70. Дивідендна політика, її типи і формування капіталу підприємства.

Дивідендна політика – складова загальної фінансової політики акціонерного товариства, спрямована на зростання ринкової вартості акцій. Полягає в оптимізації пропорцій між тією частиною отриманого прибутку, що йде на споживання, і тією, яку капіталізують.

Отже дивідендна політика означає прийняття рішень керівництвом підприємства виплачувати прибутки у вигляді дивідендів або утримувати їх для інвестування.

Розрізняють три типи дивідендної політики:

  консервативна – згідно з якою приоритетною метою розподілу прибутку є виробничий розвиток,  а не поточне споживання у формі дивідендних виплат. Зростає вартість чистих активів підприємства, а відповідно й ринкова вартість;

  поміркована (компромісна) – згідно з якою в процесі розподілу прибутку поточні інтереси акціонерів щодо дивідендних виплат стабільно збалансовані з потребами формування власних фінансових ресурсів для забезпечення розвитку підприємства;

  агресивна – яка передбачає постійне зростання дивідендних виплат незалежно від результатів фінансової діяльності. Забезпечує високу ринкову вартість акцій то формує позитивний імідж підприємства серед потенційних інвесторів, проте може призвести до фінансових ускладнень, оскільки можливості самофінансування підприємства за рахунок прибутку стають обмеженими.

  Ефективність дивідендної політики оцінюють за динамікою ринкової вартості акцій, а також за такими показниками:

-                          коефіцієнт дивідендних виплат (К_ДВ):

-                           

К_ДВ = Ф_ДВ : П_Ч або К_ДВ = Д_А : П_А,

 

де          Ф_ДВ – фонд дивідендних виплат, сформований відповідно до зворотного

  типу дивідендної політики;

  П_Ч – сума чистого прибутку підприємства;

  Д_А – сума дивідендів, виплачуваних на одну акцію;

  П_А – сума чистого прибутку в розрахунку на одну акцію.

 

-                          коефіцієнт співвідношення ціни та доходу від акції (К_Ц/Д):

 

К_Ц/Д = Ц_АР : Д_А,

 

де          Ц_АР – ринкова ціна однієї акції.

72. Класифікація дивідендних виплат

Складовою дивідендної політики п-ств є вибір найприйнятнішої для всіх заінтересованих сторін форми виплати дивідендів. Загалом дивіденди можуть виплачуватися в таких формах: *грошова (стандартна форма виплати дивідендів); *не грошова (корпоративними правами, ін фін інструментами, товарами, знижками на товари тощо); *змішана форма(передбачає комбінацію різних форм виплати винагороди власникам: частково у вигляді грошових коштів, а частково іншими (негрошовими) засобами); *приховані дивіденди. Залежно від методів нарахування дивідендів виділяють такі дивідендні виплати: 1) за залишковим методом (на дивіденди повинна спрямовуватия частина чистого прибутку, що залишився у п-ства після здійснення всіх необхідних реінвестицій); 2) за методом стабільних дивідендів (ставка дивідендів та їх абсолютна сума на одну акцію тривалий час залишаються незмінними або коливаються в незначних, заздалегідь визначених межах. Сума дивідендів при цьому не прив’язується до фактичних фін рез-тів за звіт період) 3)за методом гнучкої дивідендної політики (залежність розміру дивідендів від фін рез-татів у періоді, за який виплачуються дивіденди); 4)за методом стійкого приросту дивідендів (стабільне зростання, як правило, в твердо встановленому проценті приросту до розміру дивідендів у попередні роки); 5)за методом стабільної та бонусної частин (п-ство регулярно виплачує стабільні невисокі дивіденди плюс додаткові бонуси за нявності вискоих прибутків).