1.Формування та розвиток філ. Думки Стародавньої Індії.

Філос думка зарод в епоху формув 1 класових суспільств і ранніх держав. Тоді відходила в минуле міфологічна культура,на основі якої й виникла філософія. У 2-1 тис.до н.е. цей процес охопив старод індію.підтвердження цьому-«веди».Їх склад:рігведа(реліг гімни),самаведа(ритуально- обрядові),яджурведа,атхарваведа.Люди намагал найти шляхи подолання труднощів і відповіді на пит. Про добро і зло,сенс життя. відповіді були песиміст. Головна причина стражд – залежність люд від впливу на неї карми.Сенс люд. Існув- прагн управл кармою,щоб подолати зло.Мета – отрим остаточну мудрість про світ,істину-мокшу.вона звільнить від матер «кайданів» світуЄ 6 класичних сис-м думки : санкх»я та йога,ньяя та вайшешика,міманса та веданта. є й некласичні:буддизм,джайнізм,черваку-локаяту.Відомі мислителі:А.Гхош,Т.Рабіндранат,Г.Чаттерджі.

2.Ортодоксальні філософські системи

Школа санкх’я – філ система, що розвивала ведичне вчення, відома за своїм дуалістичним світобаченням. Засновник – Капілу. Він вважав що існує 2 вічних джерела: пуруша(чистий дух) і пракріті(матерія))Пуруша є носієм чистої свідомості і є абсолютно пасивним.Пракріті є активною енергією, яка не має свідомості і власного вектору розвитку.Еволюція світу розпочалася з поєднання цих двох складових. В основі розв світу є 3 енергії:світла і радості, руху і пристрасті,темряви та браку розуму. До обєднання з пурушою вони перебувають у стані спокою. А після їх обєднання виникає 24 елементи світобудови(розум,свідомість,почуття…)

Школа йоги – одна з шести даршан давньоіндійської філ. Засновник – Патанджалі. Безпосередньою основою йоги є санкх’я. Згідно з філ. ученням йоги, пракріті і пуруша спочатку існували незалежно одна від одної. Але пуруша через своє невігластво потрапила у залежність від матерії. людина - уособлення цього суперечливого поєднання.

Щаблі на шляху до звільнення:яма(приборкання, стримання), ніяма(етична культура),асана(дисципліна тіла),прана яма(регулювання дихання),пратьяхара(ізоляція душі від матерії),дхарана(концентрація психіки),дх’яна(роздуми),самадхі(прозріння).

Традиційну йогу поділяють на джана-йогу, карма-йогу, бхагті-йогу та раджа йогу.

Школа ньяя – вивчала пізнання та логіку.визначальними концепціями були оригінальні ідеї про людину,її долю, ставлення до Бога. Головним предметом його філософських роздумів були логічні методі пізнання світу та доведення їх істинності. Основоположник – Готама називає бога причиною світу.

Школа вайшешика – увесь світ складається їз субстанцій, якостей, дій.їх основною метою було позбавлення людської душі від всього матеріального, а отже припинення мук і страждань.

Школа веданти – розробили ідею існування єдиної душі(атмана)як єдиного бога Брахми.усе що існує в світі – БОГ і він є єдиною реальністю в світі.світ – це ілюзія, подоба справжньої реальності.

3. Неортодоксальні філософські системи

До неортодоксальних належ чарвака-локаяти, буддизм і джайнізм.Найважливішою проблемою філософії локаята - індійський матері алізм, - виступають джерела істинного пізнання. Єдиним і достовірним джерелом пізнання визнається безпосереднє сприйняття - прат'якша. єдино достовірне джерело пізнання - відчуття. Органи відчуття сприймають предмети, оскільки самі складаються з тих же елементів, що й предмети («подібне пізнається подібним»). Тільки сприйняттям, за локаятою, забезпечується здобуття знання, що не викликає сумніву. Усі інші способи пізнання - логічний висновок (умовивід), словесне свідчення (авторитет) - створюють лише видимість істини, а насправді виявляються сприятливим ґрунтом для забобонів і помилок. Коли ж на підставі сприйняття якого-небудь факту шляхом умовиводу робиться висновок про наявність іншого факту, то тим самим відбувається стрибок у невідоме. Такий перехід від загального до особливого локаятики називали принесенням у жертву очевидного на догоду передбачуваному. Буддизм.Життя складається з насолод і страждань. Людина прагне до того, щоб по можливості позбутися страждань і отримати якомога більше насолод, не можна нехтувати сприятливими можливостями для насолоди життям через нездійсненні надії на насолоди у майбутньому житті. Гарний вчинок - той, який приносить більше насолод, відповідно, поганий той, який приносить більше страждань.Філософська доктрина буддизму стверджує, що життя людини повне страждань, і важливо покласти їм край. Не теоретизування про душу і світ, а пошук шляху звільнення людини від страждань є справжнім призначенням людини. Буддійська ідея звільнення людини від страждань так чи інакше поділялася практично всіма філософськими системами Стародавньої Індії, лише теоретичне підґрунтя ідеї викликало заперечення прихильників ортодоксальних учень.

Основою джайнізму як є віра в низку перероджень , можливість звільнення від сансари , суворий аскетизм, незмінна цінність життя в будь-якому його прояві та, як наслідок, нечинення шкоди живим істотам . Джайнізм відкинув авторитет Вед, відкрив доступ в свою громаду представникам усіх варн. Новим у джайнізмі є принцип власних зусиль, власного праведного життя, власної аскези — ці умови в брахманізмі не були вирішальними і наближують джайнізм до буддизму. Але на відміну від буддизму джайнізм стверджує, що не всяке життя є злом і стражданням – таким є лише погане життя. Звідси нірвана в джайнізмі – це досягнення душею вічного блаженства, в якому джайни бачать сенс людського існування. З метою досягнення нірвани прихильники джайнізму зобов'язані вірити в своїх пророків і суворо дотримуватися їхніх приписів.