в будь-якому напрямку, довжина, ширина і глибина).
Час – форма буття матерії, що виражає тривалість існування матеріальних об’єктів і послідовність зміни її станів у процесі їх розвитку). Об’єктивний час – форма існування матерії, суб’єктивний час – форма існування свідомості.
Песимістичний – час перетворює усе на ніщо, теперішнє безсиле перед майбутнім (буддизм), оптимістичний – час наближує можливість зустрічі людини з Богом (неотомізм).
Час, простір і матерія – невіддільні.
73. Рух (осн. Форми та властивості).
Філософи стверджують, що рух виникає із самої матерії внаслідок дії закону єдності і боротьби протилежностей, закладених в ній, рухається все. Форми руху:
-механічний (переміщення тіл у просторі);
-фізичний (звук, світло, тепло тощо);
-хімічний (хім. реакції);
-біологічний (біол. процеси в організмах);
-соціальний (соц. зміни, процеси мислення і пізнання).
Типи: якісний (зміна матерії, перебудова) і кількісний рух (перенесення матерії в просторі і часі).
74. Проблема матеріальної єдності світу.
Вивчення особливостей матерії та її форм свідчить про те, що в світі немає нічого, крім матерії, яка постійно змінюється. Матеріалістична філ-ія робить висновок про матеріальну єдність світу. На користь матеріальної єдності світу свідчать положення природознавства:
1.З-н збереження і трансформації енергії;
2. Періодичний з-н Менделєєва;
3. Еволюційне вчення Ч. Дарвіна, учення про клітину, суч. досягнення в фізиці.
75. Осн. Принципи та категорії діалектики.
Діалектика – теорія розвитку всього сущого, а також заснований на ній метод пізнання дійсності. Гол. проблема – "Що таке розвиток?". Розвиток є найвищою формою руху. Принципи діалектики – це універсальні ідеї, критерії, що визначають гол. зміст і роль усіх інших елементів суперечливої системи (принципи зв’язку, розвитку, єдності, суперечливості, гармонії, тотожності мислення та буття, діяльності тощо.
Категорії – найузагальненіші основоположні поняття, за допомогою яких здійснюється філ. мислення (загальне – одиничне, сутність – явище, зміст – форма, можливість – дійсність, необхідність – випадковість, причина – наслідок, частина – ціле), вони є результатом якнайбільшого узагальнення.
76. Закон переходу кількості в якість
Одним з основних законів діалектики, що пояснює як, яким чином відбуватися рух і розвиток. Цей загальний закон розвитку констатує, що накопичення непомітних, поступових кількісних змін в певний для кожного окремого процесу момент з необхідністю приводить до істотних якісних змін, до стрибкоподібного переходу від старої якості до нового. Цей закон має місце у всіх процесах розвитку природи, суспільства і мислення. Кількісні і якісні зміни взаємопов'язані і обумовлюють один одну: має місце не тільки перехід кількісних змін в якісні, але і зворотний процес зміна кількісних характеристик внаслідок зміни якості предметів і явищ.
Будь-який процес розвитку одночасно і перервний і безперервний. При цьому перервність виступає в формі якісного стрибка, а безперервність в формі кількісної зміни. Будучи найважливішим законом об'єктивного світу, цей закон є також і найважливішим принципом пізнання світу і свідомого практичного перетворення його. З зміною умов суспільного розвитку змінюються і форми вияву законів діалектики
