114. Оцінка ймовірності банкрутства підпр-ва.

На сьогодні існує чимало напрацбвань щодо оцінки ймовірності фін банкрутства п-ства. Фактично будь-яку будь-яку методику оцінки кредитоспроможності позичальника, аналізу інвестиційної привабливості п-ства можна вважати такою, яка присвячена проблематиці прогнозування фін неспроможності.

Значного поширення набули методики аналізу фін стану та оцінки ймовірності банкрутства п-ства, які грунтуються на однофакторному аналізі показників фін звітності або засновані на банальній системі оцінювання з визначенням індексу ризиковості фін стану п-ства. Використовуючи подібні методики на практиці, слід зважати на притаманні їм недоліки:- неврахування галузевих особливостей обєкта аналіза, - довільність фіксування нормативних значень окремих показників, - субєктивність формування вибірки показників, які підлягають аналізу, - неврахування чинника різної вагомості впливу окремих показників на загальні результати аналізу, - окремі параметри фін мтану харак-ються різною кількістю показників, що викривляє результати аналізу.

Зважаючи на ці та ін недоліки, наслідком застосування згаданих методик на практиці є високий рівень помилковості фін рішень. Уникнути зазначених недоліків під час оцінюваня ймовірності фін кризи п-ства допомагає методологія дискримінантного аналізу.

115. Оцінювання ймовірності фінансової кризи п-ства на основі дискримінантного аналізу.

Методологія Д.А. грунтується на емпірично-індуктивному способі дослідження та методах матем-ї статистики. Розрізняють однофакторний та багатофакторний Д.А. В основу о.д.а. покладено сепаратне дослідження окремих показників та відповідна класифікація п-ств. Віднесення п-ства до категорії «хворих» чи «здорових» здійснюється у розрізі окремих показників відповідно до емпірично побудованої шкали інтерпретації. Заг висновок про якість фін стану п-ства робиться ан основі аналізу відповідності кожного із показників.

Метою б.д.а. є виведення та інтерпретація значеня однієї залежної змінної за допомогою значень багатьох належних змінних. У процесі аналізу підбирається низка показників, для кожного з яких визначається вага в так званій дискримінантній функції. Величина окремих ваг характеризує різний вплив окремих показників на значення пояснюваної змінної, яка в інтегральному вигляді репрезентує фін стан п-ства.

116.Фінансова санація як складова антикризового управління.

Фінансова санація підприємства – це інструмент антикризового фінансового управління. Він використовується, коли підприємство вже стоїть на межі банкрутства та потребує заходів для відновлення нормального фінансового стану. Метою санації є покриття поточних збитків, яких зазнало підприємство та усунення причин їх виникнення, підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства, мобілізація активів та зменшення зобовязань. Санація проводиться за трьома етапами: 1)Розробка плану санації. Виконується консалтинговими компаніями та управлінськими службами підприємства за дорученням власників або керівників. 2)Проведення санаційного аудиту. Його метою є визначення санаційної спроможності підприємства, тобто визначення наявності у підприємства організаційних, фінансових, технічних можливостей, які роблять можливим проведення санації та відновлення нормальної діяльності. 3)Управління проведенням санації. На цьому етапі важливим є забезпечення ефективного управління санацією. Як правило, необхідно змінити керівництво компанією, адже саме воно призвело до виникнення такого стану. Всі рішення та заходи, які проводяться в ході санації приймаються на основі визначеної санаційної спроможності підприємства. Основним завданням менеджменту в ході санації є пошук фінансових джерел для її забезпечення. За однією із класифікацій санація може бути профінансована без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство (за рахунок власних резервів) та із залученням додаткового капіталу. В першому випадку санація здійснюється у таких формах: зменшення номінального капіталу підприємства, конверсія власності у борг, конверсія боргу у власність, пролонгація заборгованості, добровільне зменшення заборгованості, самофінансування. В другому випадку: альтернативна санація (акціонери роблять внески із збереженням вартості їх акцій на попередньому рівні, або зниження номінальної вартості акцій), безповоротна фінансова допомога власників або персоналу, емісія облігацій, залучення позик.

117. Реструктуризація підприємства в системі антикризового фінансового управління. Вивчаючи блок питань, пов'язаних із реструктуризацією підприємств, слід звернути увагу на те, що реструктуризація є надзвичайно широким поняттям, її можна розглядати як один з інструментів фінансового оздоровлення підприємств, що перебувають у кризі, а також засобом вдоскона­лення організації фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, які успішно функціонують.

Законом України «Про відновлення платоспроможності борж­ника або визнання його банкрутом», іншими нормативно-правовими документами передбачено використання реструктури­зації як ефективного засобу відновлення платоспроможності під­приємства, який рекомендується включати в план санації.

Реструктуризація підприємства — це здійснення організа­ційно-господарських, фінансово-економічних, правових, техніч­них заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшен­ню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищен­ню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

Виділяють такі форми реструктуризації:

• реструктуризація виробництва передбачає внесення змін в організаційній та виробничо-господарській сферах підприємства з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспромо­жності. У рамках даного виду реструктуризації можуть проводи­тися такі заходи: зміна керівництва підприємства; впровадження нових, прогресивних форм і методів управлін­ня; диверсифікація асортименту продукції; покращення якості продукції; підвищення ефективності маркетингу; зменшення витрат на виробництво; скорочення чисельності зайнятих на підприємстві;

• реструктуризація активів включає заходи, результатом яких є зміни в структурі та складі активної сторони балансу. До основних заходів у рамках реструктуризації активів слід від­нести такі: продаж частини основних фондів; продаж зайвого обладнання, запасів сировини і матеріалів тощо; продаж окремих підрозділів підприємства; зворотний лізинг; реалізація окремих видів фінансових вкладень; рефінансування дебіторської заборгованості.;

• фінансова реструктуризація пов'язана зі зміною структури та розмірів власного і позичкового капіталу, а також зі змінами в ін­вестиційній діяльності підприємства;

• корпоративна реструктуризація (реорганізація). . Вона пов'язана з реорганізацією підприємст­ва, її наслідком є повна або часткова зміна власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб та (або) організаційно-правової форми організації бізнесу

Перед здійсненням санаційної реорганізації необхідно провес­ти поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підпри­ємства, що перебуває в кризі, який повинен базуватися на аналізі основних характеристик діяльності даної юридичної особи. За результатами аналізу робиться висновок про санаційну спромож­ність підприємства та доцільність його реорганізації.