1.2 Місце та роль оцінки фінансового стану в забезпеченні фінансування діяльності підприємства

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об’єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально і всебічно характеризують фінансовий стан підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому плані, а отже. Прийняти рішення про економічну доцільність продовження своїх відносин з підприємством або встановлення таких відносин. У кожного з партнерів підприємства – акціонерів, банків, податкових адміністрацій – свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Зрозуміло, що в підтримуванні доброго фінансового стану заінтересоване передовсім саме підприємство. Однак такий фінансовий стан формується в процесі взаємовідносин будь-якого підприємства з постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. Інша річ, що безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, котрі завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Отже, вкрай потрібно систематично, детально й у динаміці аналізувати фінанси підприємства. Оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

За умов ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничо-торговельну діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживачів їхньої продукції, змушує продавця (виробника) враховувати інтереси й побажання покупців і виробляти ту продукцію, яка їм потрібна. Підприємство, що програло в цій боротьбі, звичайно стає банкрутом, тобто не може оплатити вартості товару, робіт та послуг, розраховуватись з бюджетом, а через те наражається на небезпеку примусового продажу свого майна Отже, щоб запобігти катастрофи, підприємство мусить постійно стежити за ситуацією на ринку і забезпечувати високу конкурентоспроможність своєї продукції [19, С. 82-83].

Одним з інструментів з’ясування реальної конкурентоспроможності є аналіз фінансового стану підприємства. Аналіз фінансового стану навіть найблагополучнішого підприємства є постійною необхідністю, бо не можна вести господарство без аналізу його доходів і витрат. Це було важливо завжди, а тим більше – нині, коли на зміну безгосподарності й безвідповідальності приходить підприємництво, сувора дисципліна й ощадливість. Закони ринкової економіки потребують відповідного способу мислення й поведінки всіх її учасників. Ринкова економіка приводить у рух усі ресурси, аби кожна вкладена в підприємство гривня давала найвищий прибуток. Щоб забезпечити це, необхідно постійно аналізувати фінансовий стан, проводити обґрунтоване дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у процесі господарської і торговельної діяльності кожного підприємства.

За умов суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки використання їхнього майна та капіталу, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості, а також пошуку на цій основі способів підвищення і зміцнення фінансової стабільності підприємства.

Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового стану підприємств різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити, тільки своєчасно і об’єктивно проаналізувавши фінансовий стан підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, величина прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, визначаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою моделей, методів і показників, які відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [25, С. 117].

Фінансовий стан підприємства безпосередньо залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Передовсім зміцненню фінансового стану підприємства сприяють безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Як звичайно, чим вищими є показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижчою їхня собівартість, тим вищою буде прибутковість підприємства, а це також позитивно впливатиме на його фінансовий стан.

І навпаки, неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, через що погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотній зв’язок, оскільки брак коштів може спричинити перебої в забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже, у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на організацію систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, додержання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим обумовлюється потреба і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, яка багато важить у забезпеченні його стабільної діяльності.

Отже, фінансовий стан – це одна з найважливіших характеристик кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як підґрунтя стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами [38, С. 328].

Основними напрямами фінансового аналізу є обґрунтування та інформаційне забезпечення прийняття підприємством адекватних рішень за такими трьома основними видами його діяльності:

операційна діяльність (управління фінансовими результатами діяльності, поточна прибуткова політика, ефективне використання фінансових ресурсів);

фінансова діяльність (управління джерелами формування фінансових ресурсів та їх розподілом, управління пасивами тощо);

інвестиційна діяльність (управління структурою, обсягами та складом активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів).

Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці – за кілька періодів; дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Неефективне використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій [38, С. 331].

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

об’єктивна оцінка динаміки та стну ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства;

оцінка становища суб’єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розроблення планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємства.

Кредитори й інвестори аналізують фінансовий стан підприємства, щоб мінімізувати свої ризики за позичками та внесками, а також для обов’язкового диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер здобуває певну кількість вирішальних, найінформативніших параметрів, які дають об’єктивну й точну картину фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансового стану – це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв’язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу [21, С. 52].

Існують кілька видів фінансового аналізу.

За організаційними формами проведення виділяють два головні види фінансового аналізу:

внутрішній аналіз;

зовнішній аналіз.

Внутрішній аналіз проводять фахівці самого підприємства.

Зовнішній аналіз здійснюють аналітики, корті є сторонніми щодо підприємства особами і не мають доступу до його внутрішньої інформаційної бази. Через це такий аналіз є більш формалізованим і загальним. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов’язана також з різницею завдань, що їх виконують обидва види аналізу.

Особливості зовнішнього фінансового аналізу:

значна кількість суб’єктів аналізу – користувачів інформації про діяльність підприємства;

різноманітність цілей і інтересів суб’єктів аналізу;

наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності;

орієнтація аналізу тільки на публічну зовнішню звітність підприємства;

обмеженість завдань аналізу як наслідок попереднього фактора;

максимальна доступність результатів аналізу для користувачів інформації.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу в основному складається з аналізу:

показників прибутку;

показників рентабельності;

фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

ефективності використання позичкового капіталу;

економічної діагностики фінансового стану підприємства і рейтингової оцінки емітентів.

Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є аналіз:

майна (капіталу) підприємства та впливу його використання на фінансовий стан підприємства;

фінансової стійкості та стабільності підприємства;

ділової активності підприємства;

динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

кредитоспроможність підприємства;

ефективності використання власних та залучених фінансових ресурсів;

ліквідності та платоспроможності підприємства;

самоокупності підприємства;

комплексна оцінка фінансового стану підприємства.

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

Отже, зовнішній і внутрішній фінансовий аналіз різняться між собою за певними ознаками, зокрема:

за суб’єктами аналізу: якщо за зовнішнього фінансового аналізу – це підприємство та його ділові партнери, то за внутрішнього – тільки підприємство;

інформаційною базою: якщо за внутрішнього фінансового аналізу – це публічна фінансова звітність, то за внутрішнього – бухгалтерський управлінський облік та звітність;

відкритістю результатів аналізу: якщо результати зовнішнього фінансового аналізу є відкритими, то результати внутрішнього – комерційна таємниця;

регламентацією правил здійснення: якщо за зовнішнього фінансового аналізу їх установлює держава, то за внутрішнього – саме підприємство.

За обсягом дослідження виділяють повний та тематичний фінансовий аналіз підприємства:

повний фінансовий аналіз проводять з метою комплексного вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства;

тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом такого аналізу може бути ефективність використання активів підприємства чи фінансових ресурсів з окремих джерел, рівень фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, оптимальність фінансової структури капіталу тощо [8, С. 184-185].

Залежно від об’єкта аналізу можна виділити такі його види:

аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому. У процесі такого аналізу об’єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства як такого без відокремлювання різних його структурних одиниць та підрозділів;

аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць та підрозділів. Цей аналіз базується здебільшого на результатах внутрішнього аналізу підприємства;

аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, пов’язані з коротко - або довгостроковими фінансовими вкладеннями, з фінансуванням окремих реальних проектів.

З огляду на терміни та цілі проведення виокремлюють попередній, поточний, (оперативний) та прогнозний фінансовий аналіз.

Попередній фінансовий аналіз пов’язаний з вивченням умов фінансової діяльності підприємства в цілому чи здійсненням окремих фінансових операцій. Наприклад, оцінка власної платоспроможності за потреби отримання банківського кредиту.

Поточний (чи оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі поточної фінансової діяльності з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як водиться, він обмежується невеликим проміжком часу (місяць, квартал).

Прогнозний (чи перспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за прогнозними або очікуваними даними, які порівнюють з даними відповідного звітного періоду. Він дає змогу глибше й повніше проаналізувати перспективний фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства, ніж попередній та поточний, оскільки базується на звітних матеріалах, а також уможливлює прогнозування діяльності підприємства в майбутньому [13, С. 71].

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства створила певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1. горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з відповідним показником за попередній період;

2. вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3. трендовий аналіз – порівнювання кожної позиції звітності з відповідними показниками за кілька попередніх періодів та визначення тренду- основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів(за допомогою тренду здійснюється перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

4. аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначенням взаємозв’язків показників;

5. порівняльний аналіз – внутрішньогосподарський аналіз різних показників звітності самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми проти показників конкурентів або середньо галузевих та середніх показників;

6. факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і оберненим (синтез), коли його окремі елементи об’єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання.

Значна увага до аналізу фінансового стану підприємства та його оцінки приділяється тому, що з одного боку, він є результатом діяльності підприємства, свідчить про досягнення, з другого – виявляє передумови розвитку підприємства [38, С. 333].