Розділ 3 удосконалення роботи ощадного банку щодо оцінки кредитоспроможності позичальників

3.1 Зарубіжний досвід оцінки кредитоспроможності позичальників

Комерційні банки країн з розвинутою ринковою економікою застосовують складну систему великої кількості показників для оцінки кредитоспроможності клієнтів. Ця система диференційована залежно від характеру позичальника (фірма, приватна особа, вид діяльності), а також може грунтуватися як на сальдових, так і на оборотних показниках звітності клієнтів.

В кожній країні існують свої особливості оцінки кредитоспроможності позичальників. Так, американськими банками використовується наступна методика. Ряд американських економістів описує систему оцінки кредитоспроможності, побудовану на сальдових показниках звітності. Американські банки використовують чотири групи основних показників: показники ліквідності фірми; показники оборотності капіталу; показники залучення засобів; показники прибутковості.

До першої групи відносяться коефіцієнт ліквідності (Кл) і коефіцієнт покриття (Кпокр).

Коефіцієнт ліквідності (Кл) - співвідношення більш ліквідних засобів і довгострокових боргових зобов'язань. Ліквідні засоби складаються з грошових коштів і дебіторської заборгованості короткострокового характеру. Боргові зобов'язання складаються із заборгованості за позиками короткострокового характеру, по векселях, неоплачених вимогах і інших короткострокових зобов'язаннях. Кл прогнозує здатність позичальника оперативно і в строк погасити борг банку на підставі оцінки структури оборотного капіталу. Чим вище Кл, тим вище кредитоспроможність.

Коефіцієнт покриття (Кпокр) - співвідношення оборотного капіталу і короткострокових боргових зобов'язань. Кпокр показує межу кредитування і достатність всіх видів засобів клієнта для погашення боргу. Якщо Кпокр менше 1, то межі кредитування порушені, і позичальнику більше не можна надавати кредит: він є некредитоспроможним.

Показники оборотності капіталу, що відноситься до другої групи, відображають якість оборотних активів і можуть використовуватися для оцінки зростання Кпокр. Наприклад, при збільшенні значення цього коефіцієнта за рахунок зростання запасів і одночасному уповільненні їх оборотності не можна робити висновок про підвищення кредитоспроможності позичальника.

Коефіцієнти залучення (Кпрівл) утворюють третю групу оцінюваних показників. Вони розраховуються як відношення всіх боргових зобов'язань до загальної суми активів або до основного капіталу; показують залежність фірми від позикових засобів. Чим вище коефіцієнт залучення, тим гірше кредитоспроможність позичальника.

З третьою групою показників тісно зв'язані показники четвертої групи, характеризуючі прибутковість фірми. До них відносяться: частка прибутку в доходах, норма прибутку на активи, норма прибутку на акцію. Якщо росте залежність фірми від позикових засобів, то зниження кредитоспроможності, оцінюваної на основі Кприв, може компенсуватися зростанням прибутковості.

Для отримання такого роду даних банку буде потрібно інформація, що характеризує фінансовий стан фірми. Це обумовлює необхідність вивчення фінансових звітів, можливості появи непередбачених обставин і положення із страхуванням. Джерелами інформації про кредитоспроможність позичальника можуть служити: результати переговорів із позичальниками; інспекція на місці; аналіз фінансових звітів; зовнішні джерела.

Найвідоміше джерело даних про кредитоспроможність в США - фірма "Дан & Бредстріт", яка збирає інформацію приблизно про 3 млн. фірм США і Канади і надає її. Короткі відомості і оцінки кредитоспроможності кожної фірми публікуються в загальнонаціональних і регіональних довідниках. Більш детальна інформація про окремі фірми повідомляється у вигляді фінансових звітів, найпоширеніший з них - "Інформація про ділове підприємство".

Перший з 6 розділів звіту містить відомості загального характеру –

найменування і адреса фірми: код галузі і підприємства; характер виробництва: форма власності: сумарна оцінка кредитоспроможності (рейтинг); швидкість оплати фірмою рахунків; обсяг продажів, власний капітал, число зайнятих; загальний стан і тенденції розвитку фірми. Сумарна оцінка кредитоспроможності складається з двох частин - двох букв (або цифри і букви) і цифри. Перші два знаки є оцінкою фінансової стійкості фірми, а останній - оцінку її кредитоспроможності.

Другий розділ звіту містить відомості, отримані від постачальників фірми, щодо акуратності в оплаті рахунків і про максимальний кредит, отриманий протягом року. Третій розділ включає останній баланс і інформацію про продажі і прибутковість фірми (якщо така є). Четвертий розділ показує звичайний розмір залишку на депозитному рахунку і платежі по позиках. В п'ятому розділі містяться дані про керівників і власників фірми. В останньому розділі детально охарактеризована діяльність фірми, її клієнтура і виробничі потужності.

Крім вказаних звітів, "Дан & Бредстріт" публікує ще декілька видів документів. Один з найкорисніших "Звіт про ключові фінансові статті" - містить значно більш докладну інформацію про фірму. Є ще декілька кредитних бюро в США, іменованих спеціальними комерційними агентствами. На відміну від широкого обхвату "Дан & Бредстріт" вони обмежуються звичайно однією галуззю або видом діяльності.[54]

Відмінності в оцінці кредитоспроможності Французькими комерційними банками полягають в наступному. Оцінка кредитоспроможності клієнтів Французькими комерційними банками включає 3 блоки:

1. Оцінку підприємства і аналіз його балансу, а також іншої звітності.

2. Оцінку кредитоспроможності клієнтів на основі методик, прийнятих окремими комерційними банками.

3. Використання даних картотеки Банку Франції для оцінки кредитоспроможності.

4. При оцінці підприємства банк цікавиться: характером діяльності підприємства і тривалістю його функціонування; чинниками виробництва. До чинників виробництва відносять наступні:

1. Трудові ресурси керівників, управлінців і персоналу - освіта, компетентність і вік керівника, наявність у нього заступників, частота пересування управлінців по робочих місцях, структура персоналу, показники простою, співвідношення оплати праці і доданої вартості, яке повинне бути в межах 70 %.

2. Виробничі ресурси - співвідношення амортизації і засобів, що амортизуються, рівень інвестицій.

3. Фінансові ресурси.

4. Економічне середовище - на якій стадії життєвого циклу знаходиться продукція, що випускається, чи є підприємство монопольним виробником, які умови конкуренції, стадії розвитку ринку основної продукції підприємства, комерційною політикою фірми, ступенем освоєння прийомів і способів маркетингу.

В ході аналізу в активі балансу виділяються три складові частини: імобілізовані активи; оборотні кошти (запаси, дебітори, інші); грошова готівка (каса, гроші на рахунку в банку, цінні папери).

Пасив балансу ділиться на наступні складові частини: постійні ресурси, кредиторську заборгованість, грошову готівку (облік векселів і ін.).

На основі отриманих результатів діяльності визначаються наступні показники (табл. 3.1).

Таблиця 3.1