76. Вартість і структура капіталу.

Вартість кап. – ціна, яку платить підпр-во за використання капіталу, що формується з різних джерел і сприяє здійсненню його господар-кої діяль-сті.

До факторів, що визначають вартість капіталу, належать:

1)джерела фінансування

2)структура капіталу

3)ризиковість функціонування підприємства

- виробничий ризик, пов’язаний з можливістю підпр-ва виготовляти та продавати прод-цію,

- фін-вий ризик, який визначається співвідношенням власних та позичкових коштів

- ризик неліквідності – неможливість швидко перекинути грош. кошти у вигідніші проекти.

Якщо підпр-во має високу заборгов-сть, нестабільні грошові надходження, не має фінансової репутації, то цінні папери такого підпр-ва характеризуються високим ступенем ризику, і купувати їх будуть лише тоді, коли цей ризик буде компенсований високими доходами. І навпаки – доходи, що постійно зростають, низька заборгованість і добра фінансова репутація дають змогу підпр-ву випускати акції та облігації з низькими витратами.

Вартість капіталу можна розглядати як премію за ризик. Невпевненість і ризик спричиняє також час. Чим довший термін вкладання грошей, тим вища вартість капіталу, викликана ризиком часу, зокрема ризиком втрати капіталу через не платоспроможність.

Середньозважену вартість капіталу визначають наст.чин.

СЗВК=(питома вага позичених коштів*вартість*(1-ставка капіталу))+(питома вага власного капіталу * вартість власного капіталу)

Питому вагу позичених коштів та власного капіталу вираховують діленням кожної складової частини капіталу на весь капітал.

Зміни відповідних часток різних джерел фінансування або зміни відповідних значень вартості капіталу можуть підвищити або знизити СЗВК.

Під структурою капіталу розуміють співвідношення між власним і позичковим капіталом. Власний і позичковий капітал мають певну відмінність, яка випливає з різного рівня дохідності останніх і рівня ризику для власників цього капіталу. Оцінка і порівняння вартості різних елементів капіталу дають можливість сформувати цільову структуру капіталу.

Підприємства, визначаючи поточні і стратегічні цілі, аналізуючи фактори (внутрішні і зовнішні), установлюють цільову структуру капіталу. Але цілі (виходячи зі зміни умов) можуть змінюватися в часі. Однак у будь-який момент підприємство, маючи відповідну структуру капіталу, приймає фінансові рішення, які сумісні з цільовою структурою.

77. Оптимізація структури капіталу.

Оптимізація структури капіталу передбачає такі напрямки:

1. Аналіз складу капіталу в динаміці (визначити показники ефективного використання складових капіталу та їх використання — коефіцієнт фінансової незалежності; заборгованості, співвідношення між довго- і короткостроковими зобов'язаннями; оборотність і рентабельність активів і власного капіталу.

2. Оцінка основних факторів, які визначають структуру капіталу (галузеві особливості; кон'юнктура товарного і фінансового ринків; рівень прибутковості поточної діяльності підприємства; рівень податків, які сплачує підприємство; ступінь концентрації акціонерного капіталу).

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм дохідності власного капіталу.

Не існує єдиного рецепту оптимізації структури капіталу. Проте існує ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів. На структуру капіталу впливають галзеві особливості діяльності підприємства, кон'юктура товарного і фінансового ринків. Кожне підприємство прагне досягти оптимального співвідношення між джерелами фінансування, оскільки структура капіталу впливає на його вартість. Для оптимізації структури капіталу застосовується цілий ряд показників, які мають за мету показати ступінь можливого ризику банкротства підприємства, у зв'язку з використанням позичкових фінансових ресурсів. Основні показники, що використовуються для оптимізації структури капіталу: відношення заборгованості активів, відношення заборгованості до капіталізації, відношення заборгованості до власного капіталу.

При збільшенні частки позичкового капіталу збільшується ризик банкротства і росте об'єм зобов'язань підприємства. Успішне використання позичкових коштів дозволяє збільшувати прибутки власників підприємства, тому що їм належить прибуток, отриманий за ці кошти поверх виплачених відсотків.

Існують різні методичні підходи. Що вирішують завдання оптимізації структури капіталу: управління величиною ефекту фінансового левериджу, який використовується підприємством, формування політики фінансування активів з урахуванням вартості, ризику та термінів залучення капіталу, мінімальної вартості залучення капіталу.