Тема 9. Місцеві фінанси.

У цій темі слід звернути увагу на функціонування місцевих фінансів, яке пов'язане із забезпеченням необхідними фінансо­вими ресурсами місцевих рад та органів місцевого самовряду­вання.

Метою фінансової діяльності місцевих органів влади є задо­волення суспільних інтересів і потреб та сприяння соціально-економічному розвиткові регіону. Завдання і функції, що по­кладаються на місцеві органи влади, — це об'єктивна причина необхідності функціонування фінансів для цих органів влади. Якщо причиною функціонування фінансів загалом є поява держави і товарно-грошових відносин, то причина виникнення місцевих фінансів — наявність територіальних колективів, ві­докремлення функцій і завдань, покладених на їх органи влади.

Варто зазначити, що розв'язання тих чи інших фінансових проблем сприятиме стабілізації економічного розвитку адмі­ністративних територій і зміцненню фінансової основи місце­вих бюджетів.

Формування місцевих органів влади та їхніх фінансів у різ­них країнах відбувалося наприкінці XVIII — на початку XIX ст. Наукове визначення місцевих фінансів як сукупності теоре­тичних положень і певних знань та вмінь остаточно сформува­лося наприкінці XIX ст. У сучасних правових державах світу місцеві органи влади належать до загальної системи державно­го управління, їх компетенцію визначає центральна влада. Простежується також тенденція щодо збільшення державних функцій, які передаються в компетенцію місцевих органів вла­ди. У 1985 р. було підписано Європейську Хартію про місцеве самоврядування, що заклала загальноєвропейські принципи організації місцевого самоврядування. У листопаді 1996 р. до Європейської Хартії про місцеве самоврядування приєдналася й Україна. Нині найдискусійнішим є питання щодо визначен­ня повноважень місцевих органів самоврядування. У зв'язку з цим зазначимо, що завдання та функції місцевих органів вла­ди поділяються на дві основні групи:

— завдання та функції, які передано місцевим органам вла­ди в межах місцевих інтересів, і вони є їх невід'ємною власною компетенцією;

— завдання та функції, доручені місцевим органам влади центральною владою, або так звані делеговані повноваження.

За економічною сутністю місцеві фінанси — це система формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

До складу місцевих фінансових ресурсів входять:

• фінансові ресурси місцевих органів влади (місцевий бюджет і цільові фонди);

• фінансові ресурси підприємств комунальної форми влас­ності.

Тема 10.Державні цільові фонди.

Бюджет — це головний централізований фонд фінансових ресурсів держави. Кошти бюджету є знеособленими і забезпе­чують реалізацію її функцій. Однак у держави можуть бути певні потреби, які мають особливе значення і тому повинні мати відповідне гарантоване фінансове забезпечення. Це зумовлює створення державних цільових фондів.

Загальнодержавні та місцеві фонди класифікуються за ці­льовим призначенням, способом утворення, рівнем управлін­ня, юридичною сутністю, терміном дії. За цільовим призна­ченням фонди можуть бути економічні та соціальні. За способом утворення вони поділяються на два види: фонди, кошти яких включені в бюджети, і фонди, котрі мають власне управлін­ня. За юридичною сутністю вирізняють цільові фонди, які створюються за законами, і які створюються на підставі вимог законів. За терміном дії державні цільові фонди поділяються на дві групи. Першу становлять постійні фонди, виникнення яких пов'язане з вирізненням окремих функцій держави. На­приклад, у частині реалізації соціальної функції особлива ува­га приділяється соціальному страхуванню. У зв'язку з цим окремо створюються спеціальні фонди з метою гарантованого забезпечення цих видатків. Друга група — це тимчасові фон­ди, які формуються з метою прискореного розв'язання акту­альних проблем. Такі фонди створюються за потреби, і після вирішення питань припиняють діяльність.

Будь-який цільовий фонд утворюється або на підставі зако­ну, або на підставі нормативного акта, який видається з метою проведення заходів, передбачених у певному законі. Кожен фонд має закріплені доходи і видатки та відповідну систему уп­равління.

У процесі вивчення цієї теми слід з'ясувати сутність і значен­ня соціального захисту населення, напрями надання державних гарантій у сфері соціального захисту та взаємозв'язок між рів­нем заробітної плати та соціальною захищеністю населення.

Варто звернути увагу на те, що складовою соціального за­хисту є пенсійне забезпечення. Визначальну роль у цьому про­цесі відіграє Пенсійний фонд України. Це не тільки централі­зований фонд коштів держави, він вважається центральним органом державної виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення. Разом із діючою пенсійною системою більше уваги приділяється розвитку недержав­них пенсійних фондів.

Особливе місце в системі фондів цільового призначення по­сідає фонд соціального страхування, який характеризує стра­хування у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю. Формою страхового відшкодування є допомога, що надається на період втрати працездатності. Фонд сприяння зайнятості забезпечує страхування в разі втрати місця роботи, при цьому формою страхового відшкодування є допомога, надана у зв'язку з без­робіттям, у разі перекваліфікації, працевлаштування.

Фонд охорони навколишнього середовища утворюється як на державному, так і місцевих рівнях. Кошти цього фонду ви­користовуються на розробку і здійснення загальнодержавних та регіональних комплексних програм щодо охорони навко­лишнього природного середовища і раціонального користуван­ня природними ресурсами.

Підприємства, які не створили або створили менше, ніж пе­редбачено програмами, місць для працевлаштування інвалідів, щорічно зобов'язані відраховувати цільові внески до фонду со­ціального захисту інвалідів.

Слід звернути увагу, що для розв'язання будь-яких соціаль­них та економічних проблем на підвідомчій території ради ор­ганів місцевого самоврядування мають право створювати в ме­жах законодавства цільові фонди.