56. Цінова політика суб’єкта підприємництва як елемент моделі управління прибутком

Цінова політика суб'єкта господарювання — невід'ємний елемент моделі управління його прибутком, що визначає особливості формування доходів такого підприємства. Загалом під ціновою політикою суб'єкта господарювання необхідно розуміти процедуру обґрунтування масштабу цін на його продукцію (товари, роботи, послуги) та критеріїв її застосування щодо конкретних категорій покупців. Відповідно, цінова політика може виконувати такі функції:

• масштаб цін використовується як індикатор для фінансового планування, зокрема планування грошових потоків підприємства для розрахунку планового бюджету грошових потоків та планування ліквідності;

• сприяння формуванню сталого контингенту клієнтів підприємства;

• формування конкурентної позиції підприємства на ринку його продукції (робіт, послуг);

• сприяння скороченню терміну інкасації дебіторської заборгованості.

При цьому масштаб цін підприємства включає базову (основну) ціну, а також систему знижок (націнок), яка застосовується залежно від специфічних умов укладання контрактів із конкретними покупцями. Система знижок (націнок) має враховувати такі специфічні умови та характеристики покупця, як усталеність господарських зв'язків із таким споживачем, часові характеристики виконання контракту, особливості проведення грошових розрахунків за контрактом та інші умови.

Важливим елементом цінової політики підприємства в моделі управління прибутком є визначення ціни продукції суб'єкта господарювання. Для потреб управління прибутком використовують сукупність^показників, що характеризують та визначають абсолютну величину ціни продукції суб'єкта господарювання, у тому числі:

• собівартість одиниці продукції:

- величина умовно-змінних витрат на одиницю продукції;

•величина умовно-постійних витрат на одиницю продукції;

• прибуток на одиницю продукції;

• ціна виробника одиниці продукції;

• відпускна ціна одиниці продукції.

Ціна виробника продукції підприємства є показником, на основі якого визначається грошовий потік, кошти від якого надходять у повне розпорядження суб'єкта господарювання. Величина цих коштів визначається множенням ціни виробника одиниці продукції на обсяг реалізації у натуральному виразі.' За рахунок такого грошового потоку підприємство покриває витрати, пов'язані з виготовленням і реалізацією продукції, та формує прибуток:

Р' = С + І ,

де Р ' — ціна виробника одиниці продукції підприємства;

С — собівартість одиниці продукції підприємства;

/ — прибуток підприємства з одиниці продукції.

57. Зміст та роль управління витратами п-ства в форм-ні прибутку.

Рівень та абсол вел витрат п-ства безпосередньо впливає на форм-ня його прибутку як рез-ту фін-госп д-ті. Упр-ня витратами відіграє провідну роль не тільки в упр-ні прибутком, а й у стр-рі ФМ взагалі. Упр-ня витратами полягає у контролі за процесом форм-ня та розподілу витрат п-ства в рез-ті здійснення фін-госп д-сті. Результативність упр-ня витратами та забезпечення ефективності такого упр-ня передбачає реалізацію таких взаємопов’язаних фін-госп операцій: *групування витрат п-ства за групами відповідно до визначеної сукупності критеріїв; *контроль за форм-ням витрат та оптимізації їх абсол величини; *виявлення відхилень від план показників та ідентифікація причин таких відхилень, їх нейтралізація або врахування (шляхом коригування планових показників); *виявлення та оцінювання резервів зм-ня витрат суб’єкта госп-ня, визначення та обґрунтування механізмів їх мобілізації. В основному форм-ня витрат п-ства припадає на сукупність госп операцій, що реалізуються в межах його осн (операц) д-сті.

Серед ін напрямів форм-ня витрат п-ства необх виділити: -витрати, пов’язані з інвестиц д-стю, що визн-ся як сума усіх витрат п-ства на реалізацію інвестицій в НА, що припадають на поточний період; -витрати, пов’язані з фін д-стю, що вкл-ть сукупність витрат п-ства на обслуговування залученого капіталу, у т ч витрати на обслуговування як позичкового, так і власного капіталу. Рез-тати упр-ня витратами п-ства у звіт періоді відображаються у публічній фін звітності, зокерма у Звіті про фін рез-ти.

Осн зміст упр-ської д-сті фін служб п-ства та їх менеджерів щодо упр-ня форм-ням витрат, пов’язаних із операц, інвестиц та фін д-стю полягає у такому: 1)забезпечення своєчасності та повноти виявлення витрат п-ства, надання відповідної оперативної інформації через служби фін контролінгу; 2)оцінка обґрунтованості та доцільності покриття окремих витрат у розрізі центрів їх формування, структурних підрозділів, видів д-сті (продукції) та п-ства в цілому; 3)пошук та обґрунтування резервівв зменшення вирати у наст періодах, урахування виявлених резервів під час реалізації поточного фін плану та складання фін планів на наступний плановий період, зокрема: *зм-ня собівартості продукції за збереження рівня її якості; *зм-ня накладних витрат на виготовлення та реалізацію продукції за збереження рівня обслуговування клієнтів та супроводження товарів; *зм-ня витрат на обслуговування капіталу за збереження цільового рівня фін левериджу та прийнятного рівня ліквідності активів п-ства та його платоспроможності; 4)забезпечення об’єктивності, достовірності та повноти локалізації поточних (або планових) витрат по центрах їх форм-ня з метою інформаційного забезпечення прийняття упр-ських фін рішень; 5)прогнозування на основі отриманої інформації тенденцій зміни величини витрат п-ства у плановому та перспективному періодах, оцінювання точки беззбитковості та планування собівартості продукції; 6)забезпечення методологічного та інформаційного підтримання фін контролю за форм-ням витрат п-ства, виконання ланових величин та аналізу відхилень.

Кваліфіковане упр-ня витратами п-ства передбачає наявність у фін менеджера повної та достовірної інформації щодо об’єкта упр-ня, у т ч його абсол величини, складу і стр-ри. Для цього здійснюється локалізація усіх витрат п-ства та їх стр-рування за певними критеріями, які викор-ся для обґрунтування упр-ських фін рішень. Виділяють такі варіанти орг-ції калькуляції сукупних витрат п-ства: *традиційне (пряме) калькулювання; *цільове калькулювання; *калькулювання відповідно до життєвого циклу товару; *калькулювання за етапами просування товар на ринок; *поопераційне (функціональне) калькулювання.