1. Необхідність та сутність ф.М.

В системі управлянні різними аспектами дія-ті будь – якого під-ва в сучасних умовах найбільш складною та відповідальною складовою є управління фінансами. В країнах з ринковою економікою принципи та методи такого управління ще на межі 19 – 20 ст. оформилися в спеціалізовану сферу знань, що отримала назву “ фінансовий менеджмент”. Якщо на початковій стадії Ф.М розглядалися фінансові питання щодо створення нових фірм і компаній, то нині Ф.М включає практично всі напрямки управління фінансами. Причому в останні роки ряд проблем Ф.М отримали поглиблений розвиток в нових, відносно самостійних областях знань, а саме: фінансовому аналізі, інвестиційному менеджменті, антикризову управлінні під-ва при загрозі банкрутства, ризик – менеджменті. В нашій країні практика ефективного Ф.М знаходиться на стадії становлення і стикається з об’єктивними труднощами перехідної економіки, недосконалістю нормативно – правової бази, недостатнім рівнем підготовки спеціалістів, здатних працювати в умовах кризи. Ф.М. спрямований на управління рухом фінансових ресурсів і фінансових відносин, що виникають між господарюючими суб’єктами в процесі руху фінансових ресурсів. Зміст Ф.М складає те, як ефективно керувати цим рухом та відносинами. Матеріальною основою Ф.М. є реальний грошовий обіг – це економічний процес, що викликає рух вартості і супроводжується потоком грошових платежів та розрахунків. Отже, Ф.М. – це система принципів та методів розробки та реалізації управлінських рішень, що пов’язані з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів під-ва та організацією обороту його грошових коштів.

2. Мета та завдання ф.М.

Головною метою Ф.М. є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в короткостроковому та перспективному періоді. Ця мета отримує конкретне вираження в забезпеченні максимальної ринкової вартості під-ва, що реалізує кінцеві фінансові інтереси його власників.

В процесі реалізації своєї головної мети Ф.М. направлений на вирішення наступних основних задач: 1) Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до задач розвитку підприємства в наступному періоді. Ця задача реалізується шляхом визначення загальної потреби в фінансових ресурсах під – ва на наступний період; максимізації обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел; визначення доцільності формування власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел; управління залученням позикових фінансових коштів; оптимізація структури джерел формування фінансових ресурсів. 2) Забезпечення найбільш ефективного використання зформованого обсягу фінансових ресурсів в розрізі основних напрямків діяльності під–ва. Дана задача передбачає встановлення необхідної пропорційності в використанні фінансових ресурсів на цілі виробничого та соціального розвитку під–ва. В процесі виробничого споживання зформованих фінансових ресурсів в розрізі основних напрямків діяльності під–ва повинні бути враховані стратегічні цілі його розвитку і можливий рівень віддачі вкладених коштів. 3) Оптимізація грошового обороту, що досягається шляхом ефективного управління грошовими потоками під-ва, забезпечення синхронізації надходженнь та витрат грошових коштів, підтримання необдхідної ліквідності оборотних активів. Одним з результатів такої оптимізації є мінімізація середнього залишку вільних грошових активів, що забезпечує зниження втрат від їіх неефективного використання та інфляції. 4) Забезпечення мінімізації фінансового ризику за попереднього рівня прибутку. Така мінімізація може бути забазпечена шляхом диверсифікації видів операційної та фінансової діяльності, а також портфеля фінансових інвестицій; профілактикою та уникненням окремих фінансових ризиків, ефективними формами їх внутрішнього та зовнішнього страхування. 5) Забезпечення постійної фінансової рівноваги під-ва в процесі його розвитку. Дана рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності під-ва на всіх етапах його розвитку і забезпечується формуванням оптимальної структури активів і капіталу, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб.