99. Аналіз основних показників консолідованої фін звітності.

К.ф.з. складають шляхом послідовного обєднання івдповідних статей фін звітів материнського та дочірніх п-ств. У процесі консолідації необхідно зробити відповідні коригування: 1) одночасно виключити балансову в-сть фін інвестицій материнської компанії у власному капіталі кожного дочірнього п-ства. 2) нарахувати амортизацію гудвілу та суми до оцінки необоротних активів, що підлягають амортизації. 3) виключити всі внутрішньол групові операції та сальдо.

Внутр-ньогрупові оп-ї- це оп-ї між материнським і дочірніми п-вами однієї групи. Вн-ьогрупове сальдо – це сальдо дебіторської заборгованості та зобовязань на дату балансу, яке утворилося внаслідок внутріш-ьорупових операцій. 4) визначити та виокремити частку меншості в чистих активах і чистому прибутку (збитку) дочірніх п-ств. 5) Виключити дивіденди, повязані з кумулятивними привілейованими акціями дочірнього п-ства, які утримуються за межами групи. 6) Визначити та відобразити відстрочені податкові активи та зобовязання, які виникли в процесі консолідації. 7) Визначити та відобразити курсові різниці, що виникають у результаті консолідації фін звітів зарубіжних дочірніх п-ств.

Для формування консол.звітності материнське і дочірнє п-ства подають свої фін звіти за один і той самий період і на ту саму дату балансу.

Застосовуються такі принципи к.ф.з: п. повноти, п. власного капіталу, п. справедливої і достовірної оцінки, п.постійності викор-ня методів консолідації та оцінки, п.діючого п-ства, п.суттєвості, п.застосування єдиних методів оцінки, п.єдності облікової політики матер-го і дочір-іх п-ств.

При консолідації показників маткр-го та дочірніх п-ств обєднують у такий спосіб, щоб їх д-сть була подана як д-сть однієї господарської одиниці. З цією метою баланси і звіти про фін рез-ти спочатку обєднують постатейно шляхом складання показників, після чого здійснюють процедури консолідації.

100. Фінансове планування як основа фінансового механізму управління.

Фін план-ня можна визначити як один з найголовніших інструментів зміни напрямків фінансових потоків на підприємстві.

План-ня – це процес розробки і прийняття цільових установок кількісного і якісного хар-ру з визначенням шляхів найефективнішого їх досягнення. Місце фін план-ня в ринк ек-ці визнач-ся тим, що фін план-ня – це ф-ція упр-ня фінансами. План-ня в упр-ні – це: 1)конкр-ція цілей упр-ня в системі пок-ків фін-госп д-ті п-ва; 2) розробка стратегії і тактики д-ті, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту. Практично вся система госп упр-ня і регул-ня вир-ва створена на методах план-ня. Оскільки завершення одного етапу роботи служить початком наступного, пов‘язати всі етапи без допомоги план-ня неможливо.

Необх-ть складання планів визнач-ся такими причинами: 1) невизначеність майбутнього, 2) координуюча роль плану, 3) оптимізація екон наслідків. Невизн-ть майбутнього полягає не у визначенні точних цифр і орієнтирів стану фірми у майбутньому, а у встановленні важливих напрямів, в межах яких може варіюватися той чи інший пок-к. Зміст координуючої ролі плану полягає у наявності добре деталізованих і взаємопов‘язаних цільових установок, що дисциплінують оперативну і перспективну д-ть п-ва. Оптимізація екон наслідків полягає в тому, що будь-яке неузгодження чи збій д-ті системи потребує фін витрат на його подолання. Якщо є план ймовірність збою є нижчою.