2.Фізіологічні механізми пам’яті, мислення, свідомості та уваги.

Пам’ять - це нервовий процес збереження інформації про подразник після припинення його дії.

Види пам’яті:

1. Чутлива (короткочасне «фотографування» подразників - світлових, звукових тощо).

2. Первинна, або короткочасна, - процеси відображення тривають кілька секунд або хвилин (запам’ятовування номеру телефона). Механізм - аферентна інформація, що надійшла до ланцюгів нейронів (замкнені кільця), циркулює в них певний час (явище реверберації). Рух нервових імпульсів (інформації) по «нейронних пастках» залишає нервовий слід, який вказує на порядок діючих на організм подразників. Це явище називають динамічною енграмою.

3. Вторинна, або довгострокова, - тривале збереження інформації. Механізм - якщо реверберація триває годину і більше, то під дією електричних імпульсів відбуваються біохімічні зміни в структурі синапсів і в самих нейронах - утворюється структурна енграма. Наприклад, збільшується кількість і розміри везікул, потовщуються синаптичні мембрани, змінюється їх проникність тощо. Зміни структури РНК і ДНК в нейронах створюють умови для синтезу «білка пам’яті», тобто молекули, яка спроможна зберігати одержану інформацію.

4. Третинна - накопичення енграм, які закріплюються протягом всього життя.

Розрізняють також пам’ять механічну, логічну, зорову, образну, моторну, тактильну тощо.

Останнім часом було виявлено ще один вид пам’яті імпринтинг - це збереження інформації, яка сприймається мозком у перші години народження. У людини імпринтинг спостерігається протягом перших 3-5 років життя. Оскільки імпринтинг, характеризується швидкістю, тривалістю, необоротністю і міцністю, тому дуже важливо, щоб мікросуспільству, яке оточує дитину, були притаманні загальнолюдські цінності - гуманізм, справедливість, чесність тощо.

Особливістю пам’яті людини є те, що вона формується головним чином на мовній основі, а інформація зберігається у формі загальних положень. Всі подразники, що надходять у кору великого мозку кодуються у мовну форму, на цій основі за допомогою мислення формується ідея, яка передається у довгострокову пам’ять для зберігання. При вилученні інформації з довгострокової пам’яті відбувається зворотній процес: спочатку вилучається загальне положення, яке потім втілюється у мовну форму. Саме переведення інформації з форми окремих слів у форму абстрактної думки є умовою абстрактного мислення і надзвичайно великої місткості пам’яті при відносно невеликій кількості запасу слів людини.

У природних умовах жива істота кожну мить стикається з новими обставинами, які на основі безумовних рефлексів, або умовно рефлекторних зв’язків вирішити не можна, оскільки таких обставин ще не було. Регулює взаємовідносини особистості з навколишнім світом свідомість - це функція людського мозку, яка забезпечує здатність людини виділяти себе з навколишнього середовища та активно орієнтуватися в ньому. Нейрофізіологічною основою свідомості є вибіркова увага - це локальна активізація певних ділянок кори та більш-менш виявлене гальмування решти її зон. Свідомість як одна з функцій мозку виявляється через багато інших його функцій (відчуття, сприймання, уявлення, мислення, пам’ять, увага, навчання), але не тотожна жодній з них. Свідомість існує у формі інтегрованого, цілісного, надбіологічного пізнання поточного явища.

Підсвідомість - це одна з функцій мозку, що грунтується на раніше набутому життєвому досвіді. Наприклад, досвідчений лікар інтуїтивно (підсвідомо) ставить вірний діагноз, оскільки його мозок зберігає сліди (енграми) ряду симптомів, типових для даного захворювання.

Різновидом несвідомого психічного є також надсвідомість. До сфери надсвідомого належать первинні етапи будь-якої творчості (виникнення нових ідей, сміливих гіпотез, оригінального задуму тощо), які виникають на грунті слідів отриманих із зовні вражень (без свідомого вольового зусилля, передчасного втручання свідомості тощо).

Увага - це стан активної бадьорості, який характеризується готовністю виділити з багатьох подій найважливіше і відповісти на нього активною діяльністю.

Розрізняють кілька форм уваги: 1) сенсорна (зорова, слухова тощо); 2) рухова (проявляється в регуляція рухів, дій, навичок); 3) інтелектуальна; 4) емоційна (до стимулів, які мають емоційне значення). Рівні уваги - мимовільна (виникає на основі безумовних рефлексів, наприклад, орієнтувальні) і довільна - це нервовий процес спрямованої свідомості. Довільна увага виробляється в процесі навчання.