14.Формування уявлень про фонетичну систему української мови

Уже в період навчання грамоти (1 клас) учні шляхом часткового звукового аналізу вчаться виділяти окремі звуки зі звукового комплексу — слова, проводять спостереження за зміною значення слова залежно від зміни того чи іншого звука (лис — ліс, ніч — піч), послідовно називають звуки в слові, визначають голосні і приголосні, приголосні тверді і м'які, на основі поскладового вимовляння вчаться ділити слово на склади, а також створювати звукові моделі слів.

Ці вміння є основою для успішного засвоєння розділу «Звуки і букви» у 1—2

класах. В учнів поглиблюються знання про звукову систему української мови. Так, у них формуються сталі уявлення про те, що звуки мови поділяються на дві великі групи — голосні і приголосні. З метою чіткості і свідомості засвоєння знань під час класифікації звуків на голосні і приголосні слід орієнтувати учнів на такі ознаки:

спосіб вимови (під час вимови голосних повітря вільно виходить через ротову порожнину, у процесі вимови приголосних воно натрапляє на перешкоди (язик, зуби, губи));

характер звучання (у вимовлянні голосних чуємо тільки голос, у вимов­лянні приголосних — голос і шум або тільки шум);

властивість утворювати склад (голосні утворюють склад самі по собі, приголосні — лише в сполученні з голосними).

Усі ці знання учні мають одержувати шляхом спостереження за артикуля­ційним апаратом (органами мовлення) під час вимови окремих звуків, вправлянь у вимовлянні звуків і аналізу особливостей їх вимови.

Під час вивчення цього розділу доцільними будуть вправи, спрямовані на формування вмінь класифікувати звуки, наприклад: 1) назвіть звуки, під час вимови яких повітря вільно проходить через ротову порожнину; 2) назвіть звуки, під час вимови яких створюється перешкода губами ([б], [п], [в], [м], [ф]), зубами і кінчиком язика ([д], [т], [з]) і т. ін.

Зрозуміло, що передувати таким вправам мають спостереження за артикуля­ційним апаратом у процесі вимовляння голосних і приголосних звуків.

18. Лексичний рівень роботи з розвитку мовлення.

Виділяють 4 напрями з РМ учнів:

Вимовний; лексичний(словниковий); граматичний; синтакичний.

Основною одиницею мовлення э слово.

Мета лексичної роботи – реалізація двох завдань: накопичення в памяті учнів значн. Кількості слів і їх значення , та формування вмінь активно ними користуватися.

Мовленнєва робота має зосереджуватись на 4 основних напрямах: 1.збагаення словника, 2.точненн і розширення сл.-ка, 3.активізац. сл.-ка, усунення не літ. слів.

Найкраще джерело збагач. сл-ка це живе спілкування і худ. літ-ра. У поч. школі необх щоб сл.-й запас поповнювався засвоєнням нових слів на 4-6 (Вашуленко 5-7 лексем щоденно)

При поясненні слів слід керуватись загально-дидактичним принципом підвищення ступеня самостійності і пізнав. активності. Необхідно щоб учні самі могли пояснити значення слова.

Уточнення і розширення словника передбачає наповнення новим змістом раніше відомих слів які засвоєні не зовсім точно.це відбувається шляхом їх вморися у текст, зіставл порівняння з іншими словами, добір а нтонімів, засв прямого і перен знач слів, лексич сполучув слів, стиліст засвоєння слова. Як результ – розвиток гнучкості словника , його точності і виразності.

Активіз-я сл.-ка – це перенесення комога більшої кількості слів з пасивного словн в активний. Слово вважається активіз-м якщо учень хоч 1 раз використав його у ссвоєму мовленні. Форми активіз. сл-ка:

склад. словоспол. з поданим сл..; 2. побуд речень з поданими сл.. на зад тему, за малюнком, за книгою. 2. переказ тексту, усна розповідь з використ опорних слів.

Усунення не лт. сл.. – усун. просторічних жаргонізмів лексики., виправл помилок у наголошенні та у вимові слів. (за ступенем впливу на мовл. - мовл. середов. сімї, книги, газети, навч робота у школі, словники)

2 скл.частини сл.. роботи – вивчення нових слів, навч використ лексич. знач. у мовленні