3.2 Основні шляхи удосконалення порядку визначення кредитоспроможності позичальників ват «Державний ощадний банк України»

Останніми роками в Україні спостерігається жорстка конкурентна боротьба між банківськими установами. У зв'язку з цим, потрібне поліпшення функціонування кредитного процесу, управління банківським кредитом. Це дозволить запобігти невиправданим кредитним вкладенням, забезпечити своєчасне і повне повернення кредитів, понизити ризик неплатежів. В сучасній економіці зміни, що відбуваються, привернули увагу до необхідності аналізу кредитоспроможності підприємств, як одного з найважливіших етапів процесу кредитування.

Для визнання банків України в міжнародних банківських кругах і підвищення їх рейтингу необхідно впроваджувати в практику загальновизнані міжнародні стандарти, що використовуються провідними банками світу, а не сертифіковані методики, навіть добре продумані.

З урахуванням розглянутих методик визначення кредитоспроможності позичальників зарубіжними банками, можна визначити шляхи удосконалення порядку визначення кредитоспроможності для Ощадного банку України. Основними з них є:

1. Збільшення числа показників при оцінці кредитоспроможності позичальників, що використовуються, Ощадним банком України.

2. Диференційований підхід до оцінки майна надається в заставу і його ліквідності.

3. Диференціювання позичальників по ступеню обігу за кредитом.

4. Створення служб акумулюючих інформацію про кредитоспроможність потенційних позичальників.

Першою рекомендацією по удосконаленню оцінки кредитоспроможності позичальників є збільшення числа показників використовується Ощадним банком України. Із запропонованої методики оцінки кредитоспроможності Ощадним банком України, що використовується, випадає цілий ряд важливих показників. Перелік банками показників, що використовуються, дуже широкий. Безумовно неможливо охопити весь обсяг аналізованої інформації. Проте для поліпшення порядку визначення кредитоспроможності позичальника Ощадним банком, вказаний перелік показників може бути доповнений ще декількома з перерахованих далі. Наприклад, наступними.

Важливим є проведення детального аналізу кредитного проекту. Необхідно мати чітке визначення призначення кредиту і можливість отримання прибутків за пропонованим проектом. Потрібне документальне підтвердження впровадження даного проекту і облік всіх можливих ризиків.

У разі кредитування акціонерного суспільства необхідно враховувати термін чергових виборів на посади керівників. Необхідно звернути увагу на термін проведення чергових зборів і виборів директора. Зміна керівництва під час користування кредитом не бажана, тому що, можливі зміни політики фірми - позичальника і поглядів щодо проекту, який кредитується.

Слід надавати увагу диверсифікації діяльності підприємства. Практично всі види діяльності піддаються кон’юктурним коливанням, тому підприємства повинні диверсифікувати свою діяльність. Різноманітність діяльності позичальника може гарантувати стабільне отримання прибутку. Ризик несплати знижується, тому що у разі виникнення можливих витрат за проектом, який кредитується, їх можна перекрити засобами з інших джерел. Тобто у разі неотримання прибутку від кредитного проекту (операції), позичальник матиме нагоду одержувати прибуток від інших видів діяльності для сплати боргу за кредитом.

Необхідно враховувати наявність і результати аудиторських перевірок. Добре позначається на оцінці позичальника наявність позитивних результатів аудиторської перевірки. Відсутність аудиторського висновку або його негативна характеристика говорить про ненадійність позичальника.

Залежність від сезонних поставок і пов'язана з цим неритмічність реалізації товару негативно позначається на платоспроможності підприємства.

Одним з фінансових коефіцієнтів Ощадного банку, які додатково використовуються, може бути оцінка забезпеченості ресурсами. Вона включає забезпеченість підприємства необхідними сировиною, матеріалами, напівфабрикатами; оцінку забезпеченості реалізації готової продукції, товарів. Чинниками, які визначають ступінь забезпеченості є в першу чергу, визначеність з постачальниками і споживачами готової продукції (товарів) щодо розмірів, термінів, і комплектності поставок, наявність укладених договорів на придбання і реалізацію, наявність розрахунків витрат, як на поставку сировини, матеріалів, так і на реалізацію готової продукції, товарів, різноманітність постачальників і споживачів.

Важливе значення для подальшого розвитку фінансово - господарській діяльності підприємства має маркетинг. Позичальник повинен мати план розвитку підприємства з маркетинговими дослідженнями, з вказівкою продуктів і послуг підприємства, описи існуючого ринку товарів і його майбутнього розвитку з визначенням питомої ваги підприємства на ринку основних постачальників і покупців продукції, аналізу конкурентів на внутрішньому і зовнішньому ринках, проведення рекламних акцій і т.ін.

Існують багато коефіцієнтів і інших показників і характеристик, розрахунок яких дозволяє оцінити кредитоспроможність підприємства. Кожний банк на свій розсуд може використовувати будь-яку їх комбінацію. Кожний окремий спосіб має свої недоліки. Але в сумі вони можуть багатобічно оцінити ризик кредитної операції. Розрахунок коефіцієнтів, облік чинників ділового ризику, грошових надходжень і оборотності капіталу, а також використовування загальної інформації про фірму, її керівників, працівників, відносинах з постачальниками, клієнтами і іншими банками дозволяють достатньо точно визначити кредитоспроможність підприємства, необхідний розмір забезпечення, процентну ставку за кредитом або взагалі доцільність його видачі.

Наступною рекомендацією з поліпшення оцінки кредитоспроможності Ощадного банку, є диференційований підхід до оцінки майна яке надається в заставу і його ліквідності. Одним з чинників кредитного ризику є ризик, пов'язаний з ліквідністю предмету застави. Особливу увагу слід уділити оцінці надійності застави і його ліквідності.

В запропонованій Ощадним банком методиці, оцінка забезпечення кредиту здійснюється лише по виду забезпечення. Проте не враховуються багато інших чинників. Так, рекомендується враховувати відповідність фактичного стану оцінюваної вартості. Крім того, враховуючи, що термін дії оцінки обмежений, необхідно врахувати динаміку ринку, прогнози стану предмету застави і зміни боргових зобов'язань, з тим, щоб боргові зобов'язання позичальника у будь-який момент часу були забезпечені заставним покриттям, а в подальшому після видачі кредиту – відстежувати фактичне значення цього показника. Це дозволить Ощадному банку, у разі невиконання зобов'язань позичальника по кредиту, своєчасно почати роботу за стягненням на предмет застави і повністю задовольнити свої вимоги за кредитом з виручки, отриманої від реалізації предмету застави. Ліквідаційна вартість завжди нижче за ринкову, що обумовлено, перш за все, відмінністю термінів реалізації майна. Отже, при укладенні договору застави необхідно орієнтуватися на ліквідаційну вартість майна. Необхідно враховувати, що сума отримана в результаті можливої реалізації заставного майна окрім задоволення вимог Ощадного банку по кредиту повинна покривати суму витрат, пов'язаних з цією реалізацією.

Забезпечення кредиту ще не гарантує його повернення. У зв'язку з цим, можливе застосування нетрадиційного для українських банків способу забезпечення по кредиту. Тобто передача майна позичальника Ощадному банку до повернення кредиту і виплати відсотків по ньому. Адже передбачені законодавством обмеження щодо застави не дають достатньої впевненості в оперативному і повному задоволенні Ощадним банком своїх вимог шляхом реалізації закладеного майна. Право ж власності на майно боржника розширює можливості кредитора. Ощадбанк може зменшити ризик неплатежу, зажадавши у клієнта передачі йому частини майна як гарантія своєчасного погашення кредиту. Можливі два варіанти виконання цієї рекомендації. Передача предмету застави (товарів або ін. майна) і зберігання його на складі Ощадбанку або на складі позичальника під замком. Проте, це створює додаткові витрати для відділень Ощадбанку, необхідність створення спеціалізованих складів, оплата їх аренди, введення в штат відділення Ощадбанку додаткових робочих місць і ін. Тому в даному випадку можна рекомендувати інший шлях рішення цієї задачі. Як застава виступають документи, що свідчать про передачу банку як забезпечення по кредиту прав володіння майном, прав на об'єкти інтелектуальної власності. Це не створює необхідності для Ощадбанку нести зайві витрати. Предмет застави залишається у позичальника, але фактично власником цього предмету є Ощадний банк, і у разі невиконання зобов'язань по кредиту, відділення Ощадного банку має право розпоряджатися предметом застави на свій розсуд.

Одним з варіантів отримання права на заставу, є укладення договору про купівлю – продаж майна позичальника із зобов'язанням його зворотного викупу за наперед обумовленою ціною і в обумовлені терміни. Суть такої угоди полягає в тому, що Ощадний банк купуватиме у позичальника певне майно і разом з тим зобов'язаний продати його позичальнику через певний термін за певну ціну. Майно, яке є предметом договору про купівлю – продажу, виконує функцію забезпечення повернення кредиту. В угоді обумовлюється, що у разі несплати купівельної ціни (фактично - у разі неповернення кредиту) банк має право відмінити угоду і розпорядитися майном на власний розсуд.

Мінімальний ризик мають: кредити, забезпечені державними цінними паперами, засобами на депозитних рахунках, ліквідною нерухомістю, цілісними майновими комплексами, товарами народного споживання з підвищеним попитом. Підвищений ризик - обладнання, автотранспорт, товари народного споживання середнього попиту. Максимальний ризик - товари в обороті, офісне обладнання, у тому числі оргтехніка, товари, які не користуються попитом, продукти харчування з обмеженим терміном зберігання, майно, яке стане власністю позичальника після здійснення кредитної угоди, у тому числі, урожай майбутніх періодів, приплід худоби і т.ін. Крім того, існує ризик загибелі (знищення) предмету застави.

Наступним моментом в удосконаленні порядку визначення кредитоспроможності для Ощадного банку України, є введення особливостей оцінки для підприємств, які кредитуються вперше. Так в запропонованій методиці Ощадного банку, якщо позичальник не користувався кредитами у минулому, його оцінка знижується на 5 балів. Це може негативно впливати на результат оцінки кредитоспроможності позичальника і на рішення про видачу йому кредиту. Якщо за кредитом звернулося підприємство, термін функціонування якого невеликий, звичайно, існує підвищений ризик неповернення кредиту. Проте якщо ж підприємство існує протягом тривалого часу, його фінансово – господарська діяльність рентабельна, всі об'єктивні показники говорять про його стабільний фінансовий стан, то не має сенсу занижувати його клас через відсутність кредитної історії у минулому. Можливо, до цього моменту у підприємства просто не було потреби в додатковому залученні позикових засобів, воно задовільнялося власними оборотними коштами.

Таким чином, для Ощадного банку слід диференціювати позичальників за ступенем обігу за кредитом. Необхідно враховувати не тільки відсутність кредитної історії підприємства як негативний момент, а і термін його функціонування, в сукупності з іншими позитивними моментами оцінки.

Банки економічно розвинутих країн багато користуються інформаційними послугами кредитних бюро, які постійно акумулюють і узагальнюють інформацію про фінансове і майновий стан потенційних позичальників. Це картотеки позичальників банку Франції, Служба взаємного обміну кредитною інформацією при національній асоціації управління кредитом банками Росії, в США - фірма "Дан & Бредстріт", звіт "Інформація про ділове підприємство" і понад 2000 приватні організації. Ці організації мають відомості про більшість позичальників, які коли-небудь одержували кредити, про історію погашення цих кредитів і про кредитний рейтинг позичальників. Причому клієнту надано право перевірити в кредитному бюро інформацію, що міститься, про свій фінансовий стан і у разі виявлення помилки заявити про неї для виправлення.

В Україні, на жаль, немає таких бюро. Одним з шляхів вдосконалення порядку визначення кредитоспроможності позичальників в Україні, можна назвати розширення використовування інформації, отриманої від фінансових інститутів, постачальників позичальника і з інших джерел для визначення кредитоспроможності позичальника. Створення спеціалізованих бюро за оцінкою кредитоспроможності господарських організацій, в яких збиратиметься і акумулюватися інформація про фінансовий стан підприємств. Перш за все, створення в Україні законодавчих основ про кредитно-інформаційні бюро. Це зробить можливим дати оцінку не тільки з боку інформації, що надається, а і з боку інших зовнішніх джерел. Поза сумнівом, для Ощадного банку України є необхідним отримання інформації про позичальника з ще одного зовнішнього джерела. Це зробить результат оцінки кредитоспроможності позичальника ще більш достовірним і якісним. В звітах таких бюро рекомендується вказувати всю інформацію, що цікавить банк: найменування і адреса підприємства, галузь діяльності, форма власності, швидкість оплати рахунків, обсяг продажів, капітал, кредитна історія, дані про керівників, власників, кількості зайнятих, загальний стан і тенденції розвитку підприємства, сумарна оцінка кредитоспроможності і ін.

Для вдосконалення методики оцінки кредитоспроможності позичальників Ощадному банку України необхідно звернути увагу на методику оцінки що використовується зарубіжними банками. Безумовно, аналізовані методики повинні бути наближений до економічної системи України і є розроблений відповідно до особливостей нашої кредитний - банківської системи.