Визначення потреби в оборотних коштах на 2009 р., тис. Грн.

Показник	На кінець 2009 р. (факт)	На кінець 2009 р. (розрахунок)	Відхилення
Виробничі запаси	2858,3	1900,81	-857,49
Товари	11,2	11,2	0
Дебіторська заборгованість за товари, послуги	142,7	285,4	142,7

Продовж. табл.3.10

Дебіторська заборгованість із бюджетом	0,1	0,1	0
Інша поточна дебіторська заборгованість	28,2	28,2	0
Грошові кошти в національній валюті	6,5	6,5	0
Інші оборотні активи	3,1	3,1	0
Разом	3050,1	2354,81	-695,29

7. Формування принципів фінансування окремих видів оборотних активів. Виходячи із загальних принципів фінансування активів, що визначають формування структури і вартості капіталу, повинні бути конкретизовані принципи фінансування окремих видів і складових частин оборотних активів.

8. Формування оптимальної структури джерел фінансування оборотних активів. Відповідно до раніше певних принципів фінансування в процесі розробки політики управління оборотними активами формуються підходи до вибору конкретної структури джерел фінансування їх приросту з урахуванням тривалості окремих стадій фінансового циклу і оцінки вартості залучення окремих видів капіталу.

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових засобів. Використовування позикового капіталу дозволяє істотно розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використовування власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фундацій, а кінець кінцем - підвищити ринкову вартість підприємства.

Хоча основу будь-якого бізнесу складає власний капітал, на підприємствах ряду галузей економіки обсяг позикових засобів, що використовуються, значно перевершує обсяг власного капіталу. У зв'язку з цим управління залученням і ефективним використовуванням позикових засобів є однією з найважливіших функцій фінансового менеджменту, що спрямована на забезпечення досягнення високих кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

Короткострокові фінансові зобов'язання - це всі форми привернутого позикового капіталу з терміном його використовування до одного року. Основними формами цих зобов'язань є короткострокові кредити банків і короткострокові позикові засоби (як передбачені до погашення в майбутньому періоді, так і не погашені у встановлений термін), різні форми кредиторської заборгованості підприємства (по товарах, послугах; по виданих векселях; по отриманих авансах; по розрахунках з бюджетом і позабюджетними фондами; по оплаті праці; з дочірніми підприємствами; з іншими кредиторами) і інші короткострокові фінансові зобов'язання.

Політика управління поточними позиковими засобами є частиною загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найефективніших форм і умов залучення позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства. Основними етапами управління поточними зобов'язаннями підприємства є:

1. Аналіз залучення і використання поточних зобов'язань в попередньому періоді. Метою такого аналізу є виявлення обсягу, складу і форм поточних зобов'язань підприємства, а також оцінка ефективності їх використовування.

На першому етапі аналізу вивчається динаміка загального обсягу поточних зобов'язань в даному періоді; темпи цієї динаміки зіставляються з темпами приросту суми власних фінансових ресурсів, обсягів операційної і інвестиційної діяльності, загальної суми активів підприємства.

На другому етапі аналізу визначаються основні форми залучення позикових засобів, аналізуються в динаміці питома вага короткострокового фінансового кредиту, товарного кредиту і внутрішньої кредиторської заборгованості в загальній сумі позикових коштів, що використовуються підприємством.

На третьому етапі аналізу визначається співвідношення обсягів поточних зобов'язань по періоду їх залучення. З цією метою проводиться відповідне угрупування поточних зобов'язань.

На четвертій стадії аналізу вивчається склад конкретних кредиторів підприємства і умови надання ними різних форм фінансового і товарного (комерційного) кредитів. Ці умови аналізуються з позицій їх відповідній кон'юнктурі фінансового і товарного ринків.

На п'ятій стадії аналізу вивчається ефективність використання позикових засобів в цілому і окремих їх форм на підприємстві. Для цього використовуються показники оборотності і рентабельності позикового капіталу. Перша група цих показників зіставляється в процесі аналізу з середнім періодом обороту власного капіталу.

Результати проведеного аналізу служать основою оцінки доцільності використання поточних зобов'язань підприємства в обсягах і формах, що склалися.

2. Визначення мети залучення поточних зобов'язань в майбутньому періоді. Ці засоби притягуються підприємством на строго цільовій основі, що є однією з умов подальшого ефективного їх використовування. Основною метою залучення позикових засобів підприємствами є:

поповнення необхідного обсягу постійної частини оборотних активів;

забезпечення формування змінної частини оборотних активів;

формування необхідного обсягу інвестиційних ресурсів;

інші тимчасові потреби і т. ін.

В умовах збиткових підприємств поточні зобов'язання (а саме - кредиторська заборгованість) досить часто стають єдиним джерелом фінансування, що, однак, визиває банкрутство.

3. Визначення граничного обсягу залучення короткострокових позикових коштів. Максимальний обсяг цього залучення диктується двома основними умовами:

граничним ефектом фінансового левериджу - оскільки обсяг власних фінансових ресурсів вже визначений, по відношенню до нього розраховується коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування), при якому його ефект буде максимальним. На цій основі обчислюється граничний обсяг позикових коштів, що забезпечує ефективне використовування власного капіталу;

забезпеченням достатньої фінансової стійкості підприємства. Вона повинна оцінюватися не тільки з позицій самого підприємства, але і з позицій можливих його кредиторів, що забезпечить згодом зниження вартості залучення позикових коштів.

З урахуванням цих вимог підприємство встановлює ліміт використання позикових коштів в своїй господарській діяльності.

4. Оцінка вартості залучення короткострокового позикового капіталу з різних джерел. Така оцінка проводиться в розрізі різних форм позикового капіталу, що привертається підприємством. Результати такої оцінки служать основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел залучення позикових коштів.

5. Визначення форм залучення позикових засобів.

Ці форми диференціюються в розрізі короткострокового фінансового кредиту; товарного (комерційного) кредиту; інших форм. Вибір форм залучення позикових засобів підприємство здійснює виходячи з мети і специфіки своєї господарської діяльності.

6. Визначення складу основних кредиторів. Цей склад визначається формами залучення позикових коштів. Основними кредиторами підприємства є його постійні постачальники, з якими встановлені тривалі комерційні зв'язки, а також комерційний банк, що здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

7. Формування ефективних умов залучення кредитів. До числа найважливіших з цих умов відносяться:

термін надання кредиту;

ставка відсотка за кредит;

умови виплати суми відсотка;

умови виплати основної суми боргу;

інші умови, пов'язані з отриманням кредиту.

8. Забезпечення ефективного використовування кредитів.

Критерієм такої ефективності виступають показники оборотності і рентабельності позикового капіталу.

9. Забезпечення своєчасних розрахунків за отриманими кредитами. Платежі по обслуговуванню кредитів включаються в платіжний календар і контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності. На підприємствах, що привертають великий обсяг позикових засобів у формі фінансового і товарного (комерційного) кредиту, загальна політика залучення позикових засобів може деталізуватися потім в розрізі вказаних форм кредиту.

Погіршення розрахункової дисципліни ВАТ « Лактіс» пов'язано із формуванням зайвого розміру запасів, ліквідація їх частки дозволить підприємству вчасно розраховуватися за придбану продукцію та послуги. Таким чином, дотримання запропонованих етапі в розробці фінансової стратегії ВАТ « Лактіс» дозволить використати резерви покращення фінансового стану підприємства.